«Світло у темряві: азбука Брайля»

Віртуальний бібліотечний квілт

До Всесвітнього дня азбуки Брайля – 04.01.

                4 січня відзначається Всесвітній день азбуки Брайля, започаткований на честь дня народження винахідника шрифту для незрячих Луї Брайля. У дитинстві він осліп, проте адаптувався до нового способу життя й створив відому на весь світ систему – шрифт Брайля. 

                У грудні 2019 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила рішення щороку 4 січня відзначати Всесвітній день азбуки Брайля, щоб підвищити обізнаність суспільства про значення азбуки для незрячих та слабозорих.

Що таке азбука Брайля?

                Це – тактильний шрифт, який за допомогою 6 точок дозволяє передати всі літери, цифри, музичні, математичні та наукові символи. Він у всьому світі використовується незрячими для читання й забезпечує передачу важливої інформації. 

                Азбука Брайля надзвичайно важлива у контексті соціальної інтеграції. У світі нараховують приблизно понад 2,2 мільярди незрячих людей чи з порушенням зору. 

                За даними ВООЗ, приблизно 1 мільярд випадків сліпоти або порушень зору є наслідком відсутності профілактики та лікування.

                Всесвітній день азбуки Брайля — нагадування про важливість доступності та незалежності для незрячих або людей з вадами зору. Реальність така, що багато закладів — ресторанів, банків, лікарень — не оснащені меню, виписками чи рахунками зі шрифтом Брайля. Це означає, що сліпим або людям з вадами зору не надається свобода вибирати собі вечерю або зберігати конфіденційність своїх фінансів.

Stop Violence Against Women

 Віртуальний бібліотечний квілт

В рамках всеукраїнської кампанії "16 днів проти насильства" (25.11.-10.12.)

та до Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок (25.11.)

                Щороку 25 листопада світ згадує про одну з найболючіших і найменш видимих проблем - насильство щодо жінок. У 1999 році Генеральна Асамблея ООН проголосила цю дату Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства над жінками, аби привернути увагу до порушення прав, які є базовими та невід’ємними для кожної людини.
                У цей же день стартує міжнародна акція «16 днів проти насильства», започаткована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства у 1991 році. Її мета - підсилити голоси постраждалих, донести до суспільства масштаби проблеми, говорити про рівність, безпеку та повагу як про норми, а не винятки.

                Насильство не приватна справа, а суспільна проблема

                Щороку тисячі жінок у світі стикаються із сексуальним, психологічним, економічним та фізичним насильством. У багатьох випадках трагедії лишаються непоміченими - жінки бояться говорити, соромляться, залежать від кривдника або просто не знають, де шукати допомогу.
                За статистикою, близько 10 000 українських жінок щороку гинуть від домашнього насильства. Це більше, ніж від ДТП і пограбувань разом узятих. Лише половина постраждалих наважуються звертатися по допомогу. Символом боротьби з усіма формами насильства є біла стрічка, яку у ці дні носять у всьому світі.

Проблеми стають гострішими під час війни

                Повномасштабна війна, розпочата росією, поглибила багато соціальних проблем, зокрема й домашнє насильство. Люди в умовах стресу, переїздів, втрат та нестабільності стають ще більш вразливими. Постраждалі часто обмежені у пересуванні, не мають приватного простору або ресурсів, аби звернутися по допомогу.

                1 листопада 2022 року для України набула чинності Стамбульська конвенція, яка гарантує комплексний захист постраждалих, пріоритет людської безпеки та обов’язок держави створювати умови для фізичного, психологічного та соціального відновлення жертв насильства.

  Куди звернутися по допомогу

                В Україні працюють центри підтримки постраждалих, однак допомогти можуть лише тим, хто звернувся. Якщо ви, ваші знайомі чи сусіди стали свідками або жертвами домашнього насильства — не мовчіть.

Цілодобово та безкоштовно працює короткий номер 15-47

Це національна гаряча лінія з питань:

• протидії домашньому насильству

• насильства за ознакою статі

• насильства щодо дітей

• торгівлі людьми

• психологічної та юридичної допомоги

• консультацій щодо безпеки

• підтримки громадян, які переживають наслідки війни

                Фахівці на лінії допоможуть знайти безпечне місце, подати заяву, отримати консультацію або просто підтримають у критичний момент.

                Ми разом створюємо простір без насильства!

Усе, що треба знати про ПТСР

Віртуальний бібліотечний квілт

В рамках місяця обізнаності про посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

                Червень — місяць обізнаності про посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Його мета – підвищити розуміння та підтримку людей, які пережили травматичні події і живуть з ПТСР. Цей місяць надає можливість для освіти та обговорення ПТСР, а також для залучення людей, щоб вони могли отримати підтримку та ресурс.

                Ізмаїльська центральна міська бібліотека ім. І.П. Котляревського приєднується до місяця обізнаності про посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), оформивши віртуальний інформаційний стенд (так званий бібліотечний квілт) «Усе, що треба знати про ПТСР», де зібрали мінімально необхідну кількість важливої інформації з даної теми.

                Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це хронічне порушення психічного стану, що може розвинутися після травматичної події. Близько 8% чоловіків та 20% жінок, що пережили травматичні події, мають ПТСР. Якщо нічого не робити, це може закінчитися руйнацією стосунків, роботи, здоров’я чи навіть життя. ПТСР можна подолати чи навчитися ним керувати.

                ПТСР розвивається в людей, що пережили неординарну, загрозливу для життя чи гідності ситуацію:

• ветерани війни;
• цивільні, що перебувають в зоні бойових дій;
• жертви сексуального чи/та фізичного насильства;
• полонені та жертви катування;
• жертви торгівлі людьми, сексуального рабства;
• жертви чи свідки постійного домашнього насильства;
• жертви булінгу, в тому числі у школі;
• діти, що зазнають неглекту (ними не займаються, навіть не годують, занапащені батьками діти), фізичного та сексуального насильства;
• свідки терактів;
• люди, що перебували в зоні стихійного лиха;
• жінки, що пережили травматичні пологи і зазнали жорстокого ставлення медичного персоналу.