Інформаційно – бібліографічний відділ
«Ім’я в Історії –
кошовий отаман Іван Сірко»
Дайджест
до Дня Українського козацтва
Загуділо Запорожжя, як те Чорне море,
Понеслися козаченьки облавою в поле
То ж не вітер в полі грає, не орел витає —
Ото ж Сірко з товариством по степу літає
Історія
кожної нації, яка представлена на політичній мапі сучасної Європи, зберігає
пам'ять про сторінки, без яких цю націю неможливо собі й уявити.
З середини
XVI століття місто Ізмаїл стає центром сільського округу. Панували тут турецькі
чиновники, які контролювали місцеве судноплавство, сухопутні торгові шляхи,
збирали мито. Турецьке панування консервує господарський розвиток, руйнуються
ті господарсько-культурні процеси, які розпочали на цих землях слов'янські
племена. Українці, як етнос, були знесилені, знекровлені, відірвані від
основного етнічного ядра. У їхнє етнокультурне середовище вливаються люди
іншого етногенезу, чужа культура та віра.
Перші згадки про українських козаків, які з'явилися у нашому краї, відносяться до 1576 року. Затяті вороги татар і турків, запорожці постійно воювали проти них на суші та на воді. Курсуючи на своїх «чайках» та «дубках» (невеликі судна) вздовж Чорного моря та гирла Дунаю, вони перехоплювали ворожі військові судна, а увійшовши до Дунаю, знищували турецькі укріплення.
Почалася
тривала, виснажлива часто трагічна боротьба за свободу і віру. Чільне місце у
цій боротьбі належить українському козацтву. 1594 року загони під керівництвом
Северина Наливайка та Григорія Лободи штурмом взяли Ізмаїл. У 1603 році
характер запорожців випробували турецькі фортеці Ізмаїл та Кілія. Козаки
Сагайдачного спустошили околиці Ізмаїла 1609 року. Відчутний удар туркам 1629
року під стінами Ізмаїла завдали козаки Івана Сірка, 1633 року - Сулими.
Походи
козаків розхитували міць Оттоманської імперії, плекали ідею боротьби за свободу
і за незалежність. Однак український народ, не міг у ті часи змінити гірку долю
населення краю.
Серед
визначних діячів України почесне місце належить кошовому отаманові Запорозької
Січі Івану Дмитровичу Сірку (р. н. не від. — 1680).
Усе своє життя Іван Сірко провів на війні: у походах проти Туреччини, Криму, Речі Посполитої. Був суворим і нещадним до ворогів, але разом з тим відзначався великодушністю до переможених або слабких противників, не прагнув до власної здобичі - трофеїв. Завжди був для козаків прикладом самовідданості, відваги, хоробрості й винахідливості.