Стоп насильству!

    Домашнє насильство — одне з найпоширеніших порушень прав людини у світі.

     Ми часто чуємо про насильство в сім'ї, знущання з жінок і дітей.                      Але є ще одна категорія людей, які теж зазнають домашнього насильства, потребують захисту, але від скарг, яких багато хто часто відмахується.

    Йдеться про людей похилого віку.

Згідно з визначенням, прийнятим Організацією Об'єднаних Націй, насильство над людьми старшого віку – це «поодинока чи повторювана дія, яка відбувається в рамках будь-яких відносин, де існує передумова довіри та турботи, що завдає шкоди або стресу літній людині».

    У статті 1 Загальної Декларації правами людини (1948 рік) говориться: «Усі народжуються вільними і рівними у своїй гідності і правах». Водночас рівність перед законами заборона дискримінації за ознакою статі визнається у всіх міжнародних договорах з прав людини, а дискримінація за ознакою віку в явному вигляді згадується лише у Міжнародній конвенції про права трудящих мігрантів та членів їхніх сімей. Дискримінація за віком прямо не визнається у регіональних документах з прав людини, за винятком Хартії основних прав Європейського союзу (2007 р.) та двох прийнятих документів, присвячених правам людей похилого віку: Міжамериканської конвенції про захист прав людини Літніх людей (2015 рік) та

 набула чинності у січні 2017 року, та Протоколу до Африканської

хартії прав людини та народів про права людей похилого віку в Африці, який був прийнятий у 2016 році, але ще не набрав чинності, оскільки не ратифікований необхідним кількістю держав.

    У деяких країнах немає законодавства, що забороняє дискримінацію за ознакою віку у будь-якій сфері життя, в інших країнах існує законодавство, яке забороняє дискримінацію за віком у обмежених сферах життя.

     Навіть у тих випадках, коли дискримінація за ознакою віку та статі заборонена законом, не завжди можливо, щоб жінки похилого віку могли пред'являти претензії за обома ознаками, оскільки вони старші і тому, що вони є жінками.

    Існування проблеми насильства в сім'ї в Україні офіційно та публічно було визнано лише останніми роками. Позитивні зрушення, як у законодавстві, і у доступі до послуг, були досягнуті завдяки жіночим організаціям. Але питання про різні форми насильства щодо людей похилого віку ігноруються, незважаючи на існуюче міжнародне законодавство, покликане забезпечити безпеку та гідність цієї групи людей.

    Тим не менш, організації, які працюють з людьми похилого віку, згодом дійшли переконання, що насильство щодо літніх людей має місце в країні.

    Домашнє насильство в Україні тривалий час залишалося проблемою, про яку не було прийнято говорити.

     Винуватцями насильства щодо людини старшого віку найчастіше стають ті члени сім'ї, які перебувають у тісному контакті з нею, несуть відповідальність щодо забезпечення людини старшого віку всіма життєве важливими засобами  (Лікарськими препаратами, засобами особистої гігієни, продуктами харчування, медичною технікою та ін.).     Люди старшого віку найчастіше зазнають насильства з боку інтимного партнера та (або) дорослих дітей.

    Пік припав на період коронавірусних обмежень.

    Під час воєн та збройних конфліктів проблема насильства в сім'ї стає гострішою.   Домашнє насильство стає непомітним на тлі інших бід і трагедій.

    Війна руйнує структури, які перешкоджають домашньому насильству в мирний час і дозволяють потерпілим уникнути або отримати допомогу (наприклад, у зруйнованому місті є притулки, а не кризові центри).

     Насильство війни просочується у простір будинку. Кризи, війни, катастрофи та вимушене переселення людей загострюють проблему насильства загалом, загострюють людей.

    Після початку повномасштабного вторгнення РФ до України у лютому 2022 року кількість таких звернень до правоохоронних органів суттєво знизилася. Нині воно знову зростає.

    У цій нестабільній ситуації люди старшого віку мають певну стабільність у вигляді пенсії. І досить часто дорослі діти чи онуки чинять психологічне та економічне насильство щодо своїх бабусь, дідусів, мам, тат, відбираючи у них пенсійну картку та використовуючи її на свої власні потреби.

