«Ти як?»

За ініціативою першої леді Олени Зеленської розпочалася всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?», яка покликана створити систему сервісів і послуг, які зможуть різними способами та дієвими механізмами підтримати українців у складні часи повномасштабної війни.
Ментальне здоров’я – це непомітний, але водночас головний двигун людини, що дозволяє не лише повноцінно жити, а й ефективно функціонувати у суспільстві. Регулярне піклування про власний стан може наштовхнути на відкриття внутрішнього джерела сили, що допоможе пройти крізь складні часи. Тому дбати про своє ментальне здоров’я – така ж базова необхідність кожної людини, як і дбати про здоров’я фізичне. Ментальне та фізичне здоров'я – нерозривне ціле.

У межах кампанії створено спеціальний сайт: http://howareu.com (howareu_program), де запропоновані контакти, посилання, поради, продукти, техніки та методики, які допоможуть піклуватися про ментальне здоров'я – своє та людей поруч.

Дізнатися більше інформації про ментальне здоров’я можна також на сторінках у соціальних мережах: Facebook, Instagram, YouTube, Twitter, Telegram, TikTok, Viber.

Для кого і для чого «Ти як?»

       За ініціативою першої леді Олени Зеленської розпочалася всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?», яка покликана створити систему сервісів і послуг, які зможуть різними способами та дієвими механізмами підтримати українців у складні часи повномасштабної війни.

Всеукраїнська програма ментального здоров'я

      Кожна людина народжується зі здатністю протистояти стресу. Але в наш час цей запас стійкості швидко виснажується через війну та невизначеність. А нам усе ще треба дбати про близьких та працювати на перемогу.
      Хотілося б, щоб українці звернули увагу на свій емоційний стан і взяли відповідальність за нього. А “Ти як?” допоможе знаходити в собі сили щодня, навчитися піклуватися про себе, опановувати стрес, тривогу, гнів тощо.


У межах кампанії створено спеціальний сайт: http://howareu.com (howareu_program), де запропоновані контакти, посилання, поради, продукти, техніки та методики, які допоможуть піклуватися про ментальне здоров'я – своє та людей поруч.

Комунікаційні майданчики Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?»:

Спеціальна сторінка – http://howareu.com

Розробку та впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я координує Міністерство охорони здоров’я України. Всесвітня організація охорони здоров’я – експертний партнер, виконавчий партнер – громадська організація «Безбар’єрність». Майданчиком для розробки та ухвалення рішень є Міжвідомча координаційна рада при Кабінеті міністрів України.

Комунікаційна кампанія реалізується за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Гарячі лінії психологічної допомоги в Україні

Бути справжнім героєм для самого себе — це звернутися по допомогу. Зберігайте і поширюйте важливі номери, за якими можна знайти підтримку.

Гарячі лінії психологічної допомоги для українців закордоном

Поговорити з кимось просто зараз. З тим, хто точно вислухає і допоможе зібрати думки до купи.
Зберігайте закордонні гарячі лінії психологічної допомоги українцям. За ними вас з'єднають з фахівцями, які надають кризові (і не тільки) консультації, а також можуть спрямувати до інших спеціалістів за необхідності.

      На The Village Україна cтартував спеціальний сезон подкасту «Простими словами» про здоровʼя під час війни, і героїнею першого епізоду стала Олена Зеленська.     У розмові з журналістом Марком Лівіним та психологинею Софією Терлез перша леді розповіла, як їй вдається справлятися з емоційними навантаженнями, що змушує триматися і які цілі Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».

🎧 Повний випуск подкасту вже є на Apple Podcasts, Google Podcasts, Spotify, Soundcloud та YouTube.

Що робити, коли відповідь на запитання «Ти як?» невтішна?

Іноді життя випробовує нас так, що неможливо почуватися добре. У таких ситуаціях нормально тривожитися, боятися, не спати. Але з часом негативні емоції виснажують. Що з цим робити? Відповідь на це та багато інших запитань є в Аптечці швидкої психологічної допомоги.
«Аптечка» розкаже, як знаходити в собі сили. Наче піт-стоп: дозаправився й поїхав далі. А коли попіклуєшся про себе, не забудь показати ці вправи близьким. Те, що допомогло тобі, може допомогти й іншим.
Аптечку підготовлено на основі матеріалів ВООЗ, «Довідника безбар’єрності» та за експертної підтримки Інституту психічного здоров’я Українського Католицького Університету.


