Дунай – чудовий дар природи

    З самого зародження людської цивілізації річки грали ключову роль нашої історії. Вони стали не просто джерелами прісної води, а й колискою культури, двигуном прогресу та невичерпним джерелом натхнення.

     Людина, живучі у місті, часто не помічає такий природний об'єкт як річку, не розуміючи її значення у житті. А скільки цікавого можна дізнатись про неї. Вона набагато старша за нас і зберігає багато таємниць про своє походження, торкаючись історії життя. Міста і річки-поняття нероздільні, як доля та історія. Немає води - немає життя, це ні для кого не новина. Що річка для міста?

    Річки мають велике значення у житті людей. Ще в давнину люди намагалися побудувати свої житла саме поблизу і вздовж річок. Згодом ці поселення перетворилися на величезні міста. Річка була джерелом водопостачання. Без води неможливо було займатися землеробством і скотарством. Річка з давніх-давен служила джерелом харчування - можна було ловити рибу, а потім і продавати її. Річка сприяла розвитку таких видів діяльності як торгівля, судочинство та подорож. Для людини річки завжди були водяними дорогами, які пов'язували різні куточки країни. Річки завжди нас тішили своєю красою.

 

    Щорічно 29 червня Україна разом із іншими країнами Дунайського басейну відзначає Міжнародний день Дунаю.

    День Дунаю є спільним пан-європейським заходом, який відзначається щорічно з 2004 року наприкінці червня у 14 країнах басейну річки під егідою Міжнародної комісії із захисту річки Дунай.

    Мета Дня – всебічне інформування та підвищення екологічної свідомості громадян. День Дунаю в Україні традиційно святкують у басейні річки Тиси, однієї з найбільших притоку Дунаю, яку називають молодшою ​​сестрою Дунаю. Цього дня зазвичай проводили низку фестивалів, конкурсів, круглих столів, екологічних акцій тощо.

    Тому темою нашої краєзнавчої години стала річка нашого міста і вважаємо, що кожен має знати свій край, дбайливо ставиться до всього, що оточує нас.

     Найдавніші достовірні відомості про Дунай містяться у творах давньогрецького вченого Геродота (V ст. до н. е.), який писав у 2-й книзі своєї «Історії», що річка Істр (давньогрецька назва Дунаю) починається в країні кельтів та тече, перетинаючи Європу посередині.

     Історик писав, що річка бере початок у країні кельтів, а потім впадає сімома рукавами в Евксинський понт (Чорне море). Сучасну назву водоймища дали кельти приблизно в першій половині I тисячоліття до н.е.

     Істр – Дунай. Дунай дістав назву Danuvius (швидка вода) від кельтських слів danu (швидкий) та vius (вода).

    Так що Істр – річка, подібна до стомленого мандрівника. Геродот використовував скіфські та сарматські назви річок, а зовсім не довільний набір звуків.

     А що Дунай – стомлений мандрівник - це так! Прорвавшись через Залізні ворота та Джердапську ущелину, далі Дунай тече повільно та велично.

    Річка Дунай за довжиною, площею водозбору та водоносності посідає друге місце в Європі і має велике міжнародне значення, яке визначається її географічним положенням.

    Довжина Дунаю становить - 2857 км, а площа басейну – 817 тис. км². Дунай має понад 300 значних притоків, серед яких 34 – судноплавні. Найбільші праві притоки – Інн, Драва, Сава, Велика Морава; ліві – Морава, Тиса, Олт, Серет, Прут.

     Від витоку до гирла Дунай протікає територією 10 держав: Німеччини, Австрії, Словаччини, Угорщини, Хорватії, Сербії, Болгарії, Румунії, Молдови та України.

     Також басейн Дунаю охоплює частини територій Італії, Словенії, Боснії і Герцеговини, Албанії, Македонії, Польщі, Швейцарії та Чехії.

     Дунай здавна був прикордонною річкою. В V ст. по ньому проходив кордон між Римською імперією і територіями племен, залежних від Аттіли (434–453); в VI ст. – між Візантією й Аварським каганатом; в X–XI ст. – між Київською Руссю і Візантією.

    Река Дунай утворюється на висоті 678 м-коду від злиття двох гірських струмків Бреге і Бригах, які беруть свій початок на східних схилах Шварцвальда, і впадає в Чорне море декількома рукавами, створюючи велику дельту.

