Показ дописів із міткою Великдень. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Великдень. Показати всі дописи

03 травня 2024

«Звичаї нашого роду»: Великдень

Віртуальна етновиставка

До Великодня - 05.05.

              Великдень - це найважливіше у християнському календарі і дуже давнє за походженням свято. Цього дня християни згадують воскресіння Ісуса Христа через 3 дні після його страти на хресті. Дата свята обчислюється за місячним календарем і щороку змінюється. Однак Великдень завжди випадає на неділю - саме цього дня тижня, згідно з Біблією, воскрес Христос.
Звичаї нашого роду: страви української кухні. – Київ:  Генеза, 2019. – 192 с.
Із цієї книжки ви довідаєтеся про найбільші свята — як церковні, так і світські — та обрядові дійства, характерні для них; про страви, якими наші пращури частували гостей і про які нині пам’ятають лише старожили; а також ми розповімо про прикмети, які наші прабатьки, багаторічно спостерігаючи за природою, передавали з уст в уста від покоління до покоління.             Тож запрошуємо вас поринути в чарівний, почасти магічний і дуже смачний світ, зітканий із українських звичаїв і традицій, які ми замірилися хоч і не відновити, то бодай витягнути на світ Божий зі старезних глибочезних скринь і ветхих мудрих книг та інших старожитностей, на які подекуди ще можна натрапити в глибинці.             Українська кухня дійсно самобутня, адже увібрала всі дари щедрої землі й упродовж віків зродила багатющий колорит національних страв. Однією книжкою не охопити величезного багатоманіття нині таких звичних для нас українських страв, рецепти яких сягають сивої давнини. Утім згадаймо бодай дещицю з них, що, попри давню свою історію, і досі нам смакують. Справжньою перевагою рецептів, наведених у цій книжці, є те, що вони не потребують чужоземних див — досить звичайних, усім відомих і доступних продуктів. Будь-яка господиня, скориставшись таким рецептом і доклавши трішки зусиль і часу, зможе приємно здивувати й порадувати свою сім’ю чимось смачненьким.

10 квітня 2023

Палітра писанок

     Точно невідомо де і коли зародилося мистецтво писанкарства, але воно не могло не зародитися, тим більше коли писанка і взагалі яйця – один з найглибших атрибутів загальнолюдських вірувань про мир і природу. А якщо так, то це мистецтво зародилося цілком інтуїтивно – коли зовсім незнайомі люди, у різних куточках світу, які ніколи не зустрічалися, не перетиналися, раптом почали робити одну й ту саму справу – розмальовувати яйця, писати писанки.

    І ось писанки вже розмальовують стародавні слов'яни, перси, кельти, греки, римляни. Останні вірили, що розбивши таке яйце, можна прогнати злих духів.

    Історія писанки як явища починається з далекого минулого, від язичницького культу, в якому вона була важливим елементом різноманітних обрядів та ритуалів. Писанка тісно пов'язана з релігійними віруваннями та уявленнями нашими далекими предками про створення світу, з родючістю та поклонінням йому, з урочистими ритуалами приуроченими до річного циклу відродження природи та оспівування її сил. Яйце є символом початку, символом нового життя, відродження, таке значення відоме було всім народам у давнину таким воно залишилося й донині. Малюнки писанок повторюють мотиви розписної кераміки трипільської культури.