24 травня
ми відзначаємо День слов'янської писемності та культури. Це свято
просвітництва, культури, літератури рідного слова. Цього дня
згадують творців слов'янського алфавіту Кирила та Мефодія. Саме вони
стали основоположниками слов'янської писемності. Кожна людина має пишатися та
дорожити своєю культурою та історією, повинна знати та зберігати у своїй
пам'яті імена перших слов'янських просвітителів.
Писемність,
мова – то є душа кожної нації, її найцінніший скарб. У мові – наша давня й нова
культура, ознака нашого національного визнання.
Що ж для
кожного з нас значить рідна мова, слова, які ми чуємо, що можемо написати і
прочитати? Дуже багато! Без цієї мови, без букв не було б нашої нації –
українського народу, не було б ні історії, жодної великої дати, жодного великого імені.
Солунські брати Кирило та Мефодій є
символами слов'янського письма та культури. Вони створили першу слов'янську
мову (кирилицю), яка надалі вплинула на формування літературних мов багатьох
слов'янських народів. Цю мову прийнято в науці називати старослов'янською.
Кирило та Мефодій – слов'янські
просвітителі, творці слов'янської абетки, проповідники християнства. Як відомо, брати походили зі знатного роду та
проживали у грецькому місті Солуні.
Це свято відзначається щорічно 24 травня,
саме в день вшанування пам'яті святих рівноапостольних Кирила й Мефодія –
просвітителів,
творців слов'янської писемності
та абетки, перших пам'яток слов'янської писемності й старослов'янської мови,
яка була створена в IX столітті. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» в честь
візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав
йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій.
Згідно з однією з афонських легенд, батько
братів, Лев, був слов'янином, болгарином, він обіймав посаду «друнгарія під
стратигом» (військового вождя), а мати була гречанкою. Мефодій і Костянтин
(старший і молодший брати у великій родині) з дитинства добре знали як грецьку,
так і слов'янську мови.
Праці цих великих просвітителів стали спільним надбанням усіх слов'ян.
У 863 році Кирило і Мефодій розпочали свою
місію зі створення слов'янської писемності. Про неї йдеться в «Повісті
временних літ»: «І
раділи слов'яни, що почули про велич Божу своєю мовою». Саме Кирило та Мефодій
створили слов'янську абетку, яку ми користуємося донині. Крім того, вони
перекладали слов'янською мовою Євангеліє, Апостол і Псалтир та інші
богослужбові книги.
Паросток православної духовності,
прищеплений ними до дерева слов'янської культури, не зів'яв і приніс свої плоди
в іншому місці та в інший час: у 865 році учні Костянтин і Мефодій охрестили
Болгарію.
Мова, яку запровадили Кирило й Мефодій,
стала мовою східнослов'янських народів, отже, й українського. Кирилиця прийшла
до Київської Русі з Болгарії разом із старослов’янськими богослужними книгами
після офіційного прийняття християнства у 988 році.
Мови слов'янської групи мають унікальну
тисячолітню історію, складну географію і безліч подібностей і відмінностей. А
коріння Дня
слов'янської писемності та культури сягає Болгарії, де це свято відзначається з
початку XIX століття.
На виставці «Біля витоків слов’янської писемності» представлені книги, що
оповідають про історію розвитку мови, легенди, оповіді, а також книги, які
дозволяють дізнаватися багато цікавого про життя слів прислів'їв про крилаті
висловлювання, про виникнення писемності, цікаві факти про життя Кирила та Мефодія,
їхню просвітницьку місію.
Вона знайомить читача з різноманітними
виразами письмової культури, які різняться за використаною в них графікою та
мовою, за взятим для письма матеріалом та ін.
Знайомимо Вас з літературою, що сягає сивої давнини – це книга Нестора Літописця, автора «Повісті минулих літ»: Літописні
оповіді /Переказ В.С. Близнеця.- 3 Вид. зі змінами.- К.: Веселка. – 2002. – 228
с.: іл
Цей літопис – перша пам’ятка у Київській Русі, в якій відображена історія держави та показано її розвиток на тлі світових подій. Нестор був ченцем Києво-Печерської лаври, а також одним із учнів Кирила та Мефодія. Варто відзначити, що саме автора «Повісті минулих літ» Нестора Літописця вважають «батьком української словесності».
Славетна пам’ятка письменства Київської
Русі – поема «Слово о полку Ігоревім»./ Махновець
І.О. упорядник Лисенко О. – К.:Веселка, 2008. – 134 с.
А/б, ч/з, ф2, ф6.
є одним із шедеврів світової культури. Безсмертне «Слово о полку
Ігоревім» - героїчна, сповнена палкої любові до Вітчизни, до свого народу
пісня-заклик, що лине із сивих віків Київської Русі.
Це героїчна поема, яка розповідає про похід князя Ігоря Святославича проти половців у 1185 році.
«Остроми́рове Євангеліє» –
одна з найвидатніших пам'яток старослов'янського письменства в
давньоруській редакції, яка була створена на Русі. Пам'ятка української мови. У
пам'ятці зафіксовано типові риси української мови, які стали нормою української
літературної мови.
«Остромирове
Євангеліє». В. В. Німчук. Пам'ятки української мови / Українська
мова. Енциклопедія. К.: 1995.
Євангеліє– апракос короткий
= Остромирове Євангеліє; Письменник Григорій, диякон Дата видання/створення
1056 – 1057. Обсяг видання 294 л.
містить євангельські читання для неділі та свят. Переписане у 1056 – 1057 роках із болгарського оригіналу, як гадають, у Києві дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира.
«Остромирове Євангеліє» містить
євангельські читання для неділі та свят. Матеріали «Остромирового Євангелія»
були використані, в певній мірі, для створення сучасних граматики і словників
старослов'янської мови.
На відміну від інших пам'яток XI ст. в «Остромировому Євангелії» спостерігається правильна передача редукованих голосних звуків літерами «ъ», «ь».





