Нова збірка ізмаїльського поета Володимира Реви

Спасибі, Господи, спасибі, - 

я народився в Україні,

у тихій батьківській колибі,

що світить вікнами донині.

Мого дитинства чиста доля,

немов у Бога на долоні,

зросла в селі Червона Воля

у П,ятихатському районі.

Там степ розкинувся, як килим,

як прапор вільної держави,

там в маренні лежать могили 

козацької гіркої слави.

Там мати малювала комин -

і півниками, і барвінком,

там віршування перший промінь

бринів - і радісно, і дзвінко.

Я слухав материнську мову,

як щиру пісню солов’їну,-

відкинув "суржик", як полову

і возвеличив Україну.

Моєї творчості бравада

неслась у глибину Отчини,

і там зустрілася принада
принада з карими очима!

А потім по містам і селам

пішло від юності блукання -

немов блокбастер, як бестселер

під впливом сильного кохання.

Любов до щастя спонукала,

та розійшлася нам дорога:

ти щастя з іншим відшукала,

а я шукав його у Бога.

Веселка квітня перевеслом,

щоб пов’язати сніп’я неба,

дитинство в пам’яті воскресло,

як життєрадісна потреба,-

її ритмічне коливання -

уже не в батьківській колибі, 

та я шепочу наостаннє:

спасибі, Господи, спасибі.