29 січня 2025

«Квітки у полі, там, де Крути…»

Віртуальна виставка-пам’ять

До Дня пам’яті Героїв Крут – 29.01.

                29 січня Україна відзначає День пам’яті Героїв Крут. Цього дня ми віддаємо шану стійкості та мужності молодих хлопців, які так само, як і сьогоднішні захисники України, стали на захист української держави та зупинили нападника.

                Бій під Крутами - трагічна і важлива подія в історії нашої країни, яка нагадує про боротьбу за незалежність України. Історія, як відомо, повторюється - сьогодні ми продовжуємо тримати оборону від російської навали.

                Тематичну літературу, представлену на виставці, можна знайти у фондах читального залу ЦМБ ім. І.П. Котляревського за адресою: м. Ізмаїл, вул. Національної гвардії України, 41.
Підготувала:
бібліограф ІІ категорії
ЦМБ ім. І.П. Котляревського
Валентина Семенова

27 січня 2025

Новатор-байкар Петро Гулак-Артемовський

 

Бібліотечний нарис

(До 235-річчя від дня народження П. П. Гулака-Артемовського, українського поета і культурно-освітнього діяча (16 (27) 01.1790 – 1 (13) 10.1865))

 

      27 січня - день народження українського письменника та байкаря Петра Петровича Гулака-Артемовського.

     Найціннішу частину творчого доробку поета становлять передусім байки та балади, які відігравали важливу роль у процесі становлення й розвитку української літератури в перші десятиліття ХІХ сторіччя.

    Петро Петрович Гулак-Артемовський (27 січня 1790 року) народжений в селищі Городище що на Київщині в родині священника, проходив навчання в Київській академії з 1801 по 1803 рік. Після закінчення навчання у 1813 році він почав викладати у приватному пансіоні в Бердичеві, а також працював учителем у будинку заможного польського землевласника.

      У 1817 році закінчив Харківський університет, де в 1825 році став професором історії та географії, а з 1841 по 1849 рік – ректором. Висока культура, знання польської та французької мов, інтерес до Просвітництва та активна наукова діяльність зробили Петра Гулака-Артемовського видатною постаттю свого часу.

     Поет зробив значний внесок у літературу, заклавши основи нового виду – байки, давши перші зразки романтичної балади, збагативши літературну мову і продемонструвавши високу майстерність віршування. Після переїзду до Харкова в 1817 році він активно зайнявся літературною діяльністю, а його байка «Пан та Собака», опублікована в 1818 році, набула великої популярності. Почав друкуватися у 1817 р. у журналі «Український вісник».

    В історії української літератури значення Петра Петровича Гулак-Артемовського визначається його становищем наступного за І.І. П. Котляревського поета, який, використовуючи творчі методи останнього (бурлеск, травестія), спробував запровадити в українську літературу низку нових жанрів (балади:

«Твардовський» - переклад з А. Міцкевича, опублікована в журналі «Слов'янин» в 1827.

    «Твардовський» — це вільна переробка гумористичної балади А. Міцкевича «Пані Твардовська», основу якої становить досить популярна у слов'янському фольклорі легенда про гульвісу-шляхтича, що запродав душу чортові.                                                      Балада «Твардовський» користувалася значним успіхом у читачів.

20 січня 2025

«242 дні, які перетворили людей на "кіборгів"»

                 Оборона Донецького летовища тривала 242 дні – з 26 травня 2014 року до 23 січня 2015-го. ДАП героїчно обстоювали люди, які виявилися сильнішими за бетон. Їх стали називати «кіборгами». За найпоширенішою версією, так про захисників ДАП казали вороги, які не могли інакше пояснити, чому гарнізон неможливо взяти штурмом. У читальному залі ЦМБ ім. І.П. Котляревського оформлено книжкову виставку-хроніку до цієї дати, на якій представлено різножанраву тематичну літературу.

                20 січня 2015 року терористи підірвали бетонні перекриття нового терміналу аеропорту, а 21 січня вщухли останні бої за ДАП. За оцінками генерала, Героя України Олега Мікаца, який тоді командував 93-ю окремою механізованою бригадою, утримання Донецького аеропорту не давало ворогу діяти.

                «Найбільші бої за Дебальцеве почалися після того, як упав Донецький аеропорт. І якби там не було українських військових, усе могло закінчитися для України втратою не тільки Дебальцевого, а й інших територій. ДАП сковував сили супротивника», – пояснював Мікац в інтерв’ю ВВС.

                Оборона Донецького аеропорту – це тисячі історій хоробрості та звитяги. Одна з них  – утримування протягом двох днів будівлі пожежного депо.

                Це була група відчайдухів із 90-го аеромобільного батальйону на чолі з Максимом Ридзаничем «Адамом». Снайпери Віталій Зварич «Рекс», Володимир Коляда «Живчик», Максим Абдуразаков «Абдулла», Анатолій Левчук «Фокс», кулеметники Віктор Левицький «Жмеринка» та ще один боєць із позивним «Вовк» стали останнім бойовим підрозділом, який вийшов із ДАП.

                Українські захисники відбили дві атаки противника. Ворог намагався виманити їх із пожежного депо –  вів переговори начебто від імені комбата Олега Кузьміних, який на той момент уже був у полоні. Але «Адам» розкусив намір ворога. Ввечері, обходячи своїх, він попередив, що зранку може бути атака. Запропонував: хто хоче, може піти до зруйнованої вежі та здатися в полон. Усі відмовилися. Командир усміхнувся: «Згоден, хлопці. Краще вмерти людиною, чим животіти покидьком».

                Стрілянина та звуки бою біля «пожежки» привернули увагу українського командування. Зв’язку з останніми оборонцями ДАП не було. Їм на підмогу вислали офіцерів-зв'язківців – В’ячеслава Волобуєва на позивний «Окунь», чемпіона України зі спортивного орієнтування, та Максима Бубеля «Єшка». Вони вивели групу «Адама» на підконтрольну територію.

                Про подвиг групи «Адама» почали говорити лише після смерті Максима Ридзанича в березні 2015 року. Він загинув біля селища Опитне Донецької області, рятуючи побратима. У 2021 році захисникові надали звання Героя України посмертно.

                У боях за Донецький аеропорт загинули 97 українських захисників, ще троє вважаються зниклими безвісти.

                Сьогодні на Донеччині тривають криваві бої таких масштабів, яких Європа не бачила з часів Другої світової війни.