Любко Дереш та сучасна українська література

Сучасна українська література -  українська література останніх десятиліть, створена сучасними українськими письменниками. Термін сучасна українська література багатозначний, проте,  не зазначено, від якого моменту літературу називають сучасною, часто маючи на увазі сукупність творів, написаних від часу здобуття Україною Незалежності в 19991 році. Таке розмежування зумовлене відмиранням після 1991 року загальнообов’язкового для СРСР стилю соцреалізму та скасуванням радянської цензури. Принципові зміни в українській літературі відбулися ще у роки перебудови і особливо після Чорнобильської катастрофи.

В результаті більшої свободи, відкритості українського суспільства до чужоземних впливів  та значно ширших контактів з літературами інших країн сучасна українська література, здебільшого, відрізняється від радянської зверненням до досі заборонених тем (голодомор, сексуальність, наркотики, девіантна поведінка), використанням нових стилістичних прийомів (прийоми постмодернізм, неовангарду, нецензурної лексики, використання суржику), різноманітністю та змішенням жанрів, але своєрідним епатажем, а також осмисленням соціальних проблем та історичної пам’яті.

На початку нового тисячоліття у в’яло текучому літературному процесі сталася помітна подія, привід для дискусій, як мінімум, на кілька років наперед. Привід на ім’я Любко Дереш. 17-річний хлопчик з маленького містечка  піді Львовом, закінчив Львівський фізико – математичний ліцей та економічний факультет Львівського університету (спеціальність – облік та аудит). В 2001 році опублікував свій дебютний роман «Культ». І почалося: 

захоплення: в українській літ. З’явилася нова зірка, наш Пелевін вкупі з Ніцше.

Сумніви: а чи був хлопчик, може це взагалі містифікація, колективний псевдонім кількох дорослих дядьків.

Скептики: юнак, мабуть, виклав у цій книжці весь свій невеличкій досвід, про що він писатиме далі?

Застереження: дивіться, погубити бідну дитину хіба вперше?...

На сьогодні Любко Дереш, якому вже 27 років, написав сім творів:

2001 – Культ

2002 – Поклоніння ящірці

2005 Архе

2006 – Намір

2007 – Трохи пітьми

2009 – Трициліндровий двигун любові

2011 – Голова Якова (підзаголовок «Як стати Богом і не заплакати»),  над яким Дереш працював майже 5 років, вийшов у лютому 2012 року.
         Любко Дереш зазначає: "Коли пишеш про себе, про свої переживання, події свого життя - все це зникає. Тому якщо я і є у своїх книгах, то виключно таким, яким був раніше, або таким, яким хотів би себе побачити. Безумовно, я симпатизую героям своїх романів, і, звичайно, пишу проте, що для них важливо"

Роман Культ

Перший роман Любко Дереша, написаний у 2001 році, автору було 16 років. Я думаю, це одна з тих книжок, яка зорієнтована на аудиторію читачів, яким подобається жанр фентазі. Ця книга не призначена тільки молоді – вона призначена допитливому читачеві. Але це також твір і для старших читачів – інтелектуалів. Оскільки це та книга, у котрій втілено світ за допомогою тексту. Тому багато людей отримують задоволення.

Студент 5 курсу біологічного факультету Юрко Банзай їде на викладацьку практику до коледжу у глуху забиту місцину недалеко від Львову. Там і розгортається найцікавіше. Бідного юнака починають догризати залишки студентського сумління: він звинувачує себе в педофілії. А хто б на його місті встояв перед незвичайною, самотньою, тендітною беззахисною школяркою, що має до того ж неабиякий потяг до біології. При більш близькому знайомстві з Дарицею Борхес  - тією ж самою школяркою – Банзай остаточно підриває свій викладацький авторитет, поводячи себе вкрай не педагогічно. Разом новоспечені друзі вирушають коридорами коледжу, вулицями містечка і лабіринтами снів у пошуках «пізнання вищої істини», а за сумісництвом – всієї правди про вельми загадкову особу охоронця, що у вільну хвилини з захопленням читає роботи інституту транс персональної психології і цікавиться полінезійським віруванням.

Якщо на початку твору все дуже і дуже заплутано, то коли вже кількість прочитаних сторінок сягає за половину,всі вузлики легко розплутуються, кожен герой посідає своє місце. Хтось на боці добра, хтось на боці зла.

Перша частина називається Амальгама. На мою думку, такий підзаголовок може мати весь роман. Насправді «Культ» - це не просто чергова фантастична казочка про боротьбу світла і темряви. Це нескінченно закодований лабіринт з безліччю ілюзій. І воля ваша – помічати їх чи ні.

Автор піднімає у творі величезні пласти: виникає бажання перечитати «В очікуванні Годо» Семюеля  Бекета , ознайомитися з роботами Кастанеди і навіть передивитися такий милий, добрий мультфільм про ведмежатко Умку. Адже все це може допомогти наблизитися хоч трохи до авторського розуміння роману.

Також на певному етапі прочитання «Культ» нагадав мені давно забутого в  «таємній кімнаті» Гаррі Поттера. Та сама школа, той самий таємничо зловісний поверх  - підвал, той самий обіцяний вихід з цього підвалу  Зла всесильного. Ну, звичайно, Зло має агента в цьому світі, і, як завжди, є Бетмен – герой, який з цим агентом воює.
По матеріалам, що предоставлені бібліотекарем абонемента Оленою Костенко