Перелік матеріалів про Богдана Гаврилишина

Інформаційні матеріали

До 100-річчя від дня народження Богдана Гаврилишина

                Відповідно до постанови Верховної Ради України від 18 грудня 2025 року № 4748-IX «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2026-2027 роках» (зі змінами у 2026 році) відзначається 100 років з дня народження Богдана Гаврилишина – видатного українця, економіста, мецената, міжнародного і громадського діяча.
                Надаємо посилання на інформаційні матеріали до 100-річчя Богдана Гаврилишина, які розташовані на сайті Благодійного фонду родини Богдана Гаврилишина: https://bhfamily.org/hawrylyshyn/.

100-Гаврилишина.pdf від користувача ЦМБ ім. І.П. Котляревського

«Великий голландець»

                15 липня 1606 року народився геніальний голландський художник, яскравий представник епохи бароко Рембрандт Харменс ван Рейн. 

                Картини майстра пензля займають почесне місце в найпрестижніших галереях і музеях світу. Видатний художник писав чудові твори майже у всіх жанрах живопису: портрети, натюрморти, пейзажі, жанрові сцени, картини на історичні, біблійні, міфологічні теми, був неперевершеним майстром малюнку та офорту. Художника цікавили таємна суть явищ, складний внутрішній світ зображених ним людей, з усім багатством їх душевних переживань.

                Насправді майстра пензля звали Рембрандт Харменс ван Рейн, але він підписував свої картини одним лише ім’ям. Прізвище «ван Рейн» означає дослівно «з Рейну», тобто з річки Рейн, де у прадідів Рембрандта стояли млини.Рембрандт писав у досить оригінальній манері, починаючи з заднього плану. Більшість художників спочатку працюють над переднім планом, або відразу охоплюють все полотно цілком.

З Ювілеєм, Галино Анатоліївно!

                Є люди, чия праця непомітна для стороннього ока, але без неї не буде ні тиші читальних залів, ні шелесту сторінок, ні того особливого відчуття дому, яке дарує бібліотека. Саме такою людиною є Галина Дойкова – директор Ізмаїльської централізованої бібліотечної системи для дорослих.
                Двадцять років тому, у 2006 році, кермо Ізмаїльської ЦБС для дорослих прийняла Галина Анатоліївна Дойкова. Роками під її керівництвом бібліотека залишається не просто книгозбірнею, а живим осередком культури, знань і людського тепла. Це місце, куди приходять за мудрістю класиків і за підтримкою в буремні часи, за тишею для роздумів і за спільнотою однодумців. У цьому – заслуга керівника, який вміє поєднувати відповідальність адміністратора з душею справжнього хранителя слова.
                За цей час установа не просто зберегла себе як осередок книги, а й перетворилася на живий, багатогранний простір, де чуйно вловлюють подих часу й сміливо йдуть у ногу з ним, органічно поєднуючи повагу до традиції з відкритістю до нового, впроваджуючи цифрові технології та сучасні сервіси, розширюючи формати спілкування з читачем далеко за межі звичних книжкових полиць. Інноваційність стала не даниною моді, а природним продовженням тієї відданості справі, яка завжди вирізняла бібліотеку. Усе це – плід щоденної, часто непомітної роботи керівника, який вміє поєднувати адміністративну мудрість із щирою відданістю справі. Під керівництвом Галини Анатоліївни бібліотека залишається місцем, куди ізмаїльці приходять не лише за книгою, а й за спокоєм, знанням і живим людським словом.
                У день ювілею щиро бажаємо Галині Анатоліївні міцного здоров'я, невичерпної енергії, натхнення на нові звершення і вдячних читачів на довгі роки. Нехай кожен задум знаходить втілення, а бібліотека й надалі сяє світлом знань для рідного Ізмаїла!

Акварельні фантазії

Чарівна палітра: художники-ювіляри 2026 року

«Національному заповіднику "Києво-Печерська лавра" – 100!»

