«Літературне перехрестя. Зима»

   У метушні буднів є радість взяти в руки книгу і поринути в цікаву історію. Книги розважають, відволікають від турбот, несуть емоції та знання. Бібліотека поповнює книжкові полиці новинками.

    У будь-якої людини є улюблені книги, виходячи зі своїх літературних уподобань та інтересів. Поринути у світ нових книг пропонує своїм читачам інформаційно-бібліографічний відділ Центральної міської бібліотеки ім. І.П. Котляревського, який організував огляд літератури «Літературне перехрестя. Зима» у рамках виставки: «Дивосвіт нової книги» у читальному залі. 

      За допомогою виставки можна знайти щось нове та вибрати книги за смаком! Кожна книга виконує певну місію, надаючи величезний вплив формування особистості.

     Художня література формує художній смак, світогляд.    Художня література — вид мистецтва, що є одним із наймогутніших засобів пізнання людини, інструментом впливу надійність. Саме література розвиває свідомість людини, її почуття, волю, психіку, формує людський характер — отже, створює особистість.

     Пропонуємо познайомитися з новими надходженнями.

 

Українська художня література :

     Три історії про боротьбу за щастя. Події відбуваються в сучасній Україні. У книжці, запропонованій Вам, переплетені кілька сюжетних ліній.

 Золотковська, Таіс. «Лінія зусилля»  [Текст]:[роман]  / Таіс Золотковська. – Чернівці: Видавництво XXI,      2024. – 352с.

УДК 821.161.2

     Таіс Золотковська (нар. 25 серпня 1984, Харків) –  українська письменниця.

     Два роки – з 2000 по 2002 – жила в Ізраїлі. Має дві вищі освіти: Харківський національний університет внутрішніх справ (спеціаліст «Психологія», 2006 рік), Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна (бакалавр «Філологія», 2007 рік).

     У 16 років, під час навчання у релігійній єврейській школі в Ізраїлі, Таіс почала писати оповідання.

     У 2009 році у письменниці з’явилася ідея видати книгу з оповіданнями та ілюстраціями-листівками, які можна легко вирвати з книги та надіслати поштою.

    У 2014 році Таіс взяла участь у Міжнародному письменницькому марафоні Національний місячник написання роману (NaNoWriMo) і написала 50 000 слів для нової книги. Два роки письменниця працювала над першим романом «Лінія зусилля», який завершила у травні 2016 року.

     У 2016 році виходить перший роман «Лінія зусилля».

     Роман-медитація «Несезон» отримав міжнародну відзнаку на літературному конкурсі «Коронація Слова – 2021».

 

     Роман «Лінія зусилля» — це три історії про боротьбу за щастя.

Події відбуваються в сучасній Україні. У книжці переплетені кілька сюжетних ліній.

    Закоханий хлопчик Герман бореться із зовнішнім і внутрішнім Злом. Його мати Ханна – молода жінка — шукає шлях до самої себе та йде наперекір нормам релігійної спільноти. І розчарована Віра, ховаючись від невдалих відносин із близькими людьми, повертається в рідне місто, щоби дослідити сімейну таємницю.

     Кожному із героїв необхідно докласти зусилля, щоби прорватися до світла. Та чи стане в них сил?

     Нехай історії Таіс знов стануть вашими неповторними літературними супутниками, бо вже точно час зануритися у вирій словесної магії та відчути його пульсівний ритм!».

 

    Запропонований Вам роман потрапив у список Найкращих книжок 2023 року за версією ПЕН.

    Це літературний твір, який розкриває складний історичний шлях, з котрого виросла незалежна і сильна особистість. Ніна Кур’ята вдало поєднує власний досвід історії, відзначаючи кожен важливий етап життя головної героїні.

    Ніна Кур’ята – українська журналістка та письменниця.

Українська журналістка, біолог та поетеса.

    Ніна Кур’ята народилася 25 лютого 1978 року в селищі Зеленогірське Любашівського району Одеської області.

