«Заповідними стежками»

   Віртуальна екскурсія «Заповідними стежками Дунайського  біосферного заповідника» - допоможе ближче познайомитися з мальовничими місцями і мешканцями заповідника. У кожного з'явиться чудова нагода обійти всі місця всього за кілька хвилин і відчути себе як на справжній прогулянці, вдивитись у неймовірну гру фарб живої природи.

    Заповідна справа є стрижнем охорони природи та важливим

напрямом діяльності сучасної демократичної держави.

    Відсоток заповідних територій відбиває ступінь цивілізованості

держави. Держава несе перед міжнародним співтовариством

моральну, правову та політичну відповідальність за збереження та

недоторканність територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

     Заповідник - це виділені державою території та акваторії,

межах яких охороняються природні об'єкти, що становлять

особливу екологічну, генетичну, наукову чи культурну

цінність: типові або рідкісні ландшафти, еталонні ділянки

природного середовища, рідкісні геологічні утворення, угруповання

рослин та тварин з характерним генофондом тощо.

    Україна – країна з багатовіковою історією та багатошаровою культурою. Вона славиться своїми цікавими природними видами. Цей мальовничий куточок Європи багатий на неймовірну красу і природну різноманітність національних парків і заповідників. Вони буквально зачаровують своєю мальовничістю та унікальністю.

    Українські національні парки та заповідники – це справжні природні чудеса, які містять неповторні екосистеми, рідкісні види рослин та тварин, а також захоплюючі ландшафти. Вони є оазами природи, де люди можуть насолоджуватися тишею та гармонією з навколишнім середовищем.

     11 січня відзначається Міжнародний день заповідників та національних парків.

      В Україні налічується 5 біосферних заповідників, з них 2 на Херсонщині, по одному на Київщині, Одещині та Закарпатті:

Асканія-Нова;

Дунайський;

Карпатський;

Чорнобильський радіаційно-екологічний;

Чорноморський.

     Українські заповідники та національні парки також славляться своїми водними резерватами. Одним із них є Дунайський біосферний заповідник, розташований на узбережжі річки Дунай.

     Дунай протікає територією десяти держав: Німеччини, Австрії, Словаччини, Угорщини, Хорватії, Сербії, Болгарії, Румунії, Молдови та України. Дунай, його притоки та дельта охоплюють 19 європейських країн, у яких проживає понад 80 мільйонів людей.

   В Україні до басейну Дунаю відносяться Дунай – протяжністю 180 км, басейни річок Тиси, Прута та Сирету, а також дельта Дунаю, де знаходиться Дунайський біосферний заповідник.

     Кілійська дельта, де знаходиться Дунайський біосферний заповідник, — наймолодший витвір Дунаю.

    Серед усіх великих дельт середземноморського та чорноморського басейнів вона найменше постраждала від людської діяльності. Її формування розпочалося у середині XVIII століття, коли повноводний Кілійський рукав прорвав Жебріянівську косу. Сьогодні морська дельта Кілійського рукава - від м. Вилкове до впадання в Чорне море - найцінніша частина заповідника.

    Дрібноводні угли густо заростають водяною рослинністю.                               У напрямку до моря затоки стають все більш відкритими, поки не переходять у дрібноводне узмор'я.

    Цінність біорізноманіття Дельти Дунаю визнано на міжнародному рівні.

    Указом Президента України (№ 861 від 10 серпня 1998 року) створено Дунайський біосферний заповідник Національної академії наук України на базі природного заповідника «Дунайські плавні» площею 46 402,9 га з протоками, внутрішніми водоймищами та двокілометровою смугою в акваторії Чорного.

    У вересні 1990 р. Дельта Дунаю стала Біосферним Заповідником, а у грудні 1991 р. більш ніж 50 % її площі було занесено до Списку Світової Спадщини ЮНЕСКО. Також тут розташоване одне з найбільших тростинних полів Європи.

    У 1999 році – рішенням Міжнародного координаційного комітету програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» 2 лютого Дунайський біосферний заповідник був включений до Світової мережі біосферних заповідників. Цим самим рішенням обґрунтовано створення міжнародного румунсько-українського біосферного резервату «Дельта Дунаю» площею 630 252,9 га.

