29 січня 2025

«Квітки у полі, там, де Крути…»

Віртуальна виставка-пам’ять

До Дня пам’яті Героїв Крут – 29.01.

                29 січня Україна відзначає День пам’яті Героїв Крут. Цього дня ми віддаємо шану стійкості та мужності молодих хлопців, які так само, як і сьогоднішні захисники України, стали на захист української держави та зупинили нападника.

                Бій під Крутами - трагічна і важлива подія в історії нашої країни, яка нагадує про боротьбу за незалежність України. Історія, як відомо, повторюється - сьогодні ми продовжуємо тримати оборону від російської навали.

                Тематичну літературу, представлену на виставці, можна знайти у фондах читального залу ЦМБ ім. І.П. Котляревського за адресою: м. Ізмаїл, вул. Національної гвардії України, 41.
Підготувала:
бібліограф ІІ категорії
ЦМБ ім. І.П. Котляревського
Валентина Семенова

27 січня 2025

Новатор-байкар Петро Гулак-Артемовський

 

Бібліотечний нарис

(До 235-річчя від дня народження П. П. Гулака-Артемовського, українського поета і культурно-освітнього діяча (16 (27) 01.1790 – 1 (13) 10.1865))

 

      27 січня - день народження українського письменника та байкаря Петра Петровича Гулака-Артемовського.

     Найціннішу частину творчого доробку поета становлять передусім байки та балади, які відігравали важливу роль у процесі становлення й розвитку української літератури в перші десятиліття ХІХ сторіччя.

    Петро Петрович Гулак-Артемовський (27 січня 1790 року) народжений в селищі Городище що на Київщині в родині священника, проходив навчання в Київській академії з 1801 по 1803 рік. Після закінчення навчання у 1813 році він почав викладати у приватному пансіоні в Бердичеві, а також працював учителем у будинку заможного польського землевласника.

      У 1817 році закінчив Харківський університет, де в 1825 році став професором історії та географії, а з 1841 по 1849 рік – ректором. Висока культура, знання польської та французької мов, інтерес до Просвітництва та активна наукова діяльність зробили Петра Гулака-Артемовського видатною постаттю свого часу.

     Поет зробив значний внесок у літературу, заклавши основи нового виду – байки, давши перші зразки романтичної балади, збагативши літературну мову і продемонструвавши високу майстерність віршування. Після переїзду до Харкова в 1817 році він активно зайнявся літературною діяльністю, а його байка «Пан та Собака», опублікована в 1818 році, набула великої популярності. Почав друкуватися у 1817 р. у журналі «Український вісник».

    В історії української літератури значення Петра Петровича Гулак-Артемовського визначається його становищем наступного за І.І. П. Котляревського поета, який, використовуючи творчі методи останнього (бурлеск, травестія), спробував запровадити в українську літературу низку нових жанрів (балади:

«Твардовський» - переклад з А. Міцкевича, опублікована в журналі «Слов'янин» в 1827.

    «Твардовський» — це вільна переробка гумористичної балади А. Міцкевича «Пані Твардовська», основу якої становить досить популярна у слов'янському фольклорі легенда про гульвісу-шляхтича, що запродав душу чортові.                                                      Балада «Твардовський» користувалася значним успіхом у читачів.

20 січня 2025

«242 дні, які перетворили людей на "кіборгів"»

                 Оборона Донецького летовища тривала 242 дні – з 26 травня 2014 року до 23 січня 2015-го. ДАП героїчно обстоювали люди, які виявилися сильнішими за бетон. Їх стали називати «кіборгами». За найпоширенішою версією, так про захисників ДАП казали вороги, які не могли інакше пояснити, чому гарнізон неможливо взяти штурмом. У читальному залі ЦМБ ім. І.П. Котляревського оформлено книжкову виставку-хроніку до цієї дати, на якій представлено різножанраву тематичну літературу.