    У 1999 році закінчила біологічний факультет Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова, тоді ж вступила до аспірантури, яку закінчила в 2002 році. У 2003 році вступила до Національного університету «Києво-Могилянська академія» на магістерську програму «Журналістика». У 2005 році отримала ступені кандидата біологічних наук та магістра журналістики.

       Лауреат ІІІ премії літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» 2002 року, дипломант міжнародного літературного конкурсу «Гранослов-2002», переможець міжнародного літературного конкурсу «Гранослов-2003». Вірші публікувалися в альманахах «Гранослов-2001», «Гранослов-2002», «Привітання життя-2002», «Південна ліра-2001», «Південна ліра-2002», в часописах «Четвер» (№№ 17, 19/20), «Сучасність» (№ 7-8 20012 р.), електронній версії журналу «Радар», в антології «Степ».

    Авторка поетичних збірок «Вуличка гравію» (Одеса, 2003), «Сіль і світло» (Київ, 2005). Живе і працює в Києві.

     Авторка трьох поетичних збірок. Сьогодні працює медіатренеркою та медіаексперткою.

Кур’ята, Ніна. «Дзвінка».[Текст]: [роман] /Ніна Кур’ята. – К.:   Лабораторія, 2023. – 376 с.

УДК 82-312.

     «У вас така гарна українська мова – ви, мабуть, зі Львова?» – цю фразу головна героїня дебютного роману Ніни Кур’яти «Дзвінка» чутиме безліч разів. І постійно долатиме чужі стереотипи стосовно себе і своїх земляків з українського Півдня.

Дитинство головної героїні припадає на добу пізнього Брєжнєва і початку «Перестройки», юність – на розвал Радянського Союзу та сумнозвісні дев’яності, а доросле життя – на остаточне становлення Незалежності.    Переїхавши до Одеси, Дзвінка має відстоювати свою ідентичність, а згодом в Києві та на Заході України має доводити, що вона – така сама українка, як і ті, хто народилися по інший бік Збруча, її рідна мова – українська, і на Одещині живуть українці.

 

    До Вашої уваги романи «Село не люди». «Добити свідка» які  знайдуть відгуки серед широкого кола сучасних читачів, які люблять зануритися в психологічні драми з несподіваними поворотами та моральними дилемами. Шанувальники сюжетів про силу характеру, жіночу стійкість та пошуки себе у складному світі також неодмінно знайдуть тут багато цікавого.

      Ірина Іванівна Чернова (3 жовтня 1957(19571003), Херсон), відома як Люко Дашвар – українська письменниця, сценарист, журналіст. Лауреат літературної премії Коронація слова: 2007 року роман «Село не люди» отримав II премію та премію «Дебюту року» від книжкового порталу «Друг Читача», 2008 року за «Молоко з кров'ю» стала дипломантом конкурсу, а 2009-го її роман «Рай. Центр» отримав диплом «Вибір видавців».

       Восени 2010 року вийшов четвертий роман письменниці «Мати все». 2012 року конкурс «Коронація слова» надав письменниці відзнаку «Золотий письменник України», що надається письменникам, чиї твори продалися накладом понад 100 тис. примірників.

     Усі книги авторки друкувались у харківському видавництві «Клуб сімейного дозвілля». Загальний наклад книжок письменниці складає вже понад 300 тисяч примірників. У зв'язку з цим багато українських ЗМІ називає авторку «найтиражованішою письменницею країни». Прототипи літературних героїв та сюжетів Люко Дашвар, здебільшого, почуті або побачені письменницею явища реального життя.      Першу книжку «Село не люди» 2007 року письменниця подала на конкурс «Коронація слова», а оскільки конкурс анонімний, надісланий рукопис треба було підписати псевдо, так виникла «Люко Дашвар». Псевдонім Люко Дашвар письменниця створила, зібравши склади і літери імен дорогих для неї людей.

Дашвар, Люко. «Село не люди». «Добити свідка». [Текст]:[роман] /Люко Дашвар – Харків :Видавництво КСД, 2021.– 448с.