Віртуальна мандрівка

До 100-річчя створення Національного заповідника
«Києво-Печерська лавра»

                Національний заповідник «Києво-Печерська лавра» — національна святиня, унікальний культурно-історичний комплекс, включений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що вражає своєю величчю, духовною силою та значенням для формування національної ідентичності. Цього року заповіднику виповнюється 100 років. Вже сторіччя Лавра нерозривно пов’язана з історією, життям і культурою українського народу. На його території зосереджено 140 пам’яток історії та культури: 2 печерні комплекси, храми, пам’ятки церковної та цивільної архітектури XI–XX ст.

                Розташована у самому серці Києва, заснована в XI столітті, Києво-Печерська лавра віками була символом духовного відродження, наукового прогресу та мистецького розвитку. 

                Лавра є величезним туристичним центром, який щорічно відвідують сотні тисяч гостей з різних країн світу. Для паломників — це святиня, що надає спокій і сили. Для туристів — можливість зануритися в багатогранну історію України. Лавра відкриває перед відвідувачами багатство української культури та історії: величні храми, стародавні печери, архітектурні пам’ятки та унікальні експозиції. Києво-Печерська лавра – це потужна фортеця яка поєднує 4 архітектурних стилі з домінантним українським (козацьке, мазепинське) бароко. Завдяки цьому більша частина споруд у монастирі не має аналогів не лише в Україні, а й у світі. Навіть храми домонгольського періоду увінчані грушеподібними банями та орнаментальним декором головного українського стилю, за впровадження якого ми маємо дякувати Мазепі та його полковникам, а також архітекторам, які розбудовували обитель у XVIII столітті – Ковніру та Шеделю.

                Колекція фонду музею включає понад 70 тисяч артефактів, які розповідають про духовне, наукове та мистецьке життя України протягом тисячоліття.

                Основними напрямками діяльності Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" є збереження, популяризація й експонування культурної спадщини. 

                Окреме місце у діяльності заповідника посідає реставрація пам’яток. Фахівці проводять кропітку роботу над відновленням стародавніх храмів, фресок, ікон та інших об’єктів культурної спадщини. Завдяки реставраційним заходам вони не лише зберігають історичні реліквії, а й відкривають їх для сучасного світу, надаючи їм друге життя.

                Заповідник є важливим центром археолог,ічних досліджень. Експерти регулярно відкривають невідомі раніше факти про побут, духовне життя та архітектуру давніх часів. Археологічні знахідки, серед яких унікальні побутові предмети, старовинні прикраси, рукописи та елементи храмового оздоблення, поповнюють музейні фонди та стають цінними експонатами.

                Наукова діяльність заповідника також включає організацію лекцій, виставок, конференцій та інших культурно-освітніх заходів, які знайомлять відвідувачів із багатством української історії. Мета - донести унікальність нашої спадщини до кожного, хто цікавиться історією, мистецтвом та духовністю.

                Також на території розміщені музеї: Музей книги і друкарства України, Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, Скарбниця Національного музею історії України.

                Електронна копія панорамного фотоконтенту Національному заповіднику «Києво-Печерська Лавра» від КП ГІОЦ.

Підготувала:

бібліограф ІІ категорії

ЦМБ ім. І.П. Котляревського

Валентина Семенова

«Богдан Хмельницький: від історичних фактів до національної пам’яті»

«Лаври і терни Михайла Старицького»

 Віртуальна виставка-біографія

До 185-річчя від дня народження Михайла Старицького – 14.12.

«Сторінками книг-ювілярів 2025 року»

 Віртуальний літературний калейдоскоп

                Чи знаєте ви, що у книжок також є день народження? Ювілей книги – це чудова нагода познайомитися з відомим твором літературного мистецтва та знову пережити забуті історії.

Довголіття книги залежить від її читачів. Адже книгам, як і людям, доводиться проживати різні долі. Книга старіє інакше, ніж людина. Вона не вкривається зморшками, а навпаки – з роками набуває шляхетної патини, глибини та нових сенсів.

                У 2025 році ми святкуємо дні народження книг, які змінили літературний ландшафт світу. Це не просто дати на обкладинках – це нагода запитати себе: «Чи змінилися ми так само сильно, як світ навколо цих книг?»

