Показ дописів із міткою день у календарі. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою день у календарі. Показати всі дописи

27 серпня 2026

«Кваліфікація фактів насильницьких зникнень»

Правовий бібліоорієнтир

До Міжнародного дня жертв насильницьких зникнень – 30.08.
                Щороку 30 серпня у світі відзначають Міжнародний день жертв насильницьких зникнень — день, який в Україні має особливо трагічне значення.
                Тисячі військових та цивільних українців вважаються зниклими безвісти, а їхнє повернення додому залишається одним із найважливіших і найскладніших завдань.
                Україна приєдналася до Міжнародної Конвенції у 2015 році.
                Це спричинило важливі зміни в національному законодавстві, зокрема:
- ухвалено Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»
- внесено доповнення до Кримінального кодексу України — стаття 146-1 «Насильницьке зникнення»;
- створено Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
                У цей день ми згадуємо усіх, хто зник безвісти, та наголошуємо: боротьба за права людини та справедливість триває щодня.
Міжнародні стандарти. Насильницькі зникнення у розрізі прав людини поєднують у собі сукупність гарантій, які порушуються цим діянням, серед яких: раво на життя (особа може бути вбита або її доля може бути невідомою);   право на безпеку та гідність особи; право на свободу від свавільного затримання;  право не бути підданим катуванню або іншому жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню;   право на гуманні умови тримання під вартою;   право на правосуб’єктність;   право на справедливий судовий розгляд;   право на сімейне життя. Норми Конвенції визначають насильницькі зникнення як кримінальний злочин, який має переслідуватись державами відповідно до норм міжнародного права[1]. Крім того, Конвенція гарантує постраждалим від насильницьких зникнень право на доступ до правосуддя та повне й ефективне відшкодування завданої шкоди[2]. Її положення наголошують, що жодна людина не може піддаватись таким діям навіть за виняткових обставин, таких як стан війни або загроза війни, внутрішня політична нестабільність або будь-який інший надзвичайний стан. В умовах збройного конфлікту насильницькі зникнення, крім правової рамки стандартів прав людини, розглядають крізь призму міжнародного гуманітарного права та міжнародного кримінального  права. Стандарти міжнародного права дозволяють оцінювати насильницькі зникнення як злочин із такими можливими кваліфікаціями:  1. грубе порушення прав людини – такий підхід у кваліфікації виходить із суті самого порушення та гарантій, на які вони посягають. Таку кваліфікацію можуть мати поодинокі акти, вчинені проти окремих осіб, які не вимагають застосування критерію системності. Характерними ознаками такого діяння є такі:  має місце арешт, затримання, викрадення або будь-яка інша форма позбавлення волі;  такі дії вчиняють представники держави або особи чи групи осіб з дозволу, за підтримки чи згоди держави;  дії супроводжуються або відмовою визнати факт позбавлення волі, або приховуванням долі чи місцезнаходження зниклої особи;   в результаті діяння зникла особа опиняється поза захистом закону;   для кваліфікації не вимагається доводити, що виконавець мав спеціальний намір позбавити зниклу особу захисту закону. порушення законів та звичаїв ведення  війни – договори у сфері міжнародного  гуманітарного права не використовують  термін “насильницьке зникнення”. Однак  такі діяння розглядають крізь призму норм та гарантій, зокрема заборони свавільного позбавлення волі, заборони тортур та інших видів жорстокого чи нелюдського поводження, заборони свавільного позбавлення життя. Крім того, в умовах міжнародних збройних конфліктів широкі вимоги висувають до реєстрації, відвідувань та передачі інформації щодо позбавлених волі, які спрямовані на запобігання насильницьким зникненням. В умовах неміжнародних збройних конфліктів сторони також повинні вживати заходів для запобігання зникненням, серед іншого шляхом реєстрації осіб, яких було позбавлено волі. Разом із цим, сторони збройного конфлікту повинні вжити всіх можливих заходів, щоб встановити дані про осіб, які вважаються зниклими безвісти внаслідок збройного конфлікту, і надавати членам сімей таких осіб інформацію про їхню долю. А всім особам, які зазнають впливу збройного конфлікту та перебувають під контролем його сторони, має бути гарантовано повагу до їхнього сімейного життя, що включає            підтримання та збереження зв’язків між                    членами родини.      3. злочин проти людяності –  оцінюючи широкомасштабну або  систематичну практику насильницьких зникнень, Конвенція зазначає, що такі діяння слід кваліфікувати як злочини проти людяності. Як форму вчинення такого злочину Римський статут МКС серед переліку діянь визначає і насильницькі зникнення. Характерними ознаками такої правової кваліфікації є:  вчинені дії є частиною широкомасштабного або систематичного нападу; постраждалими є цивільні особи;  виконавець мав усвідомлювати, що вчиняє діяння у межах широкомасштабного чи систематичного нападу, або мав намір зробити таку поведінку частиною нападу;   діянням є арешт, затримання або викрадення однієї чи більше осіб, або ж виконавець відмовляється визнати такий факт або надати інформацію про долю чи місцезнаходження такої особи або осіб;  виконавець є представником держави або політичної організації, чи діє з їхнього дозволу,                                    підтримки або мовчазної згоди.                            