«Ім'я в історії міста»

Інформаційно-бібліографічний відділ.

 

«Ім'я в історії міста»

Біобібліографічний нарис.

    Кожне місто має суто індивідуальний предмет гордості. Історія Ізмаїла складалася під щасливим сузір'ям блискучих імен, що прославилися в літературі, мистецтві, науці, державній службі, своїми ратними та трудовими звершеннями.

     Кожна праця поважна та почесна.

     Священики завжди були однією з найбільш закритих та незрозумілих для багатьох професій.

    Служіння кожного з священиків – це маленька епоха у житті міста, храму та його парафіян.

    Ювілеї священиків – це важливі події, які відзначаються з повагою та вдячністю за їхнє служіння.

    Це можуть бути як особисті ювілеї, пов'язані з днем народження або річницею висвячення, так і ювілеї, пов'язані зі служінням у церкві, наприклад, річниця служіння у сані або певна кількість років, проведених у священському служінні.

    Свій 50-річний ювілей від дня народження 29 липня 2025 року відзначає Архімандрит Сергій (Михайленко Олександр Олександрович) Єпископ Болградський, вікарій Одеської єпархії, благочинний храмів Ізмаїльського округу. (Архімандрит – найвищий сан священиків-монахів у православній церкві, а також у деяких католицьких церквах східного обряду).

     Народився майбутній намісник у 1975 році 29 липня у Донецьку у звичайній родині: батько був шахтарем, мати – лаборантом у Донецькому національному університеті. А наставником до Христа для нього став двоюрідний дядько з боку отця – протоієрей Євген, настоятель Свято-Успенського храму у Донецьку.

    З 1982-1990 рік навчався у школі. З 1990 по 1993р. навчався в обласній школі радіоелектроніки. Одночасно здобував повну середню освіту у вечірній школі. З1993 по 1997р. навчався в Одеській Духовній Семінарії та паралельно служив підяконом  митрополита Агафангела.

    У 1997 році прийнятий до братії Свято-Іллінського чоловічого монастиря р. Одеса.

    Після закінчення семінарії перед кожним майбутнім служителем Церкви стоїть вибір стати «мирським» священиком або прийняти чернечий постриг. За словами отця Сергія, його вибір було визначено вже на другому курсі семінарії. Готуючи себе до майбутнього чернечого життя, він навіть пошив собі чорну чернечу мантію.

     Чоловічий постриг майбутній намісник прийняв у 20.04.1997 року в Одеському Свято-Іллінському чоловічому монастирі, і цього ж року, на Вознесіння, він став священиком цього монастиря. Потім було навчання у Київській Духовній Академії з 1997 по 2001 роки. та викладав в Одеській семінарії.

     15 квітня 1999р. удостоєний нагородження хрестом із прикрасами.

4 травня 2000р. зведений у сан архімандрита.

   2002-го року отця Сергія направили до Ізмаїла.

Майстер пензля Іван Коцофляк

 Інформаційно – бібліографічний відділ.

 

     Роль живопису в наші дні зростає. Живопис не тільки відображає життя, а й формує його. Він закликає нас до совісті, спонукає замислитися над тим, як ми живемо, як ми діємо, робить людську душу багатшою, навертає нас до краси. А краса веде людину до доброти.

     Живопис – дивовижний вид мистецтва. Він часом розповідає про автора те, що приховано в глибині його істоти, і може відкривати в художнику щось зовсім нове і несподіване навіть для людей, які його добре знають. Його роботи несуть добру і позитивну енергетику, залишають враження закоханості в навколишній мир. Справжня творчість завжди несе в собі не тільки істину та красу, а й добро.

    Імена художників, майстрів живопису, графіки, прикладного мистецтва, членів Ізмаїльської міської організації Національної спілки художників України широко відомі в нашому краї.

     Дане видання познайомить із творчістю провідних художників нашого краю. Пропонуємо до вашої уваги біобібліографічний нарис присвячений долі іменитого ізмаїльського художника   Івана Коцофляка.