    Дві таємниці річки Дунай, одна з яких перебувала у її витоці, а друга у гирлі. Пройшовши 30 км від місця злиття Брег і Брігах, Дунай поблизу комуни Іммендінген (Баден-Вюртемберг) йде в землю, у вирви та тріщини у вапняку. Через 12 км на південь від того місця із землі б'є потужний Аахський ключ із витратою води від 8 до 25 куб. м/с. Розгалужуючись, джерело дає продовження Дунаю і початок річки Аах, що впадає в Боденське озеро, з якого випливає Рейн.

     Щоб перевірити, чи є Аахський ключ продовженням річки, що пішла в землю, в 1877 р. у вирви та тріщини злили більше 10 т сольового розчину. Через якийсь час вода в ключі стала солоною, підтвердивши, що там і там потік один. Нині встановлено, що 12 км під землею Чорний Дунай (таке дали йому «підземне» ім'я) протікає величезними каналами і через карстову Вімзенську печеру.

    Другу таємницю випадково розкрили 1940 р. На прикордонній заставі Новосільське.

    Дунай вважають прабатьківщиною зародження цивілізації, священною річкою слов'ян. Історично Дунай не раз ставав природним кордоном – між Римською імперією та варварами, між християнським та ісламським (внаслідок монгольської та турецької експансії) віросповіданням, між католицькою та православною Європою.

    На його берегах жили фінікійці, греки, іллірійці, фракійці, македонці, римляни, кельти, скіфи, чехи, словаки, німецькі племена, тюркські прибульці, які називали річку Істрою, Донарісом, Данубіусом, а пізніше Дунаєм. Найчастіше це означало «сильний, стрімкий» або «вода, річка».

    Загальний протяг річки від місця злиття вказаних гірських струмків до гирла по Сулінському рукаву складає 2783 км., з яких 2414 км. від Кельхейма до Суліни придатні для плавання судів вантажопідйомністю до 1200 -1500 т.    

     Для всіх сучасних придунайських держав Дунай на окремих ділянках слугує природним кордоном із сусідніми країнами.

     В межах територій окремих країн довжина Дунаю становить від 1075 км (Румунія) до 0,2 км (Молдова). Довжина української ділянки Дунаю - 174 км.

     На берегах Дунаю розташовані десятки великих міст, в тому числі столиці 4 європейських держав: Австрії - Відень, Сербії - Белград, Угорщини - Будапешт, Словаччини - Братислава.

    На притоках Дунаю розташовані столиці ще трьох держав: на Саві - Загреб (Хорватія) та Любляна (Словенія), на Істрі - Софія (Болгарія).

     На притоці Ізар стоїть столиця Баварії (федеральної землі ФРН) - Мюнхен.

    Українською ділянкою Дунаю розташовані міста Рені, Ізмаїл, Кілія, Вилкове, а також села Одеської області.

    Дунай тече в головному напрямі із заходу на схід. Від місця злиття гірських струмків Бреге і Бригах на 2783 км. від гирла до селенію Тутлінген (2747 км.) р. Дунай тече в південно-східному напрямі, а потім міняє цей напрям на північно-східне, зберігаючи його до міста Регенсбург, де вона досягає найпівнічнішої точки своєї течії (49003' північної широти). В міста Регенсбург річка Дунай відхиляється до південного сходу, зберігаючи загальний напрям до селенію Генью .

    Далі вона тече на схід і в районі міста Вац  круто повертає на південь. Південний напрям річка Дунай зберігає до міста Вуко.вар, від якого до селенію Бачка Паланка вона тече на південний схід, а потім до місця впадання річки Тісса – на схід. Від гирла р. Тісса до селенію Арчар  річка Дунай, роблячи великі вигини, тече на південно- схід, а далі приймає східний напрям, який зберігає до міста Свіштов. У міста Свіштов, річка Дунай досягає най південнішої точки своєї течії і далі, відхиляючись до північного сходу протікає в цьому напрямі до міста Чернавода. Нижче за місто Чернавода                          р. Дунай тече в північному напрямі, а біля місця впадання річки 

Сирет плавно повертає на схід, зберігаючи в основному це напрям до впадання в Чорне море.

    У нижній течії річка Дунай, розгалужуючись, утворює велику болотисту дельту. Вершина дельти знаходиться біля мису Ізмаїльський Чатал, де основне русло спочатку ділиться на два рукави: Кілійський та Тульчинський. Тульчинський рукав у мису Георгіївський Чатал поділяється на Георгіївський (правий) та Сулінський (лівий) рукави. Таким чином річка Дунай впадає в Чорне море трьома основними рукавами: Кілійським (північним), Сулінським (середнім) та Георгіївським (південним).