                20 січня 2015 року терористи підірвали бетонні перекриття нового терміналу аеропорту, а 21 січня вщухли останні бої за ДАП. За оцінками генерала, Героя України Олега Мікаца, який тоді командував 93-ю окремою механізованою бригадою, утримання Донецького аеропорту не давало ворогу діяти.

                «Найбільші бої за Дебальцеве почалися після того, як упав Донецький аеропорт. І якби там не було українських військових, усе могло закінчитися для України втратою не тільки Дебальцевого, а й інших територій. ДАП сковував сили супротивника», – пояснював Мікац в інтерв’ю ВВС.

                Оборона Донецького аеропорту – це тисячі історій хоробрості та звитяги. Одна з них  – утримування протягом двох днів будівлі пожежного депо.

                Це була група відчайдухів із 90-го аеромобільного батальйону на чолі з Максимом Ридзаничем «Адамом». Снайпери Віталій Зварич «Рекс», Володимир Коляда «Живчик», Максим Абдуразаков «Абдулла», Анатолій Левчук «Фокс», кулеметники Віктор Левицький «Жмеринка» та ще один боєць із позивним «Вовк» стали останнім бойовим підрозділом, який вийшов із ДАП.

                Українські захисники відбили дві атаки противника. Ворог намагався виманити їх із пожежного депо –  вів переговори начебто від імені комбата Олега Кузьміних, який на той момент уже був у полоні. Але «Адам» розкусив намір ворога. Ввечері, обходячи своїх, він попередив, що зранку може бути атака. Запропонував: хто хоче, може піти до зруйнованої вежі та здатися в полон. Усі відмовилися. Командир усміхнувся: «Згоден, хлопці. Краще вмерти людиною, чим животіти покидьком».

                Стрілянина та звуки бою біля «пожежки» привернули увагу українського командування. Зв’язку з останніми оборонцями ДАП не було. Їм на підмогу вислали офіцерів-зв'язківців – В’ячеслава Волобуєва на позивний «Окунь», чемпіона України зі спортивного орієнтування, та Максима Бубеля «Єшка». Вони вивели групу «Адама» на підконтрольну територію.

                Про подвиг групи «Адама» почали говорити лише після смерті Максима Ридзанича в березні 2015 року. Він загинув біля селища Опитне Донецької області, рятуючи побратима. У 2021 році захисникові надали звання Героя України посмертно.

                У боях за Донецький аеропорт загинули 97 українських захисників, ще троє вважаються зниклими безвісти.

                Сьогодні на Донеччині тривають криваві бої таких масштабів, яких Європа не бачила з часів Другої світової війни.

16 січня 2025

«Феномен The Beatles»

«Ти як?» 5 українських фільмів, щоб…

                Альфред Гічкок колись сказав, що кіно — це життя, з якого прибрали усю нудьгу.
                Тож разом з онлайн-кінотеатром українського кіно @tak_flix ми спробували поглянути на центральні сюжети з українського життя у нашій фільмо-добірці в каруселі.
                Щоб навчитися проживати власні почуття, рефлексувати, усвідомити свої емоційні переживання та нормалізувати їх. Інколи, навіть втекти від реальності на годину-дві.
                А ти як, знаєш, чому любиш дивитися фільми?
                Пропонуємо подумати про це в День українського кіно (а це сьогодні), за переглядом стрічок.
                Обирай, зберігай і пиши, які з них уже в статусі переглянутих?

15 січня 2025

«Заповідними стежками»

   Віртуальна екскурсія «Заповідними стежками Дунайського  біосферного заповідника» - допоможе ближче познайомитися з мальовничими місцями і мешканцями заповідника. У кожного з'явиться чудова нагода обійти всі місця всього за кілька хвилин і відчути себе як на справжній прогулянці, вдивитись у неймовірну гру фарб живої природи.


    Заповідна справа є стрижнем охорони природи та важливим

напрямом діяльності сучасної демократичної держави.