190 років з часу написання Григорієм Квіткою-Основ’яненком п’єси «Сватання на Гончарівці» (1835) 

                Дія соціально-побутової комедії «Сватання на Гончарівці»  відбувається на Харківщині, у селі Гончарівка. Одарка Шкурат свариться зі своїм чоловіком Прокопом, бо той п'є. Невдовзі до них підходить Кандзюба і пропонує посватати їхню доньку Улянку за свого сина Стецька. Спочатку Одарка з чоловіком проти — бо всі знають, що в Стецька немає клепки в голові, але зважаючи на його багатство, погоджуються. Сама ж Улянка проти такого шлюбу, бо їй подобається Олексій, але він кріпак. Олексій розуміє, що Уляну хочуть силою видати заміж за дурня й б'є Стецька, щоб той відмовився від дівчини, та Стецько не погоджується, бо дуже боїться свого батька. За допомогою хитрощів Олексійового дядька Уляна одружується з Олексієм, а Стецькові дають гарбуза. 

«Рей Бредбері. Філософія в кожному слові»

Віртуальна виставка-портрет

До 105-річчя від дня народження Рея Дугласа Бредбері – 22.08.

            Рей Бредбері — американський письменник, який писав у жанрі наукова-фантастика. Народився у містечку Вокіґан, що знаходиться у штаті Іллінойс. Друге ім’я у нього було — Дуґлас. У Рея було два брати близнюки, але один з них помер у віці двох років, а згодом у сім'ї Бредбері з'явилася донька, яка також померла. Ці дві смерті не залишили байдужим автора й емоційний слід від них можна знайти у багатьох його творах.
            Під час Великої депресії сімейство Бредбері перебирається жити у Лос-Анджелес. Там майбутній письменник закінчив середню школу після чого три роки продавав газети на вулицях Лос-Анджелеса. Через важку фінансову ситуацію у сім’ї до коледжу він не вступає, але у своїх інтерв’ю він говорить: «Що замість коледжу я закінчив бібліотеку».
            Перші спроби написання у Бредбері з’явилися у дванадцятирічному віці, як говорить автор «Через фінансові труднощі та неможливість купляти книжки я вирішив, що сам почну їх писати». У своїх ранніх роботах Рей Бредбері намагався бути схожим на Едгара По, але згодом змінив орієнтири у творчості.

За своє життя Бредбері написав 11 романів був автором 21 п’єси і 28 сценаріїв для фільмів. Найбільше він написав коротких історій таких у нього понад 400.

            Твори Бредбері — найчастіше це короткі історії, які не несуть жодного розважального характеру у своїх роботах він акцентує увагу на багатьох глобальних проблемах, які стосуються людства в цілому так і окремої людини його твори змушують і допомагають думати після їх прочитання читач багато речей переосмислює. У своїх історіях він часто пише про боротьбу добра зі злом. Рей Бредбері виступав за духовні цінності й у своїх роботах часто описує машинерію, як зло. Хоча і Бредбері вважають одним з основоположників жанру фантастика його твори часта тяжіють до різних жанрів. У останні роки свого життя він писав виключно драму. За свої роботи Рей Бредбері неодноразова був нагороджений багатьма преміями. Також у нього є зірка на алеї слави у Голлівуді. Рей Бредбері працював усе своє життя, а остання його стаття була опублікована у журналі «New Yorker» за тиждень до смерті автора.

            Сьогодні пропонуємо створити портрет письменника за допомогою цитат.

«Ім'я в історії міста»

Інформаційно-бібліографічний відділ.

 

«Ім'я в історії міста»

Біобібліографічний нарис.

    Кожне місто має суто індивідуальний предмет гордості. Історія Ізмаїла складалася під щасливим сузір'ям блискучих імен, що прославилися в літературі, мистецтві, науці, державній службі, своїми ратними та трудовими звершеннями.

     Кожна праця поважна та почесна.

     Священики завжди були однією з найбільш закритих та незрозумілих для багатьох професій.

    Служіння кожного з священиків – це маленька епоха у житті міста, храму та його парафіян.