Характерними ознаками такої правової                              кваліфікації є:  зміст порушення закріплено у нормах МГП (наприклад, незаконне затримання цивільної особи та тримання її в заручниках);  дії мали місце у контексті збройного конфлікту (міжнародного або неміжнародного) та були пов’язані з ним;   постраждалі мають захищений статус за МГП.  Зміст вказаних правил дозволяє говорити про те, що насильницькі зникнення заборонені в умовах збройного конфлікту. Поряд із нормами міжнародного гуманітарного права під час війни продовжують діяти гарантії прав людини, які підкріплюють та доповнюють ці правила й тлумачаться відповідно до них. Незважаючи на це, Женевські конвенції про захист жертв війни від 12.08.1949 року та додаткові протоколи до них не визначають насильницькі зникнення як окремий воєнний злочин, так само як і положення Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Водночас під поняття воєнних злочинів підпадає низка серйозних порушень міжнародного гуманітарного права, як насилля над життям та особистістю, захоплення заручників, незаконна депортація/примусове переміщення цивільного  населення тощо.
Стаття 146-1 КК України. До Кримінального кодексу України після ратифікації Конвенції було внесено статтю 146-1 “Насильницьке зникнення”:    Стаття 146-1  1. Арешт, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі, вчинене представником держави, в тому числі іноземної, з подальшою відмовою визнати факт такого арешту, затримання, викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі або приховуванням даних про долю такої людини чи місце перебування - караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.  2. Видання наказу або розпорядження про вчинення дій, зазначених у частині першій цієї статті, або невжиття керівником, якому стало відомо про вчинення дій, зазначених у частині першій цієї статті, його підлеглими заходів для їх припинення та неповідомлення компетентних органів про злочин - караються позбавленням волі на строк від п’яти до семи років/ Загалом після включення статті 146-1 до КК України її застосування на практиці не стало поширеним. Лише після повномасштабного вторгнення РФ на територію України зросла кількість зафіксованих правопорушень із цією кваліфікацією. Статистика облікованих кримінальних проваджень   та їх результатів, яку публікує Офіс Генерального прокурора,  містить такі дані :
Порівняно з підходом, закріпленим Конвенцією, елементи злочину “насиль ницькі зникнення” за міжнародним правом та національним правом мають суттєві відмінності: 1. об’єкт злочину – КК України визначає об’єктом такого злочину волю особи (особисту свободу)56. Водночас міжнародне право вказує на “залишення особи без захисту закону”, оскільки внаслідок протиправних дій особа позбавляється доступу до засобів правового захисту та процесуальних гарантій, які мають застосовуватись, внаслідок чого особа стає беззахисною та випадає зі сфери захисту правового поля; 2. об’єктивна сторона – при визначенні об’єктивної сторони в обох частинах статті 146-1 КК України законодавець виходив із приписів статей 2 та 6 Конвенції. Однак порівняно зі стандартами стаття 146-1 КК України не передбачає вказівки на конструкцію “залишення особи без захисту закону” як наслідок вчинення протиправних дій58; обставини, що можуть пом’якшувати (сприяння поверненню зниклої особи живою, з’ясуванню обставин насильницького зникнення або встановленню особи виконавців акту насильницького зникнення) або обтяжувати (смерть зниклої особи, вчинення акту насильницького зникнення стосовно вагітних жінок, неповнолітніх, інвалідів або інших особливо вразливих осіб) кримінальну відповідальність; 3. суб’єктивна сторона – обов’язковою складовою злочину за статтею 146-1 КК України законодавець визначив наявність суб’єктивної сторони (психічного елементу) – прямого умислу. Тобто винні мають усвідомлювати протиправний характер своїх дій або бездіяльності. Однак за міжнародним правом не застосовується психічний елемент діяння. Тобто не вимагається, щоб злочинець спеціально мав намір позбавити жертву захисту закону; 4. суб’єкт злочину – КК України передбачає вимоги до спеціального суб’єкту цього злочину – представника держави, зокрема іноземної. У першій редакції статті містилась примітка, яка конкретизувала можливість притягнення до відповідальності за цією статтею представників РФ та підконтрольних їй формувань. Однак як реакцію на повномасштабне вторгнення РФ на тери торію України цю примітку видалили та поєднали зі змінами до статті 127 КК України, яка криміналізує катування60. При цьому фокус на можливих суб’єктах залишився той самий. Положення статті не передбачають кваліфікуючих ознак для притягнення до відповідальності співучасників злочину, а також осіб, які підбурюють до його вчинення. Тому для відповідної правової кваліфікації потрібно додавати посилання на положення загальної частини КК України. Крім цього, стаття 146-1 КК України не містить у своїх частинах відповідальності за можливі наслідки такого діяння. Це означає, що спричинення шкоди чи інших порушень (таких як загибель людини) не охоплюється частиною 1 цієї статті та вимагає додаткової кваліфікації як інших злочинів. Наприклад, якщо потерпілому завдавали тілесних ушкоджень, його катували, не надавали медичну допомогу тощо. Також суд при призначенні покарання має враховувати наслідки для постраждалої особи.

