«Заповідні місця Бессарабії»

                Бессарабія - історико-географічний регіон, що розташований на півдні України, багатий на унікальні заповідні місця. Серед них варто відзначити Дунайський біосферний заповідник, Тузловські лимани, а також острови дельти Дунаю.

                Бессарабія славиться своєю природою, зокрема, унікальними лиманами та дельтою Дунаю. Цій тематиці присвячений екоескіз "Заповідні місця Бессарабії", підготовлений та оформлений у читальному залі ЦМБ ім. І.П. Котляревського. Саме тут ви знайдете літературу  про природу, заповідники та цікаві місця Бессарабії.

                Дунайський біосферний заповідник:

Цей заповідник, що є частиною біосферного резервату ЮНЕСКО "Дельта Дунаю", охоплює значні території дельти річки, з унікальною водно-болотною екосистемою. Тут мешкає багато рідкісних видів тварин і птахів, зокрема, пелікани та осетрові. 

                Тузловські лимани:

Національний природний парк "Тузловські лимани" включає систему лиманів, серед яких Шагани, Алібей, Бурнас. Ця територія є важливим місцем для гніздування водоплавних птахів, особливо пеліканів. 

                Острови дельти Дунаю:

В дельті Дунаю розташовано кілька островів, які є частиною заповідної зони. Один з них, острів Анкудінове, відомий як улюблене місце відпочинку румунського імператора Міхая I. 

                Інші цікаві місця:

Крім заповідників, в Бессарабії варто відвідати Вилкове, "місто на воді", а також Білгород-Дністровську фортецю та Фрумушику-Нову. 

Дунай – чудовий дар природи

    З самого зародження людської цивілізації річки грали ключову роль нашої історії. Вони стали не просто джерелами прісної води, а й колискою культури, двигуном прогресу та невичерпним джерелом натхнення.

     Людина, живучі у місті, часто не помічає такий природний об'єкт як річку, не розуміючи її значення у житті. А скільки цікавого можна дізнатись про неї. Вона набагато старша за нас і зберігає багато таємниць про своє походження, торкаючись історії життя. Міста і річки-поняття нероздільні, як доля та історія. Немає води - немає життя, це ні для кого не новина. Що річка для міста?

    Річки мають велике значення у житті людей. Ще в давнину люди намагалися побудувати свої житла саме поблизу і вздовж річок. Згодом ці поселення перетворилися на величезні міста. Річка була джерелом водопостачання. Без води неможливо було займатися землеробством і скотарством. Річка з давніх-давен служила джерелом харчування - можна було ловити рибу, а потім і продавати її. Річка сприяла розвитку таких видів діяльності як торгівля, судочинство та подорож. Для людини річки завжди були водяними дорогами, які пов'язували різні куточки країни. Річки завжди нас тішили своєю красою.

 

    Щорічно 29 червня Україна разом із іншими країнами Дунайського басейну відзначає Міжнародний день Дунаю.

    День Дунаю є спільним пан-європейським заходом, який відзначається щорічно з 2004 року наприкінці червня у 14 країнах басейну річки під егідою Міжнародної комісії із захисту річки Дунай.

    Мета Дня – всебічне інформування та підвищення екологічної свідомості громадян. День Дунаю в Україні традиційно святкують у басейні річки Тиси, однієї з найбільших притоку Дунаю, яку називають молодшою ​​сестрою Дунаю. Цього дня зазвичай проводили низку фестивалів, конкурсів, круглих столів, екологічних акцій тощо.

    Тому темою нашої краєзнавчої години стала річка нашого міста і вважаємо, що кожен має знати свій край, дбайливо ставиться до всього, що оточує нас.

     Найдавніші достовірні відомості про Дунай містяться у творах давньогрецького вченого Геродота (V ст. до н. е.), який писав у 2-й книзі своєї «Історії», що річка Істр (давньогрецька назва Дунаю) починається в країні кельтів та тече, перетинаючи Європу посередині.

     Історик писав, що річка бере початок у країні кельтів, а потім впадає сімома рукавами в Евксинський понт (Чорне море). Сучасну назву водоймища дали кельти приблизно в першій половині I тисячоліття до н.е.

     Істр – Дунай. Дунай дістав назву Danuvius (швидка вода) від кельтських слів danu (швидкий) та vius (вода).

    Так що Істр – річка, подібна до стомленого мандрівника. Геродот використовував скіфські та сарматські назви річок, а зовсім не довільний набір звуків.

«Заповідними стежками»

   Віртуальна екскурсія «Заповідними стежками Дунайського  біосферного заповідника» - допоможе ближче познайомитися з мальовничими місцями і мешканцями заповідника. У кожного з'явиться чудова нагода обійти всі місця всього за кілька хвилин і відчути себе як на справжній прогулянці, вдивитись у неймовірну гру фарб живої природи.