Як зрозуміти, що вам потрібна допомога?

  Дійсно, зламану ногу видно одразу, а от зламану психіку — зовсім ні. Особливо коли для оточуючих ви поводитесь абсолютно нормально, навіть весело.
«Виглядає, ніби я у нормі. Значить, так і є…»
Нехай це відео допоможе зазирнути у глиб своїх переживань і повірити їм.
Нагадаємо, за ініціативою першої леді Олени Зеленської розпочалася всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?», яка покликана створити систему сервісів і послуг, які зможуть різними способами та дієвими механізмами підтримати українців у складні часи повномасштабної війни. Дізнатися більше інформації можна на сайті Програми, а також на сторінках у соціальних мережах: Facebook, Instagram, YouTube, Twitter, Telegram, TikTok, Viber.

Як обрати психолога та на що звернути увагу?

З чого почати пошуки психолога? З двох речей. Перша — усвідомлення того, що психолог — не чарівник, і питання, які ви маєте до нього, не зникнуть за помахом палички. Робота з психологом — це насамперед робота над собою, яка вимагатиме часу та зусиль.
Друга важлива річ — розуміння, який саме спеціаліст вам потрібен: сімейний психолог, дитячий чи підлітковий, або ж фахівець, який допоможе з особистими проблемами. 
Якщо навпроти обох пунктів можемо впевнено поставити галочку, час вирушати на пошуки «свого фахівця». Порадами, де шукати та на що звернути увагу, ділиться «Фонд Маша».

Як розпізнати стрес у себе та тих, хто поруч?

Не залишитися наодинці зі своїм болем. Підтримувати інших, аби переживання людини не відкинули її за бар’єр активного життя. Говорити про свої відчуття, бо вони – важливі. Сьогодні це не просто слова, а необхідність, бо через повномасштабне вторгнення Росії кожен з нас по-своєму переживає стрес.

Стрес є природною реакцією на подразники, яку може переживати кожен. Серед його ознак:
- емоції – сум, страх, агресія;
- поведінкові реакції – відсутність мотивації, уникнення будь-якої діяльності, прояви жорстокості, зловживання алкоголем або наркотиками;
- фізичні реакції – головний біль, біль у м’язах або спині, проблеми зі сном, відсутність апетиту або проблеми із травленням.
На ваш стан може впливати те, що ви:
- працюєте довше, часто не маєте сил на роботу;
- зіштовхуєтеся з дискримінацією чи стигматизацією;
- занепокоєні власною безпекою, добробутом та життям ваших близьких;
- розумієте, що не можете залишити роботу на роботі – думаєте про неї навіть вдома;
- взаємодієте з травматичним досвідом: хворобами, стражданнями та смертю;
- змушені піклуватися про інших.
Якщо стрес не дає вам робити повсякденні справи (наприклад, ходити на роботу), варто звернутися за професійною допомогою.
Як авто потребує пального, так і ваше психічне здоров’я потребує повного «баку» – піклування та постійної підтримки. Життя разом з його викликами – марафон, а не спринт. Аби мати сили на довгу дистанцію, варто дбати про своє здоров’я та добробут.
Деякі люди через бар’єри, стигму й упередженість опиняються в ситуаціях стресу частіше або мають справу з більш серйозними наслідками. До них належать:
- люди, які перебувають під загрозою, або вже зазнали насильства чи дискримінації;
- люди старшого віку, особливо ті, хто має порушення пам’яті;
- вагітні жінки;
- люди з хронічними захворюваннями, які потребують постійного доступу до медичних послуг;
- люди з інвалідністю, зокрема з психічними порушеннями;
- діти, підлітки та люди, які ними опікуються;
- люди, які мають проблеми з доступом до послуг.

Вразливість не завжди є очевидною, тому важливо проявляти емпатію та допомагати кожному, хто про це просить.

* На основі посібника «Базові навички турботи про себе та інших»

Які сигнали подає психіка у відповідь на стрес?