29 липня 2026

«Торгівля людьми: як уберегтися від небезпеки?»

Онлайн-інформування

До Всесвітнього дня боротьби з торгівлею людьми – 30.07.
                30 липня – Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми. Генеральна Асамблея ООН започаткувала цей День у 2013 р., щоб привернути увагу до глобальної проблеми – сучасне рабство та важке становище жінок, чоловіків і дітей, які стали жертвами злочину.
                Україна стала першою з країн Європи, яка ще у 1998 році встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми.
                На жаль, навіть у ХХІ ст. це кричуще порушення прав людини не втрачає актуальності. Війна, розв’язана росією, погіршила ситуацію. Як всередині країни, так і за її межами українці, які тікають від війни, шукають роботу та намагаються влаштувати життя на новому місці, ризикують стати потерпілими від торгівлі людьми. Сьогодні поняття “торгівля людьми” включає в себе сексуальне рабство, трудову експлуатацію та нелегальну трансплантацію органів.
Підготувала:
бібліограф І категорії
ЦМБ ім. І.П. Котляревського
Валентина Семенова

16 липня 2026

36 років тому було прийнято Декларацію про державний суверенітет України

Бібліо-експрес
До дня ухвалення Декларації про державний суверенітет України - 16.07.
16.07.1990 року ухвалено Декларацію про державний суверенітет України.