    Ювілеї священиків – це важливі події, які відзначаються з повагою та вдячністю за їхнє служіння.

    Це можуть бути як особисті ювілеї, пов'язані з днем народження або річницею висвячення, так і ювілеї, пов'язані зі служінням у церкві, наприклад, річниця служіння у сані або певна кількість років, проведених у священському служінні.

    Свій 50-річний ювілей від дня народження 29 липня 2025 року відзначає Архімандрит Сергій (Михайленко Олександр Олександрович) Єпископ Болградський, вікарій Одеської єпархії, благочинний храмів Ізмаїльського округу. (Архімандрит – найвищий сан священиків-монахів у православній церкві, а також у деяких католицьких церквах східного обряду).

     Народився майбутній намісник у 1975 році 29 липня у Донецьку у звичайній родині: батько був шахтарем, мати – лаборантом у Донецькому національному університеті. А наставником до Христа для нього став двоюрідний дядько з боку отця – протоієрей Євген, настоятель Свято-Успенського храму у Донецьку.

    З 1982-1990 рік навчався у школі. З 1990 по 1993р. навчався в обласній школі радіоелектроніки. Одночасно здобував повну середню освіту у вечірній школі. З1993 по 1997р. навчався в Одеській Духовній Семінарії та паралельно служив підяконом  митрополита Агафангела.

    У 1997 році прийнятий до братії Свято-Іллінського чоловічого монастиря р. Одеса.

    Після закінчення семінарії перед кожним майбутнім служителем Церкви стоїть вибір стати «мирським» священиком або прийняти чернечий постриг. За словами отця Сергія, його вибір було визначено вже на другому курсі семінарії. Готуючи себе до майбутнього чернечого життя, він навіть пошив собі чорну чернечу мантію.

     Чоловічий постриг майбутній намісник прийняв у 20.04.1997 року в Одеському Свято-Іллінському чоловічому монастирі, і цього ж року, на Вознесіння, він став священиком цього монастиря. Потім було навчання у Київській Духовній Академії з 1997 по 2001 роки. та викладав в Одеській семінарії.

     15 квітня 1999р. удостоєний нагородження хрестом із прикрасами.

4 травня 2000р. зведений у сан архімандрита.

   2002-го року отця Сергія направили до Ізмаїла.

Дати з календарної сторінки.

Інформаційно-бібліографічний відділ

 

Дати з календарної сторінки.

До ювілею з дня народження краєзнавчих

 художників, скульпторів.

Краєзнавчий календар.

    Історія живопису нерозривно пов'язана з плеядою живописців, у творчості яких через ліричні пейзажі та образи  відбилася любов до Батьківщини.

     Сила впливу мистецтва на духовний розвиток особистості та суспільства безперечна та загальновідома. Головна мета естетичного виховання – формування цілісної та творчо розвиненої особистості молодої людини.

    Образотворче мистецтво та краєзнавство – взаємопов'язані компоненти освітнього та виховного процесу, які сприяють розширенню знань про рідний край та розвиток творчих здібностей. Краєзнавство допомагає у розумінні та оцінці навколишньої дійсності, а образотворче мистецтво – її відображення та вираження.

     Придунайський край дав  не одне покоління талановитих митців.

   У 2025 році відзначають ювілей художники,скульптори Ізмаїльщини:

Гриценко (Чакір) Алла Петрівна; Гусаков Анатолій Іванович; Лемешева Катерина Олександрівна; Мітакі Тетяна Михайлівна; Патенко Нонна Ониимівна; Сапунжи Галина Іванівна; Недопака Михайло Климович.

    Їхні картини розповідають про неповторну своєрідність стилю кожного з живописців, дає уявлення про час, в якому вони жили та творили. У їх творчості тонко передано образи та характери людей, дух землі, неповторність природи, особлива атмосфера міста. Ці художники мали багату біографію часом з неймовірними поворотами долі.

     Їхні твори захоплюють покоління ізмаїльчан, і ювілейний рік стане чудовим приводом знову згадати та оцінити їхній внесок у розвиток мистецтва.