     2000 році – законом України від 21 вересня (№ 1989-Ш) «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 –2015 роки» передбачено розширення території Дунайського біосферного заповідника у період 2003–2005 років. на 20 тис. га. Закон виконано лише частково.

       У 2004 році  – указом Президента України (№ 117 від 2 лютого 2004 р.) «Про розширення території Дунайського біосферного заповідника» площа заповідника збільшена на 1 295 га за рахунок земель Кілійського району (о. Стамбульський) та на 3 850 га у межах Татарбунарського району (верхів'я) о. Сасик, Джантшейський лиман).

 

   Територія Дунайського біосферного заповідника охоплює острови дельти вгору і вниз за течією Дунаю, плавні на північ Дунаєм, озера дельти і двокілометрову смугу морської акваторії вздовж узбережжя.

     Розташувався заповідник на землях Кілійського району та Татарбунарського, які належать до Одеської області. Це південний захід України, далеко від центру, від цивілізації, але, як наслідок, унікальна, первісна, неповторна краса.

   Дунайський біосферний заповідник складається з кількох природних комплексів, найбільшими та значущими серед яких є чотири:

-         Морська або вторинна дельта Кілійського керівника Дунаю.

-         Стенцовсько – Жебрянські плавні – зона регульованого заповідного режиму. Ідеальне місце для гніздування птахів.

-         Жебріанська гряда – зона антропогенних ландшафтів.

-         Русловий острів Єрмаків – буферна зона та зона антропогенних ландшафтів.

    В гідрологічному плані дунайська дельта має добре розвинену систему рукавів першого та другого порядків. При цьому міжруслові дельтові острови мають блюдцеподібну форму за рахунок підвищених прируслових (сформованих в результаті відкладів мулу в повеневий період на берегах водотоків) та приморських (виникли внаслідок хвильової активності моря із морського піску та твердого стоку річки) природних позитивних елементів дельтового рельєфу.

    Дельтові угіддя радують і своїми чудовими луками. Їх відрізняє високий, густий травостій, що складається з таких злаків, як наземний війник, багаття безостий, пирій повзучий і касатик повітряний (родич садових ірисів), що відрізняється ефектними жовтими квітами. Рослинну основу боліт заповідника становлять очерет (який найчастіше називають очерет), осока та рогоз.

Камиш                              Рогоз                             Очерет

    Флора Дунайського біосферного заповідника нараховує близько 1557  видів рослин, з них 966, видів судинних рослин, які належать до 371 роду та 97 родин.

    На території Дунайського біосферного заповідника зростає близько 1000 різновидів рослин.

     В основному це болотна та водна рослинність

    Лідер з різноманітності флори – Жебріанська гряда. Тут зафіксовано понад півсотні груп рослин, які зустрічаються на цій території та їх ніде більше на Землі зустріти не можна, четверту частину яких занесено до Червоної книги України.

    У тому числі:

Рогульник плаваючий або водяний горіх - Trapa

Рогульник плаваючий, або водяний горіх плаваючий, або чортовий горіх (лат. Trápa nátans) - однорічна водна рослина; вид роду Рогульник сімейства Дербенникові (Lythráceae), що походить із південних районів Євразії та Африки.

    Росте в озерах, заплавах і старицях повільно поточних рік, зростає до 5 м завдовжки. У рослини характерний плід, що зовні нагадує голову бика, з одним великим крохмалистим насінням. Задля цього насіння рослина культивується в Китаї, як мінімум, уже три тисячі років. Насіння чиліму вариться і вживається як легка закуска.

Водяна  біла лілія (вона ж лотос).

   Узагальнююче найменування для водних рослин пологів латаття, кубушка і лотос, а також деяких споріднених їм видів.

     Квітки розкриваються дуже рано вранці, увечері закриваються і тримаються 4-5 днів. Цвітуть вони з кінця травня до жовтня. Дорослі рослини мешкають до 8-9 років. До цього віку у них формується велике материнське кореневище, схоже на удава.