         Ми звикли говорити про стрес як про явище на рівні емоцій. Наче поганий настрій. Хіба це здатне завдати реальної шкоди? Тому, коли щодня без причини болять ноги, стає важко ковтати або різко падає зір, ми можемо навіть не допускати, що це сигнали психіки, а не фізичні хвороби. Навіть особливості поведінки, які ми можемо вважати рисами свого характеру, теж часом виявляються результатом постійних стресу й тривоги.
       Ці двоє — захисні реакції організму. Тобто короткий сигнал, аби різко зібрати себе до купи та дати відсіч небезпеці. Далі має наставати розслаблення і спокій. Але багато хто застрягає у цьому стані напруги на місяці чи навіть роки. З плином часу психіка виснажується все більше, а зрозуміти що з вами відбувається — все важче.
       Стрес та тривога можуть взяти під контроль ваше життя, але ви також здатні повернути його собі. Тому в цьому дописі ми розповідаємо, як зробити перший крок: помітити сигнали власної психіки.

 Якщо людина дезорієнтована, не може назвати своє ім’я чи місце перебування, погрожує нашкодити собі чи іншим, плаче або кричить — це можуть буть ознаки сильного стресу. Щоб зарадити у такій ситуації, насамперед переконайтеся, що вам і співрозмовнику нічого не загрожує. Зберігайте спокій, представтесь і скажіть, що бажаєте допомогти.

Що варто пам’ятати, якщо людина йде на контакт:

▫️ іноді їй просто треба виговоритися;

▫️ їй важливо усвідомити, що її почули і зрозуміли;

▫️ важливі не тільки ваші слова під час розмови, а й мова тіла.

У цьому дописі ви знайдете кілька порад, як вислухати людину, яка пережила сильний стрес, що важливо проговорити і як не зробити гірше. Адже у такому стані вона не завжди готова розмовляти, а ваше щире бажання допомогти може викликати байдужість чи навіть агресію.


Що таке стрес і навіщо він потрібен?

Не залишитися наодинці зі своїм болем. Підтримувати інших, аби переживання людини не відкинули її за бар’єр активного життя. Говорити про свої відчуття, бо вони – важливі. Сьогодні це не просто слова, а необхідність, бо через повномасштабне вторгнення Росії кожен з нас по-своєму переживає стрес. Стрес є природною реакцією на подразники, яку може переживати кожен.
Нагадуємо, що за ініціативою першої леді Олени Зеленської розпочалася всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?», яка покликана створити систему сервісів і послуг, які зможуть різними способами та дієвими механізмами підтримати українців у складні часи повномасштабної війни. Дізнатися більше інформації можна на сайті Програми, а також на сторінках у соціальних мережах: Facebook, Instagram, YouTube, Twitter, Telegram, TikTok, Viber.

Як не слід боротися зі стресом?

Чому одних проблеми поглинають разом із мріями, а інших роблять сильнішими? Психологічна стійкість грає в цьому величезну роль, а ми з вами саме намагаємось навчитись розвивати її.
Так, пункти зі списку можуть здаватися «такими нудними і банальними». Але чи дотримуєтесь ви їх? Хоча б намагаєтесь?
Буде простіше уникати саморуйнування, якщо визначите свої цінності. Як це зробити — читайте на сайті у PDF-документі «Аптечка».

 Як розмовляти по телефону з тим, хто у стресі?

За останній рік ми точно навчилися частіше дзвонити одне одному. Інколи ці розмови зовсім непрості, тож пропонуємо шпаргалку для емоційно важких дзвінків.

Як підтримати людину із синдромом «вцілілого»?

«Чому він загинув, а я живий?»

Коли людина втрачає когось із близьких або ж опиняється у ситуації, яка загрожує життю, і стає свідком смерті інших, у неї може сформуватися синдром вцілілого. Вона знецінює власний негативний досвід, відчуває сором та провину, позаяк вважає, що не доклала зусиль, аби врятувати життя.
Синдром вцілілого може бути частиною посттравматичного стресового розладу (ПТСР), та значно частіше причиною є стрес і глибокі переживання. І найбільш дієвою допомогою, як не дивно, є прості слова й турбота близьких.
Ось кілька порад від психологині Тетяни Єрмолаєвої. Повну розмову зі спеціалісткою шукайте на YouTube-каналі ГО «Безбар’єрність».

Як спілкуватися з тими, хто втратив близьку людину?