    Заповідна справа є стрижнем охорони природи та важливим

напрямом діяльності сучасної демократичної держави.

    Відсоток заповідних територій відбиває ступінь цивілізованості

держави. Держава несе перед міжнародним співтовариством

моральну, правову та політичну відповідальність за збереження та

недоторканність територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

     Заповідник - це виділені державою території та акваторії,

межах яких охороняються природні об'єкти, що становлять

особливу екологічну, генетичну, наукову чи культурну

цінність: типові або рідкісні ландшафти, еталонні ділянки

природного середовища, рідкісні геологічні утворення, угруповання

рослин та тварин з характерним генофондом тощо.

    Україна – країна з багатовіковою історією та багатошаровою культурою. Вона славиться своїми цікавими природними видами. Цей мальовничий куточок Європи багатий на неймовірну красу і природну різноманітність національних парків і заповідників. Вони буквально зачаровують своєю мальовничістю та унікальністю.

    Українські національні парки та заповідники – це справжні природні чудеса, які містять неповторні екосистеми, рідкісні види рослин та тварин, а також захоплюючі ландшафти. Вони є оазами природи, де люди можуть насолоджуватися тишею та гармонією з навколишнім середовищем.

     11 січня відзначається Міжнародний день заповідників та національних парків.

"Тихо, тихо Дунай воду несе…"

Люби і знай свій рідний край –

Буджацький степ, ріку Дунай,

сріблясто-голубі лимани,

осінні вранішні тумани,

гаїв смарагдовий розмай…

Люби свій Придунайський край!

м’якому плюскоті хвиль сивого Дунаю.

Т. Кібкало

      Бібліографічний огляд поезії, ознайомить  Вас з творами ізмаїльських поетів, у яких оспівується великий Дунай.

    У нашій величезній країні під гарною назвою Україна у кожного з нас є своя маленька батьківщина: батьківський будинок, який нам такий близький і дорогий. Рідний край - це чудове і дивовижне місце на землі. Найкрасивіша природа – тільки тут, тут найцікавіші казки, а також найдобріші та найкрасивіші люди. А все тому, що тут все рідне, своє, улюблене. Місто, улиця, будинок, річка, стежка, знайома до болю, - ось вона наша батьківщина. Кожна людина має знати історію та культуру свого рідного краю. Наші з вами куточки ми називаємо «малою батьківщиною». У кожної людини вона своя. Наш рідний край – це Бессарабія.

    Сьогодні ми познайомимо вас з творами поетів нашого краю, у  яких оспівується велика ріка Дунай.

     Дунай — ріка, яка є частиною української історії від часів Трипільскої доби до наших днів.

    Дунай! Голубий Дунай! Тихо і повільно плинуть його води повз зелені – то  круті, то розлоги – береги. Ріка, в басейні якої проживає понад 70 мільйонів людей, яка протікає землями десяти держав, ніби самою природою створена, щоб вічно служити мирним посередником між народами. Чарівна ріка всією своєю величчю і красою, своїми незліченними багатствами, скарбами, своїм оновленим життям ніби промовляє всьому світові, людям всіх країн і мов: «Хай усюди буде мир і спокій на землі!»                                                                                                                                                                                 

     У легендах краю річка Дунай представлена як самостійна «жива істота», якій  притаманні людські переваги та недоліки. І щоразу цей образ відкривається перед нами по-різному. Постає перед нами прекрасний Дунай: красивий, сильний, норовливий, іноді хитрий.

    Ріка тут не просто «природний постійний водний потік» в словниках, а сила караюча або милуюча. Вона уособлення сили, здатної подолати ворога, що напав на нашу рідну землю і як символ свободолюбства та волелюбності.                                           Часто  могутня річка Дунай згадується  і в сучасній  літературі.

     В історії культури нашого Бессарабського краю є ціла плеяда талановитих творців, чудових майстрів слова, що зробило величезний внесок у розвиток літератури. Але поряд з нами жили і живуть самобутні письменники та поети, чия творчість маловідома широкому колу читачів, але їхня творчість особливо цінна для їхніх земляків.

    Прекрасні вірші  про великий Дунай можете зустріти в творах поетів нашого  краю : Є.Андреєвої, М.Бажанової, М.Василюка, Т.Кібкало, С.Левіна Т. Бошкової та ін.

«Міжнародний день чистих берегів»

 Віртуальна екологічна експрес-виставка

До Міжнародного дня чистих берегів

«Три тисячі кілометрів Дунаю»

Віртуальний історичний екскурс

До Міжнародного дня Дунаю - 29.06

Дунай - река европейская (к Международному дню Дуная)

Через половину континента "От Черных лесов до Черного моря", словно европейская амазонка, течёт королева рек - Дунай. Романтические берега, великолепные пейзажи дикой природы завораживают воображение.