      Реліктова папороть. natans.

    Папороть – одні з найдавніших на Землі організмів, які «пам'ятають» палеозою.

   Папороті цікаві з ботанічного погляду. Вони відносяться до вищих, судинних рослин. Те, що ми називаємо папоротевим листям, насправді вайї або пласковітки.

     Гвоздика бессарабська - красивий декоративний вид (в Україні він представлений лише у дельті Дунаю);

Гвоздика бессарабська (Dianthus bessarabicus Klok.) - один із рідкісних видів рослин, дунайський ендемік, занесений до Міжнародного Червоного списку та Червоної книги України категорія охорони. Гвоздика бессарабська - це багаторічна трав'яниста рослина від 25 до 100 см висоти. Зубці чашки овальні, гострі. Прицвіте листя і луски шкірясті, світлі. Стебла чотиригранні, листя – лінійні.

    Меч-трава болотна, яка росте лише у дельтах Дунаю та Дніпра.

    Багаторічна рослина родини осокових.     Третинний релікт, занесений до Червоної книги України у статусі «Вразливий»

     Трав'яниста рослина заввишки 0,8-2,5 м. Кореневище довге, горизонтальне. Стебло округле, гладке, завтовшки до 1 см. Листки сіро-зелені, широколінійні, шкірясті, знизу гострокілюваті, з країв та вздовж кіля пилчастошорсткі. При дотику до листків їхніми гострими краями можна порізати руку.

Сальвінія плаваюча; болотоквітник щитолистий; кубушка жовта; сальвінія плаваюча (реліктова водяна папороть).

• Найдавніша наземна рослина, представлена ​​тут, — обвойник грецький. Це ліана третинного періоду (її вік 35-40 млн років).

• Найдавніша водна рослина - водяний горіх плаваючий (чілім), йому близько 100 млн. років.

• Сама солевитривала рослина - солерос європейський, він росте прямо в концентрованому сольовому розчині по околицях сольових озер.

• Найбільше часу (до 10 років) потрібно від проростання насіння до першого цвітіння прекрасним орхідеям — ятришнику болотному та дрімочку болотному.

    Найчисленнішою і найважливішою у всіх відносинах групою мешканців заповідника є птахи.

    На території всієї дельти нар. Дунай відзначено перебування понад 350 видів птахів. У Дельті Дунаю гніздиться більше видів птахів, ніж у інших дельтах Європи.

 Дельта Кілійського русла, без жодного перебільшення - царство пернатих.

    У Дунайському заповіднику влаштувалися найбільші в Україні колонії ковпиці, кучерявого та рожевого пеліканів. Більшість світової популяції малого баклана, половина палеарктичної популяції білого пелікану, що розмножується, і 5% світової популяції кучерявого пелікану.

              Білий пелікан                                   Рожевий пелікан

 Найдрібн іший птах – жовтоголовий королек. Важить близько 6 гр.

    Найбільший птах – лебідь-шипун – важить 8-13 кг, а пелікан кучерявий – до 9-13 кг.

          Ще одне диво заповідника – ковпиця. Зображення цього птаха стало символом на гербовому щиті заповідника «Дунайські плавні». Вона має довгу, плоску дзьоб, яка розширюється на кінці, нагадуючи ложку. У теплих потоках повітря довго ширяє, витягуючи шию вперед, чим відрізняється від чапель, що втягують голову та шию.

     У народі ковпицю звуть «косар», так як при годівлі вони опускають дзьоб у воду і рухають їм то ліворуч, то праворуч при кожному кроці. Дуже цим нагадують групу косарів у полі.

   

     Повернулися в плавні орлани-білохвости.

     Цей орел, що населяє береги великих, багатих на рибу водойм, на даний час став рідкістю і занесений до Червоної книги України та Міжнародного Союзу Охорони Природи. На прольоті в зимовий період в українській дельті Дунаю цього рідкісного птаха налічується до 40 особин.

    У дельті зимує червонозоба казарка - вид, що знаходиться під загрозою повного вимирання, червона чапля, червоно-горловий гусак, малий баклан.