Що сказати, коли бракує слів? Коли «співчуваю» здається таким банальним, що врешті ми мовчимо або сподіваємося зарадити чимось на кшталт «не плач».
Людина, яка втратила близьких, відчуває величезний біль, і щоб не зробити гірше, ми маємо навчитися бути поряд, слухати, добирати слова та обіймати серцем.
Що варто пам’ятати:
📌 важливо бути тактовним і терплячим;
📌поважати людину та її бажання прожити горе по-своєму;
📌не тиснути, не применшувати горя, не давати порад.
У цьому дописі також згадуємо, як правильно спілкуватися з людьми в жалобі та яких фраз точно варто уникати.

Що сказати, щоб близькій людині стало трохи легше?

Що сказати, щоб близькій людині стало трохи легше? Як дати їй зрозуміти, що вона не сама, і що може відкритися?
-«не плач»
-«годі вже»
-«не сумуй»
-«ну все, заспокойся»
Подібні фрази не працюють. Ба більше, сприймаються людиною геть інакше — як заборона, а тому дратують і роблять боляче.
Знайти «правильні слова» буває важко, та не варто бути мудрецем і прагнути зцілювати ними.
Якщо ви дійсно хочете допомогти, вислухати, підтримати — так про це і скажіть. Людина неодмінно відчує вашу щирість і буде вдячна, хоч може й не показати цього.

Як спілкуватися з військовими, які щойно прибули з фронту?


Ментальне здоров’я дітей під час війни: як допомогти дитині

 

Як обрати психолога та на що звернути увагу?

З чого почати пошуки психолога? З двох речей. Перша — усвідомлення того, що психолог — не чарівник, і питання, які ви маєте до нього, не зникнуть за помахом палички. Робота з психологом — це насамперед робота над собою, яка вимагатиме часу та зусиль.
Друга важлива річ — розуміння, який саме спеціаліст вам потрібен: сімейний психолог, дитячий чи підлітковий, або ж фахівець, який допоможе з особистими проблемами. 
Якщо навпроти обох пунктів можемо впевнено поставити галочку, час вирушати на пошуки «свого фахівця». Порадами, де шукати та на що звернути увагу, ділиться «Фонд Маша».

Як підготувати дитину до школи?

      Скоро до школи, і в реаліях сьогодення з’являється значно більше пунктів, про які треба подбати. Найважливіший з них — безпека дітей.
      Щороку дитяча психологиня Світлана Ройз збирає так зване Колошкільне практичне дитинознавство — велику добірку порад, яка допоможе батькам чи опікунам підготуватися до навчального року, подбати про стан малечі, можливі труднощі й тривоги. 
      Вирішили розбити поради фахівчині на частини і згадати найважливіше. Сьогодні говоримо про режим дня, безпеку дітей під час навчання онлайн та офлайн, а також про стосунки з однокласниками.

Як допомогти дитині подолати страх повітряної тривоги?

Поради педіатрині

«Увага! Повітряна тривога!» Раптовий звук сирени щоразу змушує здригатися. Здавалося б, ми вже знаємо, що це, і як треба діяти, але ніби підвисаємо і нічого не можемо з собою зробити — ці кілька секунд треба пережити. Для дітей все значно складніше.
За словами педіатрині Юлії Крушельницької, у малюків все частіше проявляється страх раптової небезпеки — шуму, вибухів, сирени. Зустрічаються випадки, коли діти ховаються під ліжко чи у шафу. Як зарадити в такій ситуації?
Важливо пам’ятати, що діти дуже емпатичні, вони вбирають емоції та поводяться так само, як батьки. Тож аби знизити рівень тривоги у дитини:
🔹навчіться зберігати спокій;
🔹уникайте психологічних напружень у родині;
🔹сформуйте для дитини особисту навичку заміни.
І у цьому дописі поговоримо про те, що таке навичка заміни, та як її сформувати.

Як підтримати дитину у навчальному сезоні?

 Створюємо простір довіри та підвищуємо самооцінку

Сором, відчуття провини, самотності, неспроможності — це можливі наслідки тривалого стресу. Початок навчального року може посилювати ці стани, і зараз діти особливо потребуватимуть нашої підтримки.
Психологиня Світлана Ройз радить насамперед створити для дітей простір безпеки та близькості поруч із дорослими. Турбуватися про їхню самооцінку, емоційний стан і бути готовими повсякчас підтримати.

