Люди, ви вільні

Люди, ви вільні

Це сказала Ірен Роздобутько вустами своєї маленької героїні. А що ви про це думаєте? Чи вважаєте ви себе вільними? А якщо ні, то від чого ви залежні? Мені здається, що свобода – це любов. Дивно? Любов до людей, тільки справжня, може звільнити багато від яких проблем. Саме перше – від фальші. Від несправжності існування. Про що йдеться? Страх побачити осуд в очах знайомих дуже часто заважає допомогти тому, хто цього потребує. І ми проходимо повз. Подалі від чужої біди. Ми хочемо змінити світ. Зробити революцію. Зняти владу, переробити Україну на Європу чи Росію (хто як). Ми глобалісти! Ого–го! Все  ми можемо обговорити, осудити, вкласти в прокрустове ложе своїх світоглядів. Ми багато чого робимо! Для своєї оселі, для кар’єри, для себе, сім’ї (матеріально). Ми можемо тицнути в простягнуту руку кілька гривен. А годину свого часу чи віддамо для хворої дитини? Чи зможемо попросити в незнайомої людини грошей для дитини, якій це конче потрібно? Чи прийдемо до самотньої старенької поприбирати в хаті чи посидіти поговорити, трохи розрадити її самотність?

 

Ми самодостатні. Ми задоволені собою та своїм життям. Ні, не матеріальним забезпеченням (тут багато незадоволених), а саме способом життя. Але чому ми глушимо порожнечу в своїй душі безкінечними серіалами, шоу, новинами з телевізора? Чому читаємо жіночі романи, детективи, бульварні газети? Теревенимо ні про що годинами? Що в середині нас потрібує всього цього? Це порожнеча. Відсутність любові. Люди, ви вільні від порожнечі! Любов довкола Вас, впустіть її до себе в душу. Тоді знайдеться час на дітей – чужих, що їм потрібний шмат хліба і добре слово, та своїх, з якими треба розмовляти та вчити жити серед порожнечі з любов’ю в душі.