    На своєму шляху від високогірних східних схилів Шварцвальда до Чорного моря річка Дунай перетинає різні ландшафтні зони з різноманітними природними умовами. За комплексом фізико-географічних та геологічних ознак річку Дунай прийнято розділяти на такі три частини: Верхня – від витоків до Девінських воріт; Середній – від Девінських воріт до виходу із Залізних Воріт; Нижній від Залізних Воріт до гирла.

    Незважаючи, в цілому, на складний режим водних рівнів, на Дунаї чітко простежуються періоди паводку, межені та процеси у зимовий період. На верхньому Дунаї найвищі рівні води спостерігаються на початку літа (червень), найнижчі – взимку (грудень - лютий). На ділянці середнього Дунаю, до впадіння великих приток (Драви, Тиси, і особливо Сави), режим рівнів води зберігається близький до верхнього Дунаю, але амплітуда коливань дещо згладжена. На нижньому Дунаї найвищі рівні води спостерігаються в період паводку (квітень - травень), найнижчі – восени (вересень - жовтень).

     На Дунаї побудовані мости, які можна віднести до архітектурно-історичної спадщини.                                                                                                                    

     На берегах Дунаю воювали давні римляни.                                                      Саме напередодні війни імператор Троян у 103-105 роках н. є. збудував найбільший кам’яний міст через річку Дунай. Довжина мосту склала понад кілометр, а для тих часів це був колосальний показник.

 105 – Траянів міст  – найдовший міст античності (біля ущелини Зал+ізна Брама – сучасний кордон країн Сербія та Румунія)

328 – Античний – Костянтинів міст  (болгарський : Константинів міст; румунський : Podul lui Константин чел Маре ) використовувався не більше чотирьох десятиліть.

1876 –  Райхсбрюке (Відень, Австрія)

1895 –міст Кароля І

1935 (повторне відкриття – 1946) – Панчевський міст (Белград, Сербія)

1954 – міст Джурджу – Русе

1970 – міст Джурджень – Ваду-Оїй

1972 – Залізні Ворота І

1984 – Залізні Ворота ІІ

1987  – міст Чернавода –Фетешть

2013 – Нова Європа

      Дунай є водоймою, що сполучає придунайські держави в єдиний економічний і культурний організм і з'єднує їх через Чорне море з усім світом. Недарма його називають «міжнародною річкою».

    На дунайських водах побудовано 18 гребель, з діючими гідроелектростанціями та шлюзними системами. Серед них:

Румуно-Болгарська «Турну – Мегуреле»;

Румуно-Сербська «Залізна брама»;

Словацька «Габчиківська»;

Австрійські «Фройденау»; «Грейфенштайнська»; «Альтенверт»;

«Мелк»; «Іббс-Персенбеу»; «Валзе-Мітеркірхен»; «Абвінден Астен»;«Оттенсхайм-Вілхерінг»;

Німецькі «Йохенштайн»; «Качлетська»; «Регенсбурзька»;

«Діллінген-ан-дер-Донау»; «Файмінгенська»; «Лейпхейм»;

«Оберельхінген»; «Бефінгу Хайде»; «Віблінген»;

Найбільша гідроелектростанція – це Джердап I (Залізні ворота I) «Залізні Ворота». Здатна виробляти 11500 ГВт/год. На деяких гребельах шлюзи перебувають у занедбаному стані.

     Воду використовують для зрошення та водопостачання. У межах України формується близько 5,7 км3 стоку, знаходиться частина лівобережної заплави Дунай та 8 % площа його дельти.

     У пониззі – група заплавних озер, серед них – Кагул, Ялпуг, Катлабуг. Значна ділянка заплави та дельти (74,1 тис. га) затоплюється під час паводків і частково заболочена.

      Для придунайських країн першорядне значення має «режим Дунаю» – узгоджений усіма сторонами порядок судноплавства річкою.    

     Дунай має велике економічне значення для всіх придунайських країн і є великою судноплавною магістраллю у межах Німеччини, Австрії, Словаччини, Угорщини, Сербії, Болгарії, Румунії та України.

    У міжнародному праві порядок судноплавства Дунаєм вперше було встановлено австро-турецьким договором 1616 року.    Паризький трактат 1856 року оголосив Дунай міжнародною річкою.