      Червонозоба казарка    Червононосий нирок              Сіра качка

    Попадаються різко контрастують своєю сліпучою білизною на тлі темних заростей горді лебеді-шипуни.

    Не менш цікавим є і другий за розмірами мешканець цих місць — сірий гусак.

     Серед водоплавних лисухи, що гніздяться, складають найчисленніший загін.

Лисуха

    Найбільш поширені кряква та червоноголовий нирок. Можна тут зустріти і сірих качок, і чирка-тріскунка, і білоока нирка. На дунайських плесах важливо походжають чубаті чернеті і широкошкарпетки, а також окремі чирки-свистунки.

     В Придунайський регіон періодично залітають мешканці гір та скель – грифи та сипи. Зазвичай це молоді птахи, які на перших роках життя роблять далекі розльоти.

 

    Дельта – це територія, де життя починається з початку, у фантастичній взаємодії між Дунаєм та морем. У цьому місці, де води річки Дунай обіймаються з водами Чорного Моря, мешкають відомі осетри.                                                   

    Фауна риб заповідника налічує 107 видів, що належать до 39 родин. При цьому в заповідних водах зустрічаються усі 7 видів риб із Європейського червоного списку. А серед 32 видів риб, занесених до Червоної книгу України, тут мешкає 15.

    Серед них і білуга –найбільша серед риб, що мешкають у прісних водах.

Однолітка динозаврів

- дунайська білуга

     Проте Дунай – єдина річка не лише в Україні, а й у Європі, де зберігся природний нерест осетрових риб.

    Тут мешкає річковий вугор - «мандрівник»-рекордсмен. Лише одного разу він вирушає у далеку та останні у його житті подорож. Інстинкт жене його в західну частину Атлантичного океану, у Сарагасове море, де на великій глибині вугрі відкладають ікру та гинуть. Молодь, що з'явилася, повторює шлях батьків, неспішно пересуваючись до річок предків. Вона витрачає на цю подорож до 3 років. У прісній воді вугрі живуть від 4 до 6 років – і знову вирушають у дорогу завдовжки 7–8 тисяч кілометрів.

    Акваторія заповідника є місцем для риб загону карпоподібних і це в'юни.    

    В'юни– рід прісноводних.    Звичайна довжина - 15-18 см, деякі види досягають 30 см.    В'юни мають подовжене тіло, вкрите дрібною, але добре помітною лускою. Рот облямований 10-12 вусиками, хвостовий плавець закруглений. Підочноямковий шип прихований глибоко під шкірою і не функціонує.

    В'юн  – дуже стійкий до кисневого голодування  – може жити у болотистих озерцях та замулених канавах із зниженим вмістом кисню, де неможливе існування жодної іншої риби. Це тому, що в'юни мають здатність дихати не тільки зябрами, а й поверхнею шкіри і навіть кишечником.

    Ще одна дивовижна особливість в'юна – здатність передбачати погоду. Рибка чуйно реагує на зміну атмосферного тиску і перед негодою починає поводитися «нервово»: спливає на поверхню по 10-15 разів на хвилину. За це люди називають в'юна рибою-синоптиком. Також в сейсмонебезпечних районах нашої планети в'юни спеціально містяться в акваріумах, щоб попереджати людей про стихії, що насуваються, наприклад, землетруси або цунамі.

    Також тут мешкає смугастий йорж і малий чоп живуть тільки в Дунаї і ніде більше у світі не зустрічаються.

Смугастий йорж

У вивороті каналів та озерах Дельти знаходяться: щука, сом, короп, лящ, окунь та інші.

    Тварини в заповіднику представлені 45 видами. Серед них 7 занесено до Європейського червоного списку та 19 – до Червоної книги України.

    Їх в Дунайському біосферному заповіднику близько півсотні різновидів, включаючи червонокнижних. Найбільш примітні - норка європейська, єнотовидна собака, ондатра, горностай. Для деяких із них, як і лісовий кіт, угіддя дунайської дельти дуже важливі для виживання у європейському масштабі.

