Ізмаїльська
земля подарувала нам чимало обдарованих людей, захоплених мистецтвом Слова.
Життя поетів тісно пов'язане з рідною землею. Народна мудрість говорить, навіщо
шукати чистої води у чужих криниць, коли є свої… Так от і наших поетів живить живлющою
вологою рідна сторона. І не важливо, що хтось не живе тут, а хтось приїхав сюди
з іншої місцевості, але всіх поетів об'єднує любов до рідного краю.
Почуття гордості за «край просторий, чудовий» охоплює
кожного, коли читаєш вірші «Моє місто», «Місто, серце рідне». Ненав'язливі,
прості епітети, метафори, порівняння надають казковості, чарівності нашій малій
батьківщині. І знову хочеться радіти від щастя, що ти частина батьківщини, що
ти українець. Що ти живеш у цьому краї.
Може саме тому у нас багато талановитих людей, які не лише
працюють у різних галузях господарства, а й складають пісні, вірші. Хто вони ці
люди? Як прийшли у поезію, як стали письменниками? У чому своєрідність кожного
з них? Про це
розповість дайджест «Є імена, і
є такі дати» (краєзнавчі поети та письменники-ювіляри 2024 року),
створений інформаційно-бібліографічним відділом.
У будь-якому невеликому місті є люди, які
формують його культурне середовище, визначають його розвиток. Це талановиті
письменники, поети, художники, музиканти, нарешті краєзнавці, які гаряче
люблять свою малу батьківщину.
Цього року виповнилося 75 років від дня
народження ізмаїльського поета та прозаїка, журналіста Євгена Анатолійовича Маслова. Євген Анатолійович Маслов народився 1949
року в далекому та спекотному Узбекистані. Після закінчення школи у 1968 році
Є. Маслов вступив на факультет філології Бухарського держпедінституту
(нині університету).
У 1975 році приїхав на постійне проживання
в Україну, в місто Ізмаїл, працював на ниві журналістики: спочатку в районній
газеті «Придунайські вісті», а потім – в обласній газеті «Одеські вісті» як
особистий кореспондент по Ізмаїлу та Ізмаїльському району.
Селяни обожнювали Євгена Анатолійовича за
гостре перо, невикорінний оптимізм, за глибоке знання теми в будь-якому напрямі
сільського господарства та особливостей
сільського життя, про які писав. Вірші та п'єси Євгена вони цитували
напам'ять. Він завжди був легкий на підйом і виїжджав куди треба за першим
покликом.