                16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР прийняла історичний документ – Декларацію про державний суверенітет України. Цей акт став важливим кроком на шляху до Незалежності України, яка була офіційно проголошена 24 серпня 1991 року.
                Декларація про державний суверенітет України визначила принципи незалежності, верховенства права, неподільності території української держави та самовизначення її народу. Вони стали основою для формування сучасної української державності та правового ладу, що закріплює права і свободи громадян України.
                Сьогодні, коли Україна продовжує відстоювати свою незалежність і суверенітет у складних умовах, Декларація 1990 року залишається символом національної єдності та прагнення до свободи. Вона нагадує про важливість консолідації суспільства навколо спільних цінностей та ідеалів, необхідності захисту суверенітету та територіальної цілісності нашої держави.
Бойко О.
        30 років незалежності України: у 2-х т. - Т 1. До 18 серпня 1991 року. - Харків: Фоліо, 2021. - 446 с.

На початку 90-х років ХХ ст. сталася подія, що кардинально змінила хід світової історії — розпався Радянський Союз, а на політичній карті світу з’явилася низка нових самостійних держав, однією з яких і була Україна. Які події передували цьому розпаду, яку роль зіграли «перебудова», «гласність» та «демократизація», якими були перші кроки національного відродження, як ставала на ноги народна опозиція комуністичній владі та яким був шлях утвердження державного суверенітету, що став каталізатором розвалу СРСР? Розповідь зупиняється напередодні серпневого путчу 1991 року...
За матеріалами Інтернету та фонду 
читального залу підготувала:
бібліограф І категорії
ЦМБ ім. І.П. Котляревського
Валентина Семенова

15 липня 2026

«День Хрещення Русі: тисячолітня спадщина»

                15 липня, в день Святого Володимира Великого, відзначається День Хрещення Київської України-Русі. Прийняття християнства – найвизначніше досягнення князя Володимира. Ще до визнання християнства державною релігією, воно проникло в українське суспільство і було визнане князями Аскольдом, Ігорем, Святославом, княгинею Ольгою та їх оточенням. У суспільстві з’явилася сила, яка надавала йому духовної та культурної єдності, та впливала на все соціально-економічне життя. Піднісся авторитет самого князя. Потужний поштовх до розвитку отримала давньоруська культура. Київська Русь стала в ряд провідних християнських держав Європи, забезпечивши собі рівноправні та взаємовигідні стосунки з ними. 
                Діяльність Володимира Святославовича сприяла розвитку Київської держави й зміцненню її міжнародного авторитету. У XIII столітті Руська православна церква визнала його святим і рівноапостольним.
                З цієї нагоди у читальному залі всі охочі матимуть змогу ознайомитись з книжковою виставкою. На виставці представлені наукові та науково-популярні видання з історії християнства, матеріальної й духовної культури України-Русі, колективні монографії, часописи, альбоми з фондів книгозбірні.
                Понад тисячу років тому наш народ вибрав для себе християнський шлях розвитку, що базується на принципах справедливості, милосердя, добра, правди та любові. 

«Українські миротворці на захисті миру»

                15 липня Україна відзначає День миротворців – офіційне свято учасників миротворчих організацій. Професійне свято саме українських миротворців було запроваджено Верховною Радою України 21 травня 2013 року, враховуючи внесок і значення національного миротворчого контингенту України у справі зміцнення миру і злагоди в зонах військових конфліктів.
                Забезпечення миру зі зброєю в руках. Розведення непримиримих ворогів. Супровід гуманітарних конвоїв. Евакуація та захист мирних мешканців. Ці та інші завдання більше 30 років виконували українські миротворці. На землі і в повітрі. Від Балкан до іракської пустелі та африканських джунглів. Ризикуючи власним життям задля порятунку чужих.
                Участь України в миротворчих місіях є проявом її міжнародної відповідальності та прагнення до миру і стабільності у світі. Це також спосіб української держави виявити свою підтримку принципам і цілям Організації Об’єднаних Націй. Українські миротворці зробили значний внесок у зусилля з врегулювання конфліктів і допомоги постраждалому населенню. Їхня участь сприяла сприянню встановленню миру, зниженню насильства та створенню умов для стабільного розвитку суспільства в постконфліктних регіонах.
                Попри російську агресію до повномасштабного вторгнення Україна продовжувала брати участь у міжнародних миротворчих операціях. З 2014 до 2022 року українці були задіяні у восьми миротворчих місіях.
                Після вторгнення росії 24 лютого 2022 року Президент України підписав указ про повернення всіх миротворців. У цей час в операціях ООН за межами країни брали участь 308 громадян України.
                Останній миротворчий контингент був повернутий у травні 2022 року з Малі. Тоді в Україну повернулися шість вертольотів Мі-8 з екіпажами.
                За роки незалежності понад 45 тисяч військовослужбовців Збройних Сил України виконували завдання з підтримання миру й безпеки у більш ніж 25 міжнародних операціях у різних регіонах планети та у 18 різних країнах світу.