    Річка судноплавна на ділянці 2500 км від гирла. Чинні судноплавні умови Дунаю багато в чому зобов'язані своїм існуванням проведеному колись шлюзуванню. Для поліпшення умов судноплавства споруджено мережу каналів, на окремих ділянках поглиблено фарватер, проведено обвалування берегів тощо. Каналами Дунай сполучений з басейнами Рейну, Ельби, Одри та з Чорним морем (зокрема в Румунії споруджено канал Дунай–Чорне море). По Дунаю здійснюють значні за обсягом вантажні й пасажирські перевезення. Основні порти: Реґенсбурґ, Братислава, Відень, Будапешт, Белград, у межах України – Рені, Ізмаїл, Кілія, Вилкове.

    У нижній течії Дунаю існує румунський судноплавні канал (Канал Дунай - Чорне море), а в дельті річки – український судноплавні канал «Дунай - Чорне море». Обидва канали забезпечують прохід великих суден з Дунаю в Чорне море.

      Судноплавство на Дунаї триває протягом більшої частини року і переривається лише на 1-2 місяці взимку. В особливо теплі зими воно не припиняється цілий рік.

        В Україні споруджено 1-у чергу Дунай-Дністровської зрошувальної системи.

     Дунай взагалі одна з найкрасивіших річок світу. Недаремно його називають королем річок Європи. Незважаючи на жваве пересування ним річкового транспорту, у Дунаю найбагатші флора і фауна. Особливо славиться дельта річки, визнане «екологічне серце Європи». Там на території України створено у дельті Дунайський біосферний заповідник 10 серпня 1998 року Указом Президента 

України №861, на території Румунії організовано такий самий. Водночас, обидва заповідники включені ЮНЕСКО до складу світової мережі біосферних резерватів. За підрахунками вчених, сьогодні він містить найбільшу в Європі кількість видів звірів, птахів, риб та іншої живності. До списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО внесено Вахау — долину Дунаю в Нижній Австрії, за 80 км від Відня.

     Транскордонний басейн Дунаю здавна є об’єктом міжнародної співпраці. Починаючи від 2-ї половині XVIII ст., підписано низку міжнародних угод стосовно умов судноплавства на Дунаї. В останні десятиріччя вони мають комплексний характер із природоохоронним спрямуванням: «Декларація дунайських країн про взаємодію з питань водного господарства Дунаю» (1985, Бухарест), «Конвенція зі співробітництва щодо охорони та сталого використання річки Дунай» (1994, Софія). Згідно з останньою створено робочий орган – Міжнародну комісію з охорони річки Дунай з Постійним секретаріатом у Відні. Конвенція опікується проблемами сучасного транскордонного управління басейном за пріоритету збереження його довкілля. Функціонують й інші інституції з тематичної співпраці в басейні, зокрема Міжнародна дунайська комісія з питань судноплавства (від 1954 р.), Міжнародна асоціація з досліджень Дунаю (від 1956 р.), Міжнародна асоціація з гідротехнічних споруд у басейні Дунаю (від 1993 р.) тощо. Окремі види господарської діяльності на Дунаю (рибальство, гідроенергетика та ін.) регулюються двосторонніми угодами зі співробітництва дунайських країн в акваторії та прилеглих територіях.

    Завдяки величезному об'єму води Дунай є одним із найважливіших джерел прісної питної води у Центральній Європі. Річка забезпечує питною водою мільйони людей, особливо жителів німецького міста Штутгарта. Через систему баварських каналів Дунай з'єднує Атлантичний океан із Чорним морем.

      Запуск поромної переправи  «Орлівка – Ісакча» 11 серпня 2020 року, дав імпульс новому витку розвитку прикордонних територій України та Румунії.

    Короля рік Європи –Дунай  оспівав не хто інший, як сам король вальсу Йоганн Штраус-син, старший із братів. Саме він створив чарівний вальс «На прекрасному блакитному Дунаї» (1866), який є неофіційним гімном Австрії і який цілком можна вважати гімном самої річки.

          Річка – це постійний або тимчасовий потік великих розмірів з природною течією.

    Величезна маса води у водосховищах пом'якшує місцевий клімат, а волога, що випаровується з них, повертається благодатними дощами, які зрошують навколишні поля.

     Ріки відіграють важливу роль у розвитку міста. Ми отримуємо питну воду.

     За рахунок річкової магістралі отримуємо приплив туристів, пасажирське та товарне перевезення. Отримуємо енергію. Як захисний захід, розмежування територій.

