понедельник, 29 апреля 2013 г.

Нова збірка ізмаїльського поета Володимира Реви


Спасибі, Господи, спасибі, - 
я народився в Україні,
у тихій батьківській колибі,
що світить вікнами донині.
Мого дитинства чиста доля,
немов у Бога на долоні,
зросла в селі Червона Воля
у П,ятихатському районі.
Там степ розкинувся, як килим,
як прапор вільної держави,
там в маренні лежать могили 
козацької гіркої слави.
Там мати малювала комин -
і півниками, і барвінком,
там віршування перший промінь
бринів - і радісно, і дзвінко.
Я слухав материнську мову,
як щиру пісню солов’їну,-
відкинув "суржик", як полову
і возвеличив Україну.
Моєї творчості бравада
неслась у глибину Отчини,
і там зустрілася принада
принада з карими очима!
А потім по містам і селам
пішло від юності блукання -
немов блокбастер, як бестселер
під впливом сильного кохання.
Любов до щастя спонукала,
та розійшлася нам дорога:
ти щастя з іншим відшукала,
а я шукав його у Бога.
Веселка квітня перевеслом,
щоб пов’язати сніп’я неба,
дитинство в пам’яті воскресло,
як життєрадісна потреба,-
її ритмічне коливання -
уже не в батьківській колибі, 
та я шепочу наостаннє:
спасибі, Господи, спасибі.

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...