22 травня 2026

Всеукраїнська акція пам’яті «Героям Слава»

 Онлайн-інформування

До Дня Героїв - 23.05.
                Вже 85 років в Україні та в українських поселеннях закордоном патріотична громадськість відзначає День Героїв. З ініціативи Організації Українських Націоналістів починаючи з 1941 року 23 травня проголошено Днем Героїв. Свято було присвячене до сумного дня 23 травня 1938 року, коли в Роттердамі було вбито Євгена Коновальця. Було також обумовлено, що саме у травні пішли з життя «кращі сини України XX століття», - Микола Міхновський, Симон Петлюра та Євген Коновалець.
                Особливого значення День Героїв набув з початком широкомасштабного вторгнення російського агресора в Україну. Тисячі українських героїв присвятивши своє життя боротьбі за свободу та незалежність України знайшли свій спочинок у рідній українській землі.
                День Героїв – це день пам’яті полеглих і величі духу українського народу.
                Всеукраїнська акція пам’яті «Героям Слава» є щорічним заходом, спрямованим на вшанування подвигу загиблих захисників і захисниць України в сучасній російсько-українській війні та учасників збройної боротьби за волю України минулих періодів.
                Акція приурочена до Дня Героїв (23 травня) представляє собою урочисте покладання квітів та запалення лампадок на могилах Героїв у населених пунктах України.
                Мета: виховання поваги до борців за незалежність України, формування національної свідомості молоді та консолідація громади.
                Детальніше про Акцію у Положенні за посиланням: https://drive.google.com/file/d/1_v9YCK5gydiUpFAChqXRfNBNa67ob9DE/view?usp=sharing

21 травня 2026

«Етнічне розмаїття Придунав’я»

                27 грудня 2024 року Указом Президента України за № 883/2024 встановлено «День міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття», який щорічно відзначається 21 травня. У 2001 році ЮНЕСКО прийняла Загальну декларацію про культурне різноманіття, а в грудні 2002 року Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції 57/249 проголосила 21 травня Всесвітнім днем культурного розмаїття в ім’я діалогу та розвитку.
                Україна завжди була і залишається багатонаціональною країною, де кожен народ робить свій унікальний внесок у її культуру, розвиток та захист незалежності. Тут мешкають представники понад 130 національних спільнот, включаючи українців як основний корінний народ, та численні національні меншини.
                Українське Придунав'я — унікальний поліетнічний та полікультурний регіон, де на невеликій території тривалий час взаємодіють десятки етносів, утворюючи «природну лабораторію». Цей край характеризується високою строкатістю населення, де проживають українці, болгари, молдовани, гагаузи, албанці та інші народності.
                Найбільшими етнічними групами, окрім українців, є болгари, молдовани та гагаузи, що робить регіон унікальним для України. Багато етносів взаємодіють тут у середовищі, де вони не контактують у своїх основних ареалах, утворюючи полімовне та полікультурне середовище згідно з цими матеріалами.
                 В читальному залі ЦМБ ім. І.П. Котляревського підготовлено та оформлено краєзнавчу книжкову етновиставку «Етнічне розмаїття Придунав’я», де представлено широкий спектр літератури з фондів читального залу, пров’язаних з темою. Використано також видання, отримані від Державної установи «Український інститут книги». На телевізорі поряд з виставкою постійно демоструються фільми-дослідження про еноси Одещини, опубліковані на Ютуб-каналі Суспільне.Одеса під назвою “Сімейний портрет”. Загалом фільмів 12, і вони чудово доповнюють книжкову виставку, додаючи їй завершеності та фундаментальності. Яскравим елементом став також вишитий рушник в кольорах виставки.