УДК: 821.161.2

    Ця книга насправді про долю — часом несправедливу та жорстоку, для багатьох незрозумілу. Та, напевно, вона й про кохання — ще трохи дитяче й наївне, проте чисте й незаплямоване. Про те про заборонене кохання дівчини-підлітка Катрі до дорослого чоловіка, який ще й є другом її батька. Крім цієї, у книзі безліч інших сюжетних ліній. Тут і поведінка хлопців у віці статевого дозрівання, їхні помилки, які можуть стати невідворотними й назавжди змінити життя, й інтриги між односельцями, і вміння людей залишатися доброзичливими в різних життєвих обставинах, а ще багато-багато іншого. Усього й не перелічити. Історія зачіпає стільки важливих соціальних проблем, що іноді стає до болю страшно її читати. Але необхідно. Зазначу, що всі події книги відбуваються в селі, тобто всі одне з одним знайомі. І будь-яка масштабна чи то мізерна подія не проходить непоміченою. І як же відреагують батьки, дружина того чоловіка, спільнота, коли дізнаються про все? Це страшно. Але в селі свої закони, які ми не в силах змінити.

     Ця драма вражає своєю динамікою і її емоційність не поступається першій частині. Тому, якщо вам сподобалась перша частина історії Дашвар, читайте продовження без зайвого сумніву.

Любителям детективів пропонуємо книгу:

Левада, Ганна. «Кат. Убивцями не народжуються?» [Текст] : [детектив/трилер]/ Ганна Левада  Київ: Видавництво : «Зелений пес», 2022.–244 с.

УДК 821.161.2’06-311.3

 

    Ганна Левада народилася в місті Запоріжжя, в якому й мешкає.

За освітою історик (спеціальність всесвітня історія) закінчила Запорізький державний університет.

    Писати вперше спробувала в 19 років. Написала оповідання «Ракета з піску», але так і не наважилася його нікуди відправити. Хоча до цього оповідання досі ставлюся дуже трепетно.

     З того часу минуло багато років і в житті все складалося так, що було не до літератури. Але знову почала писати.

 

     «Кат. Убивцями не народжуються?» - це захоплива детективна історія від Ганни Левади. Книга розповідає про студентку Валерію, яка відчуває відкритий доступ до чужих снів, а потім потрапляє в серію жорстоких вбивств у своєму університеті. Спочатку її дар здається їй чимось незвичним, але з часом він стає джерелом небезпеки для неї і її друзів.

     Авторка добре описує головну героїню, змальовує її страхи та пошуки істини, вибудовує перед нами справжній рельєфний психологічний портрет. Історія розгортається досить швидко, з багатою палітрою персонажів, які захоплюють читача. Кожен з них має свою таємницю, і хоча вони не всі розкриваються повністю, але усе ж додають більше барв до сюжету, створюють певну образну поліфонію. Загадки книги розвиваються поступово, дозволяючи читачеві бути залученим до історії, поринути в події, а не просто дивитися на них як сторонній глядач. Авторка робить досить несподівані повороти в історії, зберігаючи інтригу до останньої сторінки. Вона добре пише сцени насильства, але не занадто підсилює їх, що дозволяє читачеві уявити ситуацію, але не відчувати відрази. Сюжет детективу є дуже реалістичним, проте зберігає делікатність і певну грань.

      Ця книга сподобається любителям детективних історій. Авторка добре розповідає історію, дозволяючи читачеві залишатися в напрузі до останньої сторінки.

     Запропонований роман охоплює Київ, що дихає своїм минулим і водночас задивляється у майбутнє. Старовинні вулички, де відлунюють кроки революції, історії, що переплітаються між людьми, змушуючи їх зупинитися та замислитися: ким вони є насправді? Це не просто розповідь про місто, а про його дух – сплетення поколінь, боротьбу за себе і свою країну.

     Ірина Власенко – авторка, яка розгортає перед читачем багатовимірний простір, де перетинаються долі, вибори та історичні потрясіння. «Останнє життя» – це книга, яка відображає момент, коли звичайне людське існування перетворюється на щось більше, ніж просто будні.