    Відсоток заповідних територій відбиває ступінь цивілізованості

держави. Держава несе перед міжнародним співтовариством

моральну, правову та політичну відповідальність за збереження та

недоторканність територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

     Заповідник - це виділені державою території та акваторії,

межах яких охороняються природні об'єкти, що становлять

особливу екологічну, генетичну, наукову чи культурну

цінність: типові або рідкісні ландшафти, еталонні ділянки

природного середовища, рідкісні геологічні утворення, угруповання

рослин та тварин з характерним генофондом тощо.

    Україна – країна з багатовіковою історією та багатошаровою культурою. Вона славиться своїми цікавими природними видами. Цей мальовничий куточок Європи багатий на неймовірну красу і природну різноманітність національних парків і заповідників. Вони буквально зачаровують своєю мальовничістю та унікальністю.

    Українські національні парки та заповідники – це справжні природні чудеса, які містять неповторні екосистеми, рідкісні види рослин та тварин, а також захоплюючі ландшафти. Вони є оазами природи, де люди можуть насолоджуватися тишею та гармонією з навколишнім середовищем.

     11 січня відзначається Міжнародний день заповідників та національних парків.

«На літературному небосхилі»

 Інформаційно-бібліографічний відділ.  

«На літературному небосхилі» 

до ювілею журналів 2025 р.


Інформаційна листівка

    У всьому світі люди, як і раніше, отримують інформацію з журналів і газет.

Найважливіші події політичного, суспільного та культурного життя, цікаві події та факти, відповіді на запитання читачів знаходять відображення на сторінках періодичного друку.

    Цього року великі дати зазначають:

          100 років з часу заснування (1925) літературно-мистецького журналу

«Всесвіт» (попередні назви – «Література і мистецтво», «Жовтень»)

         100 років з часу заснування (1925) наукового журналу «Народна творчість та етнологія» (попередні назви – «Етнографічний вісник»,

«Народна творчість та етнографія»)

         85 років з часу заснування (1940) літературно-мистецького і громадсько-політичного журналу «Дзвін» (попередні назви – «Література і мистецтво», «Жовтень»).

         80 років з часу заснування (1945) громадсько-політичного ілюстрованого журналу «Жінка» (попередня назва – «Радянська жінка»).

         35 років з часу заснування (1990) газети «Урядовий кур’єр».

         30 років з часу заснування (1995) мистецького ілюстративного журналу «Кіно-Театр».

         30 років з часу заснування (1995) науково-практичного журналу

«Бібліотека в форматі Д°».

         30 років з часу заснування (1995) науково-теоретичного журналу

«Фінанси України».

         10 років з часу заснування (2015) наукового, інформаційного журналу «Бібліотечний форум: історія, теорія і практика».

 

         Журнали для дітей:

         65 років з часу заснування (1960) журналу для дітей «Малятко».

30 років з часу заснування (1995) журналу для дітей та юнацтва еколого-натуралістичного напряму «Паросток».

15 років з часу заснування (2010) літературно-художнього пізнавального журналу для дітей «Колобочок».

 

Завітайте до нашої бібліотеки за адресою:

м. Ізмаїл,

вул. Національної гвардії України , 41

 

                                                         Матеріал підготувала завідувачка

інформаційно-бібліографічним відділом

                                                         Семеріна Людмила Семенівна.

 

Січень 2025 рік. 

10 січня 2025

«З днем ​​народження, книги!»

 Інформаційно бібліографічний відділ.

«З днем ​​народження, книги

Твори ювіляри 2025 року.

Календар

Твори українських письменників.

840 років - «Слово о полку Ігоревім»: пам’ятка давньоукраїнської літератури (1185-1187).

190 - «Сватання на Гончарівці»: п’єса (1835), Григорій Квітка-Основ’яненко.

185 - «Кобзар»: перша поетична збірка (1840), Тарас Шевченко.

170 - «Близнюки», «Капітанша», «Нещасний»: повісті (1855), Тарас Шевченко.