Вишиванка єднає українців: Дню вишиванки 20 років!

                У травневому повітрі, напоєному ароматами квітучих каштанів та півоній, розквітає особливий день. Не пишним букетом, а тисячами різнобарвних ниток, що сплітаються у магічні візерунки на полотні. Це День вишиванки – свято, що огортає Україну барвами давніх символів, зітканих руками майстринь. Традиційно Всесвітній день вишиванки відзначають у третій четверг травня. Отже, цьогоріч йдеться про 21 число. В цей день працівники бібліотек Ізмаїльської ЦБС для дорослих долучилися до святкування, традиційно вбравшись у національний одяг. Також в читальному залі ЦМБ ім. І.П. Котляревського та бібліотеки-філії №4 було розгорнуто книжкові виставки та інсталяції. Бібліотекарі філії №3 доєдналися до міської акції, зробивши знімок біля фотозони.  
                Як і в попередні роки, головною традицією стане одягання вишиванок. Але, мабуть, найзворушливішим є те, як День вишиванки набув особливого значення в часи випробувань. У складні моменти історії вишита сорочка стала не просто символом, а оберегом, бронею духу, вірою у перемогу. Її одягають на передову, її передають як материнську любов та підтримку. У світі, де панують технології та глобалізація, вишиванка залишається тим міцним коренем, що живить нашу ідентичність, нагадує про те, хто ми є і звідки наше родове дерево.
                А починалось все як? Колись, у стінах Чернівецького національного університету, промайнула ідея – одягнути вишиту сорочку, не як сценічний костюм чи музейний експонат, а як живу частку себе, як видимий код нації. Ініціаторкою цієї чудової традиції стала студентка Леся Воронюк у 2006 році. Її заклик до одногрупників та викладачів одягнути вишиванки того дня став початком всеукраїнського, а згодом і міжнародного свята. Перший спонтанний флешмоб об’єднав лише кілька десятків студентів, але його ідея виявилася настільки сильною, що швидко поширилася Україною та світом.
                Тож нехай у цей день кожен відчує тепло вишитої нитки на своєму серці. Нехай барвистий орнамент стане символом нашої незламності, нашої краси та нашої вічної України. Бо вишиванка – це не просто одяг. Це душа народу, виткана на полотні часу.

04 травня 2026

«STOP булінг!»

 Віртуальний інформаційний буклет 

До Міжнародного дня протидії булінгу – 04.05.

                Булінг – це дія або бездіяльність, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого була або могла бути заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
                Види булінгу:
- фізичний;
- психологічний;
- економічний;
- сексуальний,
- із застосуванням засобів електронних комунікацій (кібербулінг).
                Ознаки булінгу:
- систематичність (повторюваність);
- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;
- наслідки у вигляді психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Відповідальність за вчинення булінгу
                Булінг (цькування) неповнолітньої чи малолітньої особи – штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин.
                Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб – штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.
Якщо булінг (цькування) вчинить дитина до 16 років – відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них будуть застосовані штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.
                Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.
                18 грудня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон №2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», яким закріплено відповідальність за вчинення булінгу.
                Якщо Ваша дитина стала жертвою булінгу:
 Подайте керівнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) щодо вашої дитини;
 Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (вчителі, керівництво, психолог, старші студенти, батьки інших дітей, охорона).
 Якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні коледжу не вдається – зверніться в поліцію!
 Захистіть свою дитину від цькування!
                Якщо Ви стали свідком булінгу:
 Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати;
 Обов’язково повідомте педагогів або керівництво закладу освіти про ситуацію, що склалася;
 У разі бездіяльності керівництва закладу освіти – зверніться із заявою в поліцію!
                Якщо Ваша дитина агресор:
 Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки;
 Поясніть дитині, що за вчинення булінгу (цькування) наступає адміністративна відповідальність;
 Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку; повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;
 Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять;
 Дотримуйтесь рекомендацій комісії з розгляду випадків булінгу, якщо щодо вашої дитини
                Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння!
Де отримати допомогу
                Якщо Вам необхідна правова допомога (юридична консультація, складання заяви, інших документів) – зверніться до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103 (цілодобово та безкоштовно в межах України).
ВАЖЛИВО: діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).
                Якщо дитині необхідна психологічна допомога – зверніться на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116-111 .
ВІРТУАЛЬНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ БУКЛЕТ До Міжнародного дня протидії булінгу – 04.05.

29 січня 2026

«Крути: і сум, і біль, і вічна слава…»

 Віртуальна експрес-виставка

До Дня пам'яті Героїв Крут - 29.01.

Ще юнаки, ще майже діти,
А навкруги і смерть, і кров.
"На порох стерти,
перебити!" —
Іде на Київ Муравйов.
Полків його не зупинити,
Та рано тішаться кати:
Коли стають до зброї діти,
Народ цей — не перемогти!

 Микола Луків

    
            29 січня Україна вшановує День пам’яті Героїв Крут. Для українського народу цей день став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.
                Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну самостійність. На державному рівні День пам’яті Героїв Крут почали відзначати з 2003 року.
                Цей День, не дивлячись ні на що, назавжди залишиться світлим в нашій пам’яті. День подвигу та прикладу для майбутніх та нинішніх поколінь. День надії і любові до своєї Вітчизни.
                29 січня 1918 року відбувся бій під Крутами.
                На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. Наступ більшовицькі війська вели двома групами: одна вздовж залізниці Харків-Полтава-Київ, друга – у напрямі Курськ-Бахмач-Київ.
                Центральна Рада УНР у своєму підпорядкуванні мала окремі частини колишньої російської армії, що були українізовані, а також сформовані із добровольців підрозділи, серед яких варто назвати курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва, та сформований Симоном Петлюрою Гайдамацький Кіш Слобідської України. Саме добровольці і стали опорою Центральної Ради.
                24–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. Українські війська змушені були залишити Бахмач і відступити до станції Крути. На підкріплення українських частин в Крути було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів та 20 старшин (офіцерів). До юнаків школи приєдналась перша сотня (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. Переважна більшість студентів не мала достатньої військової підготовки, студенти були погано озброєні. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь до 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина.
                Після бою, у присмерках, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які знаходилися у резерві, під час відступу потрапили у полон. І наступного дня ці 27 героїв були розстріляні або замордовані. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.
Бій під Крутами / Ю. В. Сорока. – К: Золоті ворота, 2013. – 120 с.     Читаючи сповнені душевного болю рядки, мимоволі ставиш перед собою питання : ким же були ті «славні, молоді» люди, смерть яких оспівав поет? За що загинули і які обставини привели їх на Аскольдову могилу у Києві, щоб навіки поховати там, покривши невмирущою славою. Що вчинили вони героїчного, достойного того, щоб перший президент самостійної України Михайло Грушевський назвав їх героями.

«Крути 1918»

Кінорекомендація

До Дня пам'яті Героїв Крут - 29.01.

Жанр: Військові, Екшн, Драма, Історичні, 2019
Тривалість: 110 хв.
Країна: Україна
Кінокомпанія: Good Morning Film
Режисер: Олексій Шапарєв

Актори: Євген Ламах, Олександр Піскунов, Максим Донець, Олексій Тритенко, Олександр Олексенко, Дмитро Олійник, Микола Перестюк, Максим Белоногов, Микита Чаєвський, Андрій Федінчик, Влодимир Філатов, Роман Ясіновський, Віталій Салій, Богдан Юсипчук, Дмитро Ступка, Наталя Васько, Остап Ступка, Євген Нищук, Томаш Собчак, Олександр Абаєв, Надія Коверська, Поліна Василина, Аліна Коваленко, Сергій Дзялик, Юрій Коваленко, Влад Никитюк, Олексій Смолка, Марічка Шапарєва

«Крути 1918» — український історичний фільм-екшн режисера Олексія Шапарєва.

