Котляревка: «Ти як?» Аби не ранити людину з травмою обличчя…

04 червня 2024

«Ти як?» Аби не ранити людину з травмою обличчя…

Кажуть, обличчя, як і очі — дзеркало душі. Проте чи вірно це? Особливо коли йдеться про людину, яка отримала травму.
Перебуваючи в громадських місцях, ми можемо зустрічати людей з травмами обличчя або ж ампутаціями кінцівок. І відчуття страху, сорому, а потім провини та жалю, які іноді виникають всередині нас при цьому, є природними. Аби не фокусуватися на травмі, ми можемо відводити очі чи взагалі уникати контакту. Та це ображає людину, адже така реакція змушує її відчувати себе іншою, ба навіть негідною уваги та спілкування. Це ранить і геть не сприяє адаптації в суспільстві після отримання травми.

Будьте людяними. Травма не визначаэ людину. Це лише частина її досвіду. Кожен ідентифікує себе не лише завдяки зовнішності, а й через власну діяльність, таланти, успіхи, мрії, цінності та перемоги. Маємо навчитися бачити не лише понівечене обличчя, а й людину цілісно.

Як впоратись із власними емоціями? Як не образити словами, мімікою чи поглядом під час спілкування? Нумо розбиратись.

Ставтеся з повагою до її особистих кордонів. Не намагайтеся допомогти, попередньо не запитавши в людини, чи вона потребує допомоги. Не торкайтеся до людини без її дозволу.

Будьте емпатичними. Емпатія не дорівнює співчуття. Вона також означає усвідомлення власних емоцій. Проаналізуйте, що ви відчуваєте під час спілкування з людиною, яка має травми обличчя. Наприклад, думки про те, що людина нещасна, бо має травму, викликають жалість. Та що більше ми дізнаємося про цю людину, то більше усвідомлюємо, що жалість є недоречною.

Будьте щирими. Це нормально зізнатись, що ви почуваєтеся ніяково у спілкуванні, бо не маєте такого досвіду. А ще - пояснити, що це спілкування важливе для вас, а отже, на допомогу може прийти обговорення спільних правил спілкуванняі взаємодії.

Не уникайте спілкування і не відвертайте погляд. Так, ми інколи інстинктивно намагаємось відвернутися від чогось, що здається нам страшним чи незрозумілим (невідомим). Але уникання може змушувати людей із травмами почуватися неприємними та негідними, а отже ізолюватись від соціального оточення. Це також заважає інтегруватись у суспільство після отриманих травм.

Через порушену роботу м'язів внаслідок травми, вираз обличчя у людини може бути таким, який може здаватися злим, байдужим, сумним, зневажливим чи навіть агресивним. Звертайте увагу на слова і мову тіла. Вони теж можуть підказати стан співрозмовника.

Відчуття зв'язку з іншими і соціальна підтримка дуже важливі в процесі зцілення від травм. Тож будьте відкритими до людей. Пам'ятайте, що деякі речі, як от говоріння, вчивання їжі, можливість чути чи бачити, можуть бути для них ускладненими. Пристосуйте свою взаємодію під можливості такої людини, попередньо запитавши про її потреби.

Нагадаємо, за ініціативою першої леді Олени Зеленської розпочалася всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?», яка покликана створити систему сервісів і послуг, які зможуть різними способами та дієвими механізмами підтримати українців у складні часи повномасштабної війни. Дізнатися більше інформації можна на сайті Програми, а також на сторінках у соціальних мережах: Facebook, Instagram, YouTube, Twitter, Telegram, TikTok, Viber.