    А в плавнях можна побачити очеретного кота, якого ще називають болотяною риссю. Він справді схожий на рись: у нього руда шерсть, потужні лапи та пензлики на вухах.

Очеретяний кіт

    З недавнього часу в дельті Дунаю живуть азійські або водяні буйволи. Їх заселили кілька років тому, і вони тут чудово освоїлися і навіть дали потомство.

                

 Азійські або водяні буйволи

    Різноманітний і багатий тваринний світ заповідника захований на невеликих островах, на мулистих грядах, принесених річкою, на мілководних протоках і на заболочених низинах.

   У Дельті Дунаю мешкає безліч диких тварин: фазанів, лисиць, зайців, кабанів, єнотів та оленів.

   Дельта - одне з останніх у Європі притулків європейської норки, а також ряду інших важливих видів дрібних хижаків, що мешкають у Дельті Дунаю.

Європейська норка

    Зовнішній вигляд Звірятка середнього розміру з гнучким витягнутим тілом (приблизно таким же, як і у колонка), короткими кінцівками, порівняно коротким хвостом непухнастим. Довжина тіла 28-43 см (самців - 28,4-43 см, самок - 32-40 см), вага 550-800 г, довжина хвоста 12,4-19 см у самців і 13-18 см у самок.

     Норки мають перетинчасті лапи та хутро, покрите маслянистою речовиною, яка запобігає намоканню шкіри. Цей тип хутра та лапок – пристосування до життя у воді.

    Норки – це напівводні тварини, які проводять частину свого життя у воді, а частина – на суші. Норка може пірнати на глибину до 4,8 м.

 

     Для заповідника відомо 1937 видів комах, серед яких 40 занесено до Європейського червоного списку та Червоної книги України.                                                  

    З них занесені до Червоної книги України: жук-затворник, красунь пахучий, бражник мертва голова, махаон, сколія-гігант, мурашиний лев-акантоклізис та ін.  Причому, за оцінками експертів, це лише менше половини всіх видів комах, які реально проживають на його території. Загальна кількість останніх оцінюється в 5500. Цікаво, що серед виявлених для заповідної території видів комах 7 є новими для науки.

 

Сколія-гігант

     Серед земноводних найчисельнішими є озерна та їстівна жаби, звичайна квакша та дунайський тритон, а з плазунів – болотяна черепаха та звичайний вуж.

 

Болотяна черепаха

     Сподіваюся переглянувши наш візуальний матеріал віртуальної екскурсії, ви приїдете до Дунайського біосферного заповідника і побачите цю первозданну красу дельти Дунаю,  отримаєте в подарунок незабутні враження.

 

Список використаної літератури:

Україна. Президент. «Про створення Дунайського біосферного заповідника» [Текст] указ: від 10 серпня 1998 року № 861 //Вісник екологічної адвакатури. – 2003. – №24. – С.20–21.

Україна. Президент. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 червня 2003 року «Про стан виконання Указу Президента України від 10 серпня 1998 року № 861 «Про створення Дунайського біосферного заповідника» та перспективи будівництва судноплавного шляху Дунай–  Чорне море» [Текст] указ: від 10 червня 2003 року № 502 //Вісник екологічної адвокатури. – 2003. – №24. – С. 22–24.

Україна. Президент. «Про розширення території Дунайського біосферного заповідника [Текст] указ: від 2лютого2004 року № 117.

Гідрологія дельти Дунаю. За ред. В. Н. Михайлової, 2004. - 448 с.

Зайцев, Ю.П. Світ дельти: Дунайські плавні/ Ю.П., Зайцев, В.Ф. Прокопенко: Нарис. – Одеса: Маяк, 1989. – 144 с. : кол. іл.                             Треус, В.Д. Заповедники Украины. / В.Д. Треус. – К.: Форсинг, 2001. – 240 с

 

ЗМІ:

Андрусевич, А.  Два дні в дельті Дунаю [Текст] / А. Андрусевич //Вісник екологічної адвакатури. – 2003. – №24. – С.26

Волошкевич, А. Дунайський біосферний заповідник - найважливіший природний резерват на Чорному морі [Текст]/А. Волошкевич.//Вісник екологічної адвакатури. – 2003. – №24. – С.34–37.

