«Край сонця, радості та натхнення»

Звучить у мені музика слова,

Приховане серце горіння.

Звучить у мені музика слова,

Як тихий струни одкровення,

Поезія в слові таїть

Секрети для щастя земного.

Нехай життя наших душ збереже

Висока поезія слова.

     В цьому році виповнюється 10 років з дня виходу у світ книги Євдокії Андрєєвої   «Звучит во мне музыка слова». [Текст] : [стихи] / Євдокія Андрєєва . – Измаил : [б. и.], 2014. – 200 с.;                                                                                     

      У нашому місті багато людей здібних, яскравих і Євдокія Михайлівна Андрєєва з-поміж таких людей.

     Народилася та виросла Євдокія Андрєєва у Бессарабському краї. Вірші почала писати у 40 років.

     Її тонка лірика та пейзажні замальовки не можуть залишити байдужими найширшу читацьку аудиторію.   Тому що поетеса точно і красиво пише про неминучі цінності, про те, що турбує кожного, незалежно від віку та смакових уподобань.

    Нею написана музика на її ж вірші «Гімн України», «Гімн Ізмаїла», близько 30 пісень та романсів вірші пише українською та російською мовами.

     Її твори неодноразово звучали у передачах київського радіо, видавалися у місцевих газетах. Вона брала участь у міському конкурсі «Гімн Ізмаїла». Євдокія Андрєєва – багаторазова учасниця обласного туру фестивалю-конкурсу «Таланти твої, Україно», нагороджена дипломами 1 ступеня як учасник та 10 дипломами лауреата конкурсу.

    Невипадково у школах нашого міста її вірші включено до програми «Література рідного краю». Твори Євдокії Михайлівни опубліковано у  літературних альманахах. Автору вдалося видати  поетичні збірки: «Натхнення під крилом», «Цвітіння років, кружляння весен», «Осінніх троянд чарівність».

     Тематика віршів зі збірки «Звучить у мені музика слова», виданого у 2014 році, Євдокії Андрєєвої досить різноманітна. Це поетичні етюди про природу, любовну та громадянську лірику, а також чудові замальовки українською мовою.

В садах осінні жовті груші,

Немов казкові ліхтарі.

Під сонцем осінь листя сушить

І стеле килим по землі.

А небо віє холодами,

Чумацький шлях, - небес пожар!

Волосожар, волосожар…

Тече крізь вічність неба жар.

    Є в нашому краї є автори, які тяжіють до любовної лірики, є - до пейзажної, є й ті, хто пише громадянські вірші, гумористи та байкарі, барди та піснярі... Але всі вони обов'язково у своїх творах звертаються до теми рідного краю, любові до Бессарабії, Дунаю, Ізмаїлу.

    Хоча, чому тут дивуватися, адже край наш справді прекрасний і багаторазово оспіваний.  І Євдокія Андрєєва не виняток.

 Пісня про Ізмаїл.

Чарівний, древній Ізмаїл

Мов лебідь білий над Дунаєм,

Ти квіткою в степах розцвів,

З дитинства я тебе кохаю.

Хоч час нестримно проміна,

І в днях осінніх і весною,

Неначе біла сивина,

Пливуть тумани над тобою

І хоч століття вже пройшли,

Тобі старіти не судилось.

В духмяних пахощах весни

Знов світла юнь мені наснилась.

Де віти верби нахилили

З дитинства став ти серцю милий,

Мій Бессарабський рідний край.

Чарівний, древній Ізмаїл

Мов лебідь білий над Дунаєм,

Ти квіткою в степах розцвів,

З дитинства я тебе кохаю…

 
   Євдокія Андрєєва пише про літо що минає, про  жіночі долі, і про золоті коси, зворушені інієм вік..

     Євдокія Андрєєва – автор-споглядач. Найбільше їй близькі картинки придунайської природи та інтимна лірика.

     Поетеса чуйно сприймає недосконалості світу, а боротьбу з ними бачить у власній творчості, її громадянська позиція - це погляд небайдужої людини, яка від душі прагне допомогти… 

В скарбниці слів сльоза бринить,

І сяють мудрості перлини,

І буде вічно в пісні жити

Душа народу України.

 

Завітайте до нашої бібліотеки за адресою: 

м. Ізмаїл,

вул. Національної гвардії України , 41

                                                                Матеріал підготувала завідувачка
                                                                інформаційно-бібліографічним відділом
                                                                Семеріна Людмила Семенівна.

Вересень 2024р.