Художники ювіляри ізмаїльського краю:

19 березня 2025 року виповнилося 70 років Гриценко (Чакір) Аллі Петрівні.

    Гриценко (Чакір) Алла Петрівна                                  народилась 19.03.1955р., с. Котловина Одеська обл. Закінчила Одеське державне художне училище                          ім. М.Б. Грекова .  Живописець. Член НСХУ (2000), учасник всеукраїнських та міжнародних виставок. Працює в галузі живопису, графіки.

    Основні твори: «Таємниці алхімії» (1998), «Перетворення» (2000),  «Марія»  (2000), «Ловець перлів» (2003), «Випадкова зустріч» (2005), «Хвиля» (2007), «Букет Клімту» (2007), «Благовіст» (2008), «Смак гранату» (2010), «Радість польоту та Печаль Присутності» (2009), «Літо з нами» (2010).   Учасниця Всеукраїнських та міжнародних виставок з 1977р., серед яких: Києво-Печерський історико-культурний заповідник.  («...І білу щічку припудрив травень...», 2009), має персональні виставки.

«Фундатор українського театру»

 Віртуальна виставка-біографія 

До 185-річчя від дня народження Марка Кропивницького – 22.05.

«І словом славлю я свій край»

    Мала батьківщина, як світле джерело, яке несе в наші серця любов до рідного краю. Ця мала батьківщина розкривається людині в дитинстві, тоді ж осягається вперше, із захопленням, а з роками, за першим відчуттям малої батьківщини приходить любов до великої Батьківщини.

     Нині ми живемо у непростий час, коли над Україною нависла загроза, наші воїні стали на її захист.

    У наше лихоліття лірика місцевих поетів допомагає всім нам не забувати про те, що живі ще почуття співчуття, любові до Батьківщини, свого міста, села і один до одного. Поруч з нами жили і живуть люди, які мають дивовижний дар - дарувати свою душу, думки, переживання і собі, і оточуючим. Хоч вони й не здобули світової слави, зате вони писали твори, які беруть за душу.

    Чудова наша земля! Вона славиться своїми талантами. В історії культури нашого міста є ціла плеяда чудових майстрів слова, які зробили величезний внесок у розвиток літератури.

     Про поетів та письменників нашої малої батьківщини відомо не дуже багато, хоча вони жили чи живуть серед нас. Здавалося б, звичайні люди.      Але в метушні постійних турбот вони не перестають дивуватися красі рідної землі, бачити те, що для багатьох з нас стало звичним і непомітним. Вони вчать нас пишатися своєю малою батьківщиною, ведуть нас до думки, що таланти народжуються, живуть і створюють геніальні твори не тільки у столицях, а й у найвіддаленіших куточках нашої країни.

    Наш Ізмаїльський край - дивовижне місце, яке викликає захоплення у всіх, хто побував тут. Не залишив він байдужим і багатьох письменників та поетів, які відвідали наш край. Чудова природа, історія, багатонаціональна культура надихали багато поколінь творчих людей.

    У душі у кожної людини живе любов до рідного краю, до своєї малої Батьківщини, де жили його предки, де він живе сам. І щоб це кохання не згасло, щоб кожен зміг пронести його через все своє життя, Інформаційно-бібліографічний відділ підготував дайджест «І словом славлю я свій край».

    Завдяки поетичному дару поетів, ми по-особливому сприймаємо знайомі місця, відкриваємо собі раніше незвідане.

    Коло тем, які торкаються автори, різний. У своїх творах – поетичних і прозових – вони відображають життя рідного міста, описують красу природи  краю, пишуть про працьовитих людей, про події сучасних і події давно минулих днів, про вічне і прекрасне – про любов до жінки, матері, коханої до Батьківщини.

    На сьогоднішній день їх  внесок у вивчення історії та культури нашого міста неоціненний, але є дуже вагомим і значущим для тих, хто живе сьогодні і для майбутніх нащадків, які по праву можуть пишатися історичним минулим наших предків.

«Невтомний шукач свободи і щастя»

Віртуальна виставка-біографія

До 130-річчя від дня народження Максима Рильського – 19.03.