Данилишин, Б.  Науково-експертні оцінки соціально-економічних, міжнародно-правових та екологічних аспектів можливого будівництва глибоководного суднового ходу р. Дунай –Чорне море в українській частині дельти Дунаю[Текст] / Б. Данилишин, В. Романенко//Вісник екологічної адвакатури. – 2003. – №24. – С. 44 – 46. .(електр. варіант)

Дунайський біосферний заповідник серед найкращих природних чудес України [Текст]// Придунайські вісті. – 2008. – 12 липня. – С.5

Єрьомін, Є. Погляд на дельту Дунаю крізь призму часу [Текст]                         / Є. Єрьомін.  // «Дзеркало тижня». – 2003. – № 10 (435)

Жмуд,Е.І. Дунайський біосферний заповідник: територія та організація. Комплексне уявлення про Дунайський біосферний заповідник. [Текст] /Е.І. Жмуд, Федоренко, В.О.  //Дельта та людина. – 2007. – №6/7.

Жмуд, О.І. Сингенетичні зміни рослинності Дунайського біосферного

заповідника [Текст]/О.І. Жмуд. // Український ботанічний журнал. – 2000. – № 3. – С. 272–277.

Жмуд, О.І. Зелене багатство Дельти Дунаю [Текст]/О.І. Жмуд. //Телевернісаж. – 1998. – №15. – С.10.

Марків, Ф. Нутрія. [Текст]: [тварини - жителі Дунайських плавнів] / Ф.

Марків //Наша магала. –  2010. – 20 лютого. – С.8.

Мелень, О. Захищаючи Дунайський заповідник [Текст] /О. Мелень. //Вісник екологічної адвакатури. – 2003. – №24. – С.4 – 7. (електр. варіант)

Потапова, Г. «Діти»: тварин рідкісніх видів півдня України. [Текст]

/ Г. Потапова // Дельта та людина. –2003. – №4. – С.3. поч. див.у №3/2003.

Риби Дунайського біосферного заповідника [Текст] //Дельта та людина. – 2005. –№18; №19; №20-21; №22-24.

Токар, Г. Тварини Дунайського біосферного заповідника (список фауни Дунайського біосферного заповідника) [Текст]/ Г. Токар //Дельта та людина. – 2006. – 23 грудня. – С.6.

 Федоренко, В.О.  Заповідник: реальність, закон та мораль. [Текст]                        / В.О. Федоренко  //Дельта та людина. – 2007. – 23 грудня. – С.1;3.

 

Інтернет ресурси:

Валюк О. Дунайський біосферний заповідник: альтернативи майбутнього // «День», №148, 16 серпня 2002

// http://www.day.kiev.ua/70785/

Европейская норка.  [електронній ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://dbr.org.ua/ru/home

Жовті кувшинкі на Жебріанській гряді. [електронній ресурс]. - Режим доступу до сайту: http://vilkovo.pp.ua/index.php?mid=history&pid=part3

Перелітна Червонозоба казарка. [Електронній ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://dbr.org.ua/ru/home

 Зграя рожевих пеліканів на косі. [Електронній ресурс]. - Режим доступу до сайту:: http://io.ua/c14/y/Vilkovo

0 км. [Електронній ресурс]. - Режим доступу до сайту: http://io.ua/c14/y/Vilkovo

Яковлєв, М.В. Сучасний стан популяції великого баклану біля Дунайського біосферного заповідника. М.В. Яковлєв [Електронній ресурс]. - Режим доступу до сайту:  https://branta.org.ua › branta-pdf › branta11_10

 

Обов’язково завітайте до нашої бібліотеки за адресою:

м. Ізмаїл,

вул. Національної гвардії України , 41

 

                                   Матеріал підготувала завідувачка

інформаційно-бібліографічним відділом

                                                              Семеріна Людмила Семенівна.

 

Січень 2025 року.