  Власенко І. Останнє життя.[Текст]: [проза]  / Ірина Власенко; худож.-оформлювач М.С Мендор. – Харків; Фоліо,2023. – 224с. – (Червона серія).(ексклюзивне, чи лімітоване, видання книжки «Червоний, білий та королівський синій» )

УДК: 821.161.2-1

    Ірина Власенко народилась 24 жовтня 1965, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області – українська письменниця, неодноразова дипломантка «Коронації слова», лауреатка Державної премії ім. М. В. Гоголя, переможниця шостого всеукраїнського конкурсу ім. Григора Тютюнника. Має сім виданих романів, п’ять книжок у жанрі белетризованої біографії, оповідання у колективних збірках і журнальних виданнях. Живе і працює у Києві.

     Реалістичні твори письменниці присвячені соціально-психологічним проблемам сучасності, які тісно пов’язані зі складною і суперечливою історією України. 

    Книга «Останнє життя»  Ірини Власенко розкриває драматичні події та емоційні випробування головного героя, змушуючи читача переосмислити багато аспектів життя.

    Уявіть, що у вас може бути кілька життів, кілька шансів, щоб виправити свої помилки й здобути щастя… Втім… Шлях людини – то не комп’ютерна гра і навіть не сторінка оповідання, де все залежить від фантазії автора. Шлях у неї один-єдиний, і змінювати його можна тільки за допомогою власної волі й серця. Сашко та Оля намагаються перевірити на собі, чи можна самим обирати долю, переживають втрати й здобутки, подорожуючи бентежними стежками сучасного життя. А воно несподівано розкриває їм таємницю давнього ритона, який вміє притягувати щастя…

    Любов, як найвірніший компас, завжди повертає нас до наших найкращих поривань і звершень.    Українська лірика прекрасна у своїй ніжності, красі, пристрасті, зболеній просвітленості, з тихими й ніжними словами про найсокровенніше.

     Так ніхто не кохав: Антологія української поезії про кохання. [Текст] : [збірка] :     К. : Видавництво : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2024.  –  320 с.

УДК 821.161.2

          Збірка «Так ніхто не кохав Антологія української поезії про кохання» відкриває перед читачем багатство української поетичної традиції, присвяченої найвищому з почуттів, яке завжди мало вплив на життя й творчий шлях людей - коханню. Ця антологія об'єднує твори найвидатніших українських поетів, від класиків до сучасників, створюючи гармонійне полотно, на якому відображені всі відтінки любові.

     У цій ретельно підібраній збірці ви знайдете вірші про ніжність кохання, прощання, жагучі пристрасті та чари почуттів. Кожен вірш - це окрема історія, що розповідає про радість, біль, надії та розчарування, пов'язані з коханням. Серед найвідоміших авторів, вірші яких увійшли до цієї антології: Юрій Андрухович, Микола Вороний, Сергій Жадан, Світлана Короленко, Іван Малкович, Олександр Олесь, Дмитро Павличко, Олена Теліга, Павло Тичина, Іван Франко й Тарас Шевченко.

     Ця антологія української поезії стане справжнім подарунком для всіх, хто любить знаходити натхнення у віршах, прагне зануритися в атмосферу щирих емоцій та бажає відкрити для себе нові голоси найталановитіших українських поетів. Вона підійде як для романтиків, які люблять мріяти, так й для тих, хто шукає глибокого розуміння людських почуттів через призму літератури.

Ця збірка поезії видатних вітчизняних авторів вийшла в межах серії «Українська Поетична Антологія» видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», у якій також видавалися «Юрій Іздрик: Ліниві і ніжні» та «Ірина Жиленко: Євангеліє від ластівки».

    Сучасна українська література продовжує розвиватися, відкриваючи нові горизонти та інтерпретуючи світ через призму слова. Її різноманітність та глибина вражають, створюючи культурний образ України у світі.

 

Зарубіжна художня література:

Гармус, Бонні. «Уроки хімії». [Текст]: [роман]/ перекладач Ірина Шагова /Бонні Ґармус. – Х.: КСД, 2024. – 400 с.