Стрічка розповідає не тільки про бій під Крутами зими 1918 року між молодими військовими-курсантами Української Народної Республіки та військами Радянської Росії , а і про паралельні події 1918, першого етапу радянсько-української війни.

Сюжет обрамлено історією про відвідання бійцем АТО монумента на меморіалі «Пам'яті героїв Крут».

В грудні 1917 Радянська Росія оголошує війну УНР. Більшовицьке військо кількома угрупуваннями наступає на Україну вздовж залізничних шляхів з Гомеля, Брянська і Харкова. Біля Бахмача (нині Чернігівська область) мають з'єднатися три головні ударні групи під командуванням полковника Муравйова, щоб далі через залізничну станцію Крути наступати на Київ. Урядовці УНР виступають перед киянами, розповідаючи про загрозу, проте далеко не всі згідні захищати державу, втомлені війною. Однак, гімназисти записуються в добровольці, з-поміж них Григорій Піпський.

Двоє братів — Андрій і Олекса Савицькі, закохуються у студентку Софію. Андрій відмовляється йти до війська, а Олекса іде з Софією в кав'ярню. Їхній батько, генерал Савицький, отримує кіноплівку зі свідченнями воєнних злочинів російських червоноармійців. Підглянувши за цим кіно, Андрій вирішує все ж піти до війська аби захистити державу, та потрапляє в Студентський Курінь Січових Стрільців.

Тим часом контррозвідки УНР та Франції прагнуть скооперуватися, щоб дискредитувати Володимира Леніна та завадити його планам з поширення Російської революції. Однак, українського агента, котрим виявляється Олекса, що мав передати таємний документ, перехоплюють. Олекса погоджується в обмін на життя та гроші передати більшовикам решту документів. Перший документ потрапляє до російського агента Берга, що відвідує поїзд, яким їде Михайло Муравйов. Той розпитує про обстановку в Києві та обіцяє забезпечити зброєю, щоб влаштувати повстання на заводі «Арсенал». Пронісши пістолети та вибухівку, агенти Берга під виглядом робітників захоплюють завод, але їх долають бійці Симона Петлюри. Зазнавши невдачі в захопленні Києва зсередини, більшовики посилають солдатів у наступ зі сходу...

22 січня 2026

«Соборність України: 107 років історії та випробувань»

 Віртуальна патріотична виставка

До Дня Соборності України – 22.01.

                Щороку 22 січня українці всього світу відзначають День Соборності та Свободи України, вшановуючи світлу пам’ять про українських патріотів, що протягом віків боролися за свободу та соборність Української держави.
                У січні 1918 року була проголошена Українська Народна Республіка, а на територіях, що входили до Австро-Угорської імперії, була заснована Західноукраїнська Народна Республіка. У грудні 1918 року лідери обох держав в українському місті Фастові підписали акт об’єднання українських земель.
                22 січня 1919 року цей договір, що увійшов у історію як «Акт злуки», був обнародуваний у Києві на Софійській площі.
                Це державне свято символізує єдність всіх українських земель. І хоча державі тоді не вдалося зберегти цілісність та незалежність, акт злуки став реальним втіленням вікової мрії українців про свою суверенну державу.
                Сьогодні відзначають 107-му річницю проголошення Акту Злуки, що увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України. Нагадаємо всім землякам, що сила нації в єдності! Отже, до вашої уваги віртуальна патріотична виставка.
               Тематичну літературу, представлену у відео, можна знайти у фондах читального залу ЦМБ ім. І.П. Котляревського за адресою: м. Ізмаїл, вул. Національної гвардії України, 41.
Підготувала:
бібліограф ІІ категорії
ЦМБ ім. І.П. Котляревського
Валентина Семенова