Як розпізнати проблеми з ментальним здоров’ям у дитини?

      Усвідомити, що психіка похитнулася, і вказати на це самому собі буває доволі складно. Та все ж ми помічаємо власну розгубленість чи бажання кричати й трощити все навколо через якусь дрібницю. Ми розуміємо, що щось не так, бо ми — дорослі.
       Тепер уявіть дитину, яка отримує той самий спектр емоцій, але не розуміє, що це і що з цим робити. Вона нервує, дратується, погано спить, втрачає апетит, а батьки нерідко списують це на чергову вікову кризу або невиспаність. Та зволікати не варто.
       Педіатриня Юлія Крушельницька радить пильнувати малечу щодня і щогодини, адже симптоми, на які треба звернути увагу, дуже прості. Це не говорить, що за перших сліз треба бити на сполох — з легкою застудою ніхто не кладе дитину в лікарню, але й пневмонію чаєм вдома не лікують. Так само і з ментальним здоров’ям: іноді можуть допомогти тато з мамою, а іноді — лише спеціалісти.
        У цьому дописі говоримо про те, як знайти цю тонку межу.

«Ти як?» Травми дитинства: що це і як вони можуть позначитися на дорослому житті

В умовах війни маємо особливо дбати про дитячу психіку. Неважливо, що саме пережила дитина: евакуацію, постріли чи звуки сирен — усе це для неї може стати травматичним досвідом. Дистанційне навчання чи новий колектив — речі, які раніше здавалися нормою, зараз мають неабиякий вплив. 

За словами психотерапевтки Вікторії Горбунової, фахівці умовно ділять такий досвіт на дві категорії — на травми з великої «Т» і травми з малої «т». Одні здаються більш серйозними, інші — простішими. Але усі можуть відбиватися на майбутньому людини. Коли вже роки потому вона згадуватиме ті чи інші події дитинства, мозок може повертати відчуття тіла та настрій з конкретної ситуації.

Чи є це вироком на все життя? Ні. І про це говоримо у сьогоднішньому пості.

Як визначити свої цінності?

       Коли чергова криза вибиває ґрунт з-під ніг, можна відчути, що ви більше не знаєте, ким ви є. Зібрати себе заново — справжній виклик, і почати цю роботу можна з визначення своїх цінностей. З часом і досвідом цінності можуть змінюватися, це нормально. Але їх усвідомлення допомагає не втратити себе у будь-який шторм.

Тож давайте разом дізнаємося, як визначити свої цілі та цінності, як відрізнити одне поняття від іншого...

Як ставити цілі, щоб їх досягати?

        Що б не відбувалося довкола, ставте перед собою цілі. Вони допоможуть концентрувати дії та енергію, знизять відчуття невизначеності. Що більше орієнтирів — то легше долати шторм.
        Є і приємний бонус: щоразу, як ми досягаємо цілі, мозок виробляє дофамін — так званий гормон щастя — і ми відчуваємо піднесення від своїх навіть найменших успіхів. Тож втілення цілей — це така собі зарядна станція любові до життя.
       Якось ми вже говорили про різницю між цілями та цінностями. Сьогодні лишаємо тут кілька порад, як правильно ставити цілі (щоб їх досягати і радіти).


«Ти як?» 5 надихаючих стрічок про сильних жінок

        Вмоститися зручніше і подивитися душевне кіно чи мультик — один зі способів відпустити думки та відпочити. 
        Тож якщо цієї п’ятниці ви не маєте планів, радимо сховати від себе телефон, прихопити смаколиків і обрати щось зі списку від нашого партнера, Фонд Маша для жінок і дітей, та психологині Тетяни Хоменко.


«Ти як?» Словник ментального здоров’я: частина І

Радянське та пострадянське виховання лишили нам страх і недовіру до всього, що має частинку «психо-». Та часи змінюються, і сьогодні ми вчимося піклуватися про ментальне (психічне) здоров’я так само, як і про фізичне. Звикаємо до того, що всі наші емоції нормальні, що плачуть не лише діти й жінки, що звернутися по допомогу до спеціаліста — не соромно.
Вирішили завести словник ментального здоров’я, щоб краще орієнтуватися в темі без складних наукових термінів, які лякають.
Давайте почнемо з головного: «психо-» — це не жахастик від Альфреда Гічкока.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)