13 липня 2026

«Тернистий шлях державотворення»

Віртуальна національно-патріотична виставка До Дня Української Державності – 15.07.
День української державності – свято, коли ми вшановуємо нашу історію та культуру. Історія українського державотворення засвідчується першими згадками про заснування столиці Давньоруської держави – міста Києва та подіями, пов’язаними з діяльністю князя Володимира. У 988 році він прийняв християнство як державну моно релігію і це стало цивілізаційним вибором для Київської Русі. Християнство сприяло піднесенню культури, освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності.
Зверніть увагу на книгу Петра Кралюка «Історія України «без брому». Розвиток державності на українських землях». У ній розкривається історія державних змін на теренах України від прадавніх часів до сьогодення. Усупереч висловлюванню відомого українського письменника і політика Володимира Винниченка, мовляв, не можна українську історію читати без брому, тобто заспокійливого, автор акцентує увагу на тому, що бездержавність – явище, характерне для багатьох народів. Поєднання глобального й локального підходів - ключ до розуміння сучасності. "Подолати минуле. Глобальна історія України" Ярослава Грицака розглядає Україну як продукт глобалізації та модернізації, у тому числі їхніх темних сторін: масового насильства, травм, воєн.
Чи була УНР вигадкою кайзерівської Німеччини? Чи мала УСРР реальний міжнародний статус? Хто насправді сформував сучасні кордони України? Чому світ заплющував очі на Голодомор? Чому Україна досі поза НАТО? І головне: чи завершено процес міжнародного визнання України як держави? Відомий історик Микола Дорошко у книзі “Тернистий шлях України від колонії «європейського» типу до суб’єкта міжнародних відносин“ не тільки порушує болісні й «незручні» питання історії, а й дає на них переконливі, часто несподівані відповіді. Праця Ігоря Гирича «Сіячі. Українські інтелектуали, які пробудили ідею незалежності» є збіркою біографій десяти визначних українських істориків-мислителів другої половини ХІХ – початку ХХІ століть. Саме вони підготували ідейні основи для здобуття Незалежності нашою державою та розвивали національну державницьку думку в часи російської окупації України – від Російської імперії до СРСР.
Документальна збірка "Справа Василя Стуса" Вахтанга Кіпіані, укладена з архівів КДБ, розкриває масштаб радянського терору проти одного з найпотужніших голосів української культури. У книзі - протоколи допитів, листи з тюрми, спогади друзів і родини. "За лаштунками імперії" Віри Агеєвої - глибоке дослідження української літератури як простору спротиву колоніальному тиску Росії. Агеєва простежує, як від Котляревського до модерністів українські письменники формували альтернативну ідентичність і вибудовували уявлення про себе поза імперським дискурсом.
У книзі "Живі. Зрозуміти українську літературу" Олександр і Павло Михеди показують класиків - від Гоголя до Теліги - не як бронзових пам'ятників, а як людей зі страхами, виборами, болем і пристрастю. Книга допомагає переосмислити канон та побачити, як особисті історії творців формували культурний ландшафт держави. У книзі «Хто тримає культурний фронт України» Мирослави Макаревич зібрано 24 інтерв’ю з сучасними українськими культурними діячами, які продовжують працювати задля наближення нашої Перемоги. - 24 есеї про непересічних українок і українців; - 24 герої і героїні зі сфери культури; - 24 правила життя від українських митців і мисткинь; - 24 «живі» історії, створені на основі авторських інтерв’ю. - 24 оригінальні фотоскетчі.
«Історії незламного народу» Олега Пальчика – це фотодокументальна книга, яка поєднує текстові розповіді, нариси та фотографії, створюючи живий портрет сучасної України під час війни. Вона розповідає історії звичайних людей, які в лютому 2022 року не втекли від війни, а стали до зброї, волонтерства та культурного супротиву. Книга відповідає на ключове запитання: чому українці залишаються незламними? Автор, як безпосередній учасник цих подій, не лише фіксує героїчні історії інших, а й інтегрує власну історію, відповідаючи на ті самі запитання, які ставив своїм героям.
У антології “Воєнний стан” вмістилися тексти відомих українських авторів та авторок після початку повномасштабної війни. Сергій Жадан, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Андрій Любка, Тарас Прохасько, Олександр Михед, Артем Чех, Ірина Цілик... І це навіть не половина всіх письменників, що поділилися своїм відчаєм та болем, своїм бажанням та страхом, своїм оптимізмом та зневірою на сторінках цієї антології. “Деокупація. Історії опору українців. 2022" — це збірка репортажів про поїздки деокупованими територіями України у квітні — листопаді 2022 року. Кожен репортаж починається з прямої мови героїв, серед яких: українські військові, співробітники поліції, волонтери, партизани і прості місцеві мешканці, які пережили окупацію. Кожен репортаж — це водночас фіксація трагедії окупації та хороброго опору українців. Фіксація подій, які ми, українці, поки що не встигли вповні відрефлексувати, адже усе ще перебуваємо в їх епіцентрі.
15 липня - це не просто дата. Це символ історичної безперервності, зв’язку поколінь, боротьби та спадковості ідей. Це відповідь тим, хто намагається вкрасти нашу історію і переписати наше коріння. Ми - не тимчасові мешканці на цій землі, а нація з глибоким корінням, власною тяглістю, традицією і баченням майбутнього. У час повномасштабної війни це свято набуває ще глибшого сенсу. Ми щодня доводимо, що українці готові захищати свою державу - не лише деклараціями, а реальними діями, самопожертвою, сміливістю і єдністю. Державність - це не тільки Конституція і кордони. Це - внутрішня здатність народу бути собою, відстоювати своє і не здаватися.
Підготувала:
бібліограф І категорії
ЦМБ ім. І.П. Котляревського
Валентина Семенова

at
Хештеги: , , , , , ,

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)