    Природа нашого краю дивовижна і неповторна як квітка, і наше завдання, оберігати її кожен день, кожну годину для того, щоб у результаті на ній не залишилося жодної зів'ялої пелюстки.

    

Л ра:

 

Гриневецький, Сергій Рафаїлович, Жильцов Сергій Сергійович, Зонн Ігор Сергійович. Дунайська енциклопедія [Текст]: [у 2 т.]/П. З. Суворова. - М: Міжнар. відносини, 2009.

    Видання присвячене природному об'єкту, що відіграє важливу роль у процесі європейської інтеграції, — Дунаю, що протікає територією або кордоном 10 держав. Басейн Дунаю належить 18 країнам.

    Придунайські землі та безпосередньо Дунай упродовж століть — арена боротьби, де перетинаються геополітичні, економічні, соціальні та екологічні інтереси багатьох держав.

     В енциклопедії наведено опис міст і портів, розташованих на берегах річки, транспортних комунікацій, гідротехнічних споруд, біологічних ресурсів.

     Широко представлені міжнародні угоди щодо використання цього водного шляху, національні та міжнародні програми з вивчення та захисту Дунаю.

     У книзі наводяться відомості про історико-археологічні пам'ятки, про видатних вчених і державних діячів, мандрівників і воєначальників, діячів культури, які залишили свій слід в історії Дунаю.

Т. 1.  А - К. - Дунай  -  стор.302

Т. 2.  Л - Я. - Дунай -  cтор.226

Сапожников І. В. Матеріали з історичної географії та етнографії дельти Дунаю. / Буго – Дністровська експедиція ІА НАНУкраїни, Перше українська гімназія, ПП « Петро Екзотик». – Іллічівськ. Українською мовою – 1998. – 72с.

 

Українське Подунав'я. Природа, мешканці, проблеми, екоеволюція регіону [Текст] : монографія / Володимир Пащенко ; Держ. служба геодез., картогр. та кадастру [та ін.]. - К. : [НДІГК], 2010. - 182 с. : кольор. іл. - (Геодезія, картографія, кадастр). - Бібліогр.: с. 175-182.

     Представлено основні геокомпонентні риси, геокомплексні складові та стани природи Українського Подунав’я. Означено історичні спадки у формуванні теперішнього населення регіону, його етнічний і конфесійний склад. Розглянуто наявні у краї проблеми: екосередовищні, землевпорядкувальні, пов'язані з господарюванням, прикордонним розташуванням, гуманістичні, геополітичні. Розкрито ключові положення теорії екоеволюції, екоеволюційні потреби і напрями дослідження регіону, економічні та геополітичні бачення теперішніх реалій Нижньодунав'я. Наголошена важливість державницького підходу до вирішення проблем, потреба поєднання загальнолюдських і етнічних самоусвідомлень для громадянського й патріотичного національного утвердження особистості.

Дунай – стор. 13 – 174.

 

Швебс, Генріх Іванович.

Каталог річок і водойм України [Текст] : навч.-довідковий посіб. / Г. І. Швебс, М. І. Ігошин ; ред. Є. Д. Гопченко ; Одеський національний ун-т ім. І.І.Мечникова. - О. : Астропринт, 2003. - 392 с.: іл. - Бібліогр.: с. 367-369.

    За сучасними даними укладено реєстр і наведено відомості про найважливіші гідрографічні характеристики річок і водойм України. Складено методичні вказівки стосовно визначення гідрологічних, гідрохімічних, гідробіологічних показників та якості води недосліджених річок та водойм з використанням довідкової та карто¬графічної інформації. Характеризується стан і наведено рекомендації по охороні і раціональному використанню річок, озер, лиманів, водо-сховищ, ставків, боліт країни та збереженню їх як природних об’єктів. Розглянуто методичні підходи до комплексної оцінки антро¬погенного навантаження на басейни річок і водойм та методичні аспекти визначення критеріїв ефективності водоохоронної діяльності. Каталог містить упорядкований перелік відомостей і відповідає на-вчальному виданню довідкового характеру.

Дунай – стор. 34 - 42, 184, 370

 

Запрошуємо Вас до

ЦМБ ім. І.П. Котляревського

за адресою: м. Ізмаїл,

вул. Національної гвардії України, 41

  

Матеріал підготувала завідувачка

інформаційно-бібліографічним відділом

Семеріна Людмила Семенівна.

Червень 2025 р.