160 - «Кармелюк»: оповідання (1865), Марко Вовчок.

150 - «Хіба ревуть воли, як ясла повні»: роман (1875), Панас Мирний.

150 - «Маруся Богуславка»: драма (1875), Іван Нечуй Левицький.

140 - «Наймичка»: соціально-психологічна драма: (1885), Іван Карпенко-Карий.

135 - «Олеся»: оповідання (1890), Борис Грінченко.

135 - «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці»: п’єса (1890), Михайло Старицький.

135 - «Сontra spem spero»: вірш (1890), Леся Українка.

125 - «Хазяїн»: п’єса (1900), Іван Карпенко-Карий.

125 - «Іван Вишенський»: поема (1900), Іван Франко.

115 - «Бояриня»: драматична поема (1910), Леся Українка.

105 - «Княжа Україна»: збірка поезій (1920), Олександр Олесь.

100 - «Запорошені силуети»: збірка оповідань (1925), Борис Антоненко–Давидович.

100 - «Пригоди Мак–Лейстона, Гаррі Руперта та інших»: роман (1925), Майк Йогансен.

95 - «Свіччине весілля»: драматична поема (1930), Іван Кочерга.

90 - «Рінь»: збірка віршів (1935), Олег Ольжич.

90 - «Вершники»: роман (1935), Юрій Яновський.

75 - «Сад Гетсиманський»: роман (1950), Іван Багряний.

60 - «Людина біжить над прірвою»: роман (1965), Іван Багряний.

60 - «На калиновім мості»: автобіографічний роман (1965), Петро Панч.

50 - «Євпраксія»: роман (1975), Павло Загребельний.

45 - «Роксолана»: роман (1980), Павло Загребельний.

45 - «Князь Кий»: роман (1980), Володимир Малик.

08 січня 2025

«Витязь молодої української поезії»

 Віртуальна ювілейна виставка

До 90-річчя від дня народження Василя Симоненка – 08.01.

        8 січня народився Василь Симоненко — журналіст, поет та дисидент з Полтавщини. Відомо, що Олесь Гончар вважав Василя «витязем молодої української поезії», Василь Захарченко — «поетом із Шевченкових долин». А Василь Стус говорив так: «…На голос Симоненка, найбільшого шістдесятника із шістдесятників, поспішала молодь. Час поспішав так само».
Підготувала:
бібліограф ІІ категорії
ЦМБ ім. І.П. Котляревського
Валентина Семенова

07 січня 2025

«Лицар нескореного покоління»

            8 січня 1935 року народився Василь Симоненко — український поет і яскравий представник шістдесятників, якого називали «поетом без каменю за душею». Передусім Симоненка вирізняє трагічна історія. Народившись в мініатюрних Біївцях на Полтавщині, значну частину життя він провів студентом в Києві та журналістом в Черкасах. За життя Симоненко встиг видати лише одну поетичну збірку і помер, не доживши до свого 29-річчя декілька тижнів. Про Симоненка говорять, що його біографію треба вивчати як частину історії України. 

            До ювілею поета у читальному залі ЦМБ ім. І.П. Котляревського підготовлено книжкову виставку-одкровення «Лицар нескореного покоління», де представлено різноманітну літературу та періодичні видання, що яскраво висвітлюють як життєвий, так і творчий шлях Василя Симоненка.

            «Для пісні своєї, для думи своєї в щасливу мить народила його Україна. І він – за прикладом наших кращих поетів – відплатив їй синівською вірністю, чистим горінням душі», – так ємно сказав про поета Василя Симоненка та його творчість письменник Олесь Гончар.

            Любов до України – наскрізна тема всієї творчості Василя Симоненка. На вірші Василя Симоненка створено десятки пісень. Їх виконують і кобзарі, і поп-виконавці, і метал-гурти, їх співає молодь під гітару. Вітер часу не остудив творчі послання Симоненка, тому вогнем душі, синівською любов’ю і турботою жаріють вони і сьогодні.