    Загалом люди дуже травмовані війною. На цьому фоні почастішали випадки тривожних розладів та панічних атак, що за відсутності лікування також призводить до конфліктів.

Проблема домашнього насильства є дуже актуальною і поширеною в Україні.

   У серпні 2022 року в Україні запустили мобільний додаток із замаскованим інтерфейсом, що дозволяє постраждалим непомітно повідомити правоохоронців про випадки насильства.

    Вирішити проблему жорстокого поводження з людьми похилого віку в сім'ї складно через низку взаємопов'язаних причин. Одна з них – це сором і вина, які зазнають люди, які зазнали насильства в сім'ї. Тому зазвичай вони не хочуть про це говорити. Друга причина - поширена думка, поділяється навіть правоохоронцями, що конфлікти між родичами, незалежно від того, наскільки вони жорстокі, є приватною справою, і сторонні не повинні втручатися. Третьою причиною є відсутність ефективних механізмів для запобігання чи боротьбі з насильством.

     Припинення конфлікту не означає припинення насильства. Задокументовано, що у пост конфліктних суспільствах спостерігається вищий рівень домашнього насильства щодо жінок, дітей, та  літніх людей коли травмовані чоловіки, повертаючись, застосовують насильство вдома.

    «Насильство над літніми є систематичне і тривале, переслідування цих людей з боку людини, що доглядає за ними, що призводить до виникнення у літньої особи фізичних і психічних травм або економічних втрат, а також нездатність опікуна здійснювати належний догляд навіть за наявності всіх необхідних ресурсів».

     Під насильством щодо літніх найчастіше розуміється фізичне і психологічне насильство, інші форми насильства, наприклад, 

неналежний догляд чи відмова у купівлі медикаментів рідко сприймаються як насильство.

    Необхідно відзначити, що той факт, що близькі люди здають людей похилого віку в будинки для людей похилого віку, формою насильства вважають навіть співробітники цих установ. Подібна точка зору пояснюється культурними традиціями, відповідно до яких вважалося, що дорослі діти повинні піклуватися про своїх людей похилого віку, а також тим, що в цих закладах не можуть забезпечити гідне існування літнім людям.

    Літні люди, які залишилися без підтримки дітей, фактично кинуті напризволяще, часто не мають відомостей про місце знаходження дітей, у них немає коштів, щоб нормально харчуватися, одягатися, лікуватися, підтримувати задовільний стан житла.

    Однією з причин жорстокого поводження назвали бідність, низький рівень життя та безробіття. Також причиною насильства є алкоголізм та наркоманія, а ще причиною насильства вважають безпорадність людей похилого віку.

      Значною причиною сімейного насильства щодо людей похилого віку є руйнація моральних та етичних цінностей, що проявляється і у відношенні до людей похилого віку.

     Серед інших причин сімейного насильства це безкарність за насильство в сім'ї,  бажання та прагнення до самоствердження за рахунок літніх членів сім'ї.

    Наразі немає єдиної думки ні серед науковців, ні серед експертів щодо причин сімейного насильства. Швидше за все, це пов'язане зі складним комплексом психологічних, соціальних, моральних та економічних факторів.

 Суспільство недостатньо поінформовано про послуги, доступні для жертв або потенційних жертв сімейного насильства над людьми похилого віку.

    Багато людей не обізнані про те, що у випадках жорстокого поводження вони мають можливість кудись звернутися. Літні люди погано знають свої права та закони.  Якби вони знали, куди звернутись, то могли б захистити себе. Якби ця інформація була в Інтернеті, на телебаченні та в пресі, було б дуже добре.

Законодавча основа при сімейному насильстві.

    Крім статей Конституції України, якими можна мотивувати бажання притягти до відповідальності кривдника, скористайся іншими нормативно-правовими актами:

    Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII.

    У Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» чітко зазначено, що жертва насильства в сім'ї — член сім'ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім'ї.

    Постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2003 №616 «Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про скоєння насильства в сім'ї або реальну його загрозу».

     Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 14.06.2006 №1983/388/95/2006  «Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах».

    Кодекс України про адміністративні порушення передбачає, що будь-які дії фізичного, психологічного або економічного характеру, внаслідок чого могла бути або була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю, тягнуть за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу від 3 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи строком на 1-2 місяці з відрахуванням 20 % від заробітку, а якщо цих заходів буде недостатньо, адміністративний арешт від 5 до 15 діб.

Що робити у разі сімейного насильства?

    Насильство в сім'ї можуть зазнати люди будь-якого віку, і вони мають право на допомогу. Ніхто не заслуговує на те, щоб з ним погано поводилися або експлуатували, незалежно від віку.

Якщо ви відчуваєте насильство в сім'ї, то повинні знати, що:

• Не заслуговуєте на насильство.

• Ви маєте право жити без страху.

• Ви не винні у насильстві та погрозах.

• Ви маєте право контролювати своє життя та приймати з власним рішенням.

• Ви не самотні. Багато людей зазнають насильства, і багато людей знайшли спосіб упоратися з цими ситуаціями.

 

    Якщо ви зазнаєте насильства в сім'ї, ви можете отримати допомогу.  Для цього потрібно:

     Сказати, кому ви довіряєте, що відбувається з вами.                                                   Це може бути ваш друг, сусід, лікар, дільничний інспектор поліції, соціальний працівник.

    Підготувати план забезпечення безпеки у випадку, якщо вам потрібно швидко піти (відкладіть додатковий комплект ключів, гроші, паспорт, окуляри, ліки та важливі документи. Тримайте це поза домом або в якомусь безпечному місці).

    Знайдіть безпечне місце у будинку або поблизу нього у разі виникнення надзвичайної ситуації.

    Зателефонуйте до кризових центрів, де можна отримати психологічну та юридичну допомогу.

    Спочатку дзвонити до поліції за номером 102. Крім того, звернутися на гарячу лінію — 116-123. Це можна зробити в будь-який час безкоштовно.

    Національна гаряча лінія щодо запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації доступна за телефонами: 0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер з мобільного).

     Інформаційної кампанії «Посилення та розширення каналів комунікації з постраждалими від домашнього насильства»;

чат-боті МВС #Дій Проти Насильства та «Залишайся в безпеці» в месенджерах  (Telegram, Viber);

вкладці на офіційному веб-сайті МВС «Протидія та запобігання домашньому насильству».

Куди звертатись у разі домашнього насильства?

102 – Національна поліція (в екстреній ситуації)

0-800-500-005 – Національна гаряча лінія щодо запобігання домашньому насильству

0-800-500-225, 116-111 (з мобільного) – Національна дитяча гаряча лінія.

15-47 – Гаряча лінія для постраждалих від торгівлі людьми, домашнього насильства, насильства за ознакою статі.

0-800-500-335 - Мобільні бригади психологічної допомоги.

0-800-213-103 – Гаряча лінія Єдиного центру безкоштовної правової допомоги.

116-123 (з мобільного) – Громадська організація «Ла Страда-Україна».

 

Куди звертатись за психологічною підтримкою?

 

0-800-501-701 – Всеукраїнський телефон довіри.

044-272-15-00 (з мобільного) або 15-00 (зі стаціонарного) – Служба психологічної підтримки.

044 - 294-93-00 - Швидка психологічна допомога.

044 - 456-17-25 (цілодобово) – Медико-психологічна служба довіри.

044-221-08-08 - Телефон довіри (психологічна служба).

044-502-74-08 та 0-800-502-391 – гаряча лінія «Стоп паніка».

044 - 411-44-86 – Телефон довіри «Лінія кохання».

Запрошуємо Вас до

ЦМБ ім. І.П. Котляревського

за адресою: м. Ізмаїл,

вул. Національної гвардії  України, 41

 

Матеріал підготувала завідувачка

інформаційно-бібліографічним відділом

            Семеріна Людмила Семенівна.

 

2025 р.