На своём пути Дунай несколько раз меняет направление. Сначала он течёт по горной области Германии на юго-восток, а потом на отметке 2747 км (единственная река, километраж которой измеряется от крайней точки гирла в направлении истока) меняет направление на северо-восточное. Это направление сохраняется до города Регенсбург (2379 км), где находится самая северная точка течения реки (49°03' с. ш.). Возле Регенсбурга Дунай поворачивает на юго-восток, затем пересекает Венскую котловину, и дальше более чем 600 км течёт по Среднедунайской низменности. Проложив русло через горные цепи Южных Карпат по ущелью Железные ворота, до самого Чёрного моря (более 900 км) протекает по Нижнедунайской низменности.

Бассейн реки Дунай делят 19 государств (Албания, Австрия, Босния и Герцеговина, Болгария, Венгрия, Германия, Италия, Македония, Молдова, Польша, Румыния, Сербия, Словакия, Словения, Украина, Хорватия, Чехия, Черногория, Швейцария). Дунай – крупная речная транспортная артерия и вторая по длине (после Волги) река Европы – 2873 км. и единственной столь длинной в Евросоюзе. Площадь бассейна составляет около 817 000 км2, имеет свыше 300 притоков. Среднемноголетний сток реки оценивается в 210 км3/год. На реке Дунай построены 2 крупные ГЭС на границе Румынии и Сербии, каскад ГЭС в Австрии и Германии. Всего на Дунае имеется каскад из 18 гидроузлов.

История возникновения реки Дунай

Впервые упоминания о данной реке были обнаружены в работах, созданных историком античного времени — Геродотом, жившим в V веке до нашей эры. Он написал, что река Дунай или, как её называли на древнегреческом языке — Истр, берёт начало в стране, где обитают кельты, и пересекает центр Европы. При этом находящаяся в районе Чёрного моря дельта огромной водной артерии разветвляется на 7 различных по длине рукавов.Считается, что современное название реке дали именно кельты, однако в то время оно звучало как Данубий и только в дальнейшем приобрело более упрощённый вариант произношения.

Путешествие по Дунайским Плавням

Там, где воды Дуная впадают в Черное море, в дельте Дуная находится одно из природных чудес Украины — Дунайского природного заповедника. Это чудо принадлежит не только Европе, но и всему миру.

Дунайская дельта - экологическое сердце Европы, одни из крупнейших водно-болотных угодий, которые представлены тростниковыми плавнями, покрытыми сетью проток, каналов, с многочисленными озерами, участками пойменных лесов, лугов, солончаков, песков, остатков степей. В густонаселенной и крайне освоенной Европе дельта Дуная является настоящим оазисом живой природы, она внесена согласно Рамсарской конвенции в перечень ветландов международного значения. К тому же, дельта Дуная была занесена Всемирным фондом природы (WWF) в список 200 наиболее ценных и находящихся под угрозой уничтожения, экорегионов мира (WWF Глобал 200). Она имеет общую площадь 4180 км2, из которых 82% находятся в Румынии, а 18% - на Украине.

Дельта Килийского рукава начинается ниже мыса Измаильский Чатал, где река делится на Килийский рукав (по которому проходит государственная граница с Румынией и 49% стока воды) и Тульчинский рукав. Килийская дельта, которая расположена ниже г. Вилково, является наиболее молодой частью огромной дунайской дельты и новой естественной сушей в Европе. Ее возраст составляет около 400 лет, а возраст приморской полосы значительно меньше, не больше 150 лет. Килийская дельта Дуная - место, где земная суша уверенно наступает на море и прирастает за счет естественного намыва речного ила. При среднем многолетнем стоке Дуная 204 км2 река выносит в море от 42 до 84 млн. т ила, благодаря которому и нарастает дельта.

"Место встречи" Черного моря и р. Дунай

Современная дельта Дуная начала формироваться примерно 5000 лет назад в большом морском заливе. Многими сотнями лет исчисляется история присутствия человека в дунайской дельте. Возраст же Килийской дельты Дуная без особой исторической натяжки можно назвать ровесницей города Вилково, отметившего в 1996 году свое 250-летие. На глазах нескольких поколений вилковчан природа в лице могущественной реки и моря осуществляла грандиозное строительство - создавала уникальный плавневый водно-территориальный комплекс, измеряемый тысячами гектаров. Результатом взаимодействия реки и моря стали огромные водно-болотные угодья, отличающиеся высоким разнообразием форм жизни. Поэтому вполне закономерным и логичным стало начало в XX веке еще одной истории - истории заповедания дунайской дельты как стремление человека обеспечить естественное протекание природных процессов в одной из самых динамичных, молодых и больших дельт планеты, сохранение его ценного и богатого растительного и животного мира, природной основы жизни человека в дельте.