УДК 821.111 (73)

    Бонні Гармус (нар. 18 квітня 1957) – копірайтерка /креативна директорка, яка працювала для широкого кола клієнтів у США та за кордоном, зосереджуючись насамперед на технологіях, медицині та освіті. Родом із Сіетла, де брала участь у змаганнях з веслування, жила в Швейцарії та Колумбії.

    «Уроки хімії» (англ. Lessons in Chemistry) – дебютний роман Бонні Ґармус, опублікований Doubleday у квітні 2022 року.

     У її романі «Уроки хімії» порушуються проблеми жіночих прав і гендеру, й оповідає про Елізабет Зотт, жінку-феміністку, яка відмовляється жити за усталеними нормами тогочасного суспільства. Захоплива історія Елізабет Зотт розгортається на тлі блискучої Південної Каліфорнії 1960-х років. Змушена залишити наукову кар'єру через гендерні утиски. Елізабет  –геніальна вчена-хімік. На неї чекала блискуча кар’єра. Якби не один чоловік, Келвін, у якого закохалася. Та довго і щасливо не судилося: Келвін гине. Елізабет залишається з маленькою донькою на руках, однак знаходить в собі сили не здатися і стає зіркою популярного кулінарного шоу «Вечеря о шостій». Завдяки телепрограмі жінка поєднує хімію та приготування оладків на сніданок і має купу прихильників. Але життя, як і наука, непередбачуване. Донька Медлін прагне будь-що дізнатися, яким був її батько. Доля готує Елізабет зустріч із минулим. Вона не тільки повернеться до наукових досліджень, а й дізнається приховану правду про коханого Келвіна.

     Роман увійшов до двадцятки найкращих книг 2022 року за версією Amazon, а також стали найкращим дебютним романом серед читачів Goodreads.

     Права на видання роману продано в 34 країни, а Apple TV вже працюють над екранізацією з Брі Ларсон («Капітан Марвел) у головній ролі.

Крісті, Агата «Перст провидіння» .[Текст]: [детектив]/ Агата Крісті. – Х.: КСД, 2023. –320 c.

УДК : 821 .111

     Народилася майбутня «королева детективної прози» 15 вересня 1890 р. в курортному містечку графства Девон в родині багатих американських переселенців. У 24 роки по великій любові вийшла заміж за полковника Арчібальда Крісті, чиїм прізвищем згодом підписувала книги.                                          Перу знаменитої англійки належить до 200 творінь. Серед них найбільшою популярністю користуються детективні романи Агати Крісті, яких у письменниці не менше 60.

    Книга «Перст провидіння» – це класичний англійський детектив від британської письменниці Агати Крісті.

    «Перст провидіння» – один із найатмосферніших романів Агати Крісті, який майстерно передає похмуру таємничість і напруженість у, на перший погляд, ідилічному містечку Лімсток. Після авіакатастрофи Джері Бертон разом із сестрою Джоаною вирішує оселитися тут для відновлення здоров'я. Але їхня спокійна відпустка порушується, коли містечко накриває хвиля анонімних листів із наклепами. Ситуація ускладнюється, коли одна з адресаток вчиняє самогубство через зміст такого листа, а згодом убивають її служницю.

    Цей роман – не лише детектив, але й психологічна драма, що досліджує страхи та приховані мотиви мешканців Лімстока. Крісті майстерно створює атмосферу недовіри, де кожен із героїв здається підозрілим, а самі мешканці стають в’язнями свого страху та недовіри. Джері допомагає поліції у пошуках винного, але, як завжди, міс Марпл виявляється тією, хто здатен проникнути в саму суть і розкрити правду.

   «Перст провидіння» захоплює незвичною структурою сюжету, майстерною побудовою напруги та психологічною глибиною персонажів. Це твір, у якому Крісті не тільки створює захопливий детектив, але й досліджує темні сторони людської природи, що залишають враження і після прочитання.

Крісті, Агата  «Тіло в бібліотеці» .[Текст]:  [детективний роман]                         / Агата Крісті. