Домашнє насильство — одне з найпоширеніших
порушень прав людини у світі.
Ми
часто чуємо про насильство в сім'ї, знущання з жінок і дітей. Але є ще одна категорія
людей, які теж зазнають домашнього насильства, потребують захисту, але від
скарг, яких багато хто часто відмахується.
Йдеться про людей похилого віку.
Згідно з визначенням, прийнятим
Організацією Об'єднаних Націй, насильство над людьми старшого віку – це
«поодинока чи повторювана дія, яка відбувається в рамках будь-яких відносин, де
існує передумова довіри та турботи, що завдає шкоди або стресу літній людині».
У статті 1 Загальної Декларації правами
людини (1948 рік) говориться: «Усі народжуються вільними і рівними у своїй
гідності і правах». Водночас рівність перед законами заборона дискримінації за
ознакою статі визнається у всіх міжнародних договорах з прав людини, а
дискримінація за ознакою віку в явному вигляді згадується лише у Міжнародній
конвенції про права трудящих мігрантів та членів їхніх сімей. Дискримінація за
віком прямо не визнається у регіональних документах з прав людини, за винятком
Хартії основних прав Європейського союзу (2007 р.) та двох прийнятих
документів, присвячених правам людей похилого віку: Міжамериканської конвенції
про захист прав людини Літніх людей (2015 рік) та
набула чинності у січні 2017 року, та
Протоколу до Африканської
хартії прав людини та народів
про права людей похилого віку в Африці, який був прийнятий у 2016 році, але ще
не набрав чинності, оскільки не ратифікований необхідним кількістю держав.
У деяких країнах немає законодавства, що
забороняє дискримінацію за ознакою віку у будь-якій сфері життя, в інших
країнах існує законодавство, яке забороняє дискримінацію за віком у обмежених
сферах життя.
Навіть у тих випадках, коли дискримінація
за ознакою віку та статі заборонена законом, не завжди можливо, щоб жінки
похилого віку могли пред'являти претензії за обома ознаками, оскільки вони
старші і тому, що вони є жінками.
Існування проблеми насильства в сім'ї в
Україні офіційно та публічно було визнано лише останніми роками. Позитивні
зрушення, як у законодавстві, і у доступі до послуг, були досягнуті завдяки жіночим організаціям. Але питання
про різні форми насильства щодо людей похилого віку ігноруються, незважаючи на
існуюче міжнародне законодавство, покликане забезпечити безпеку та гідність
цієї групи людей.
Тим не менш, організації, які працюють з
людьми похилого віку, згодом дійшли переконання, що насильство щодо літніх
людей має місце в країні.
Домашнє насильство в Україні тривалий час
залишалося проблемою, про яку не було прийнято говорити.
Винуватцями
насильства щодо людини старшого віку найчастіше стають ті члени сім'ї, які
перебувають у тісному контакті з нею, несуть відповідальність щодо забезпечення
людини старшого віку всіма життєве важливими засобами (Лікарськими препаратами, засобами особистої
гігієни, продуктами харчування, медичною технікою та ін.). Люди старшого віку найчастіше зазнають
насильства з боку інтимного партнера та (або) дорослих дітей.
Пік припав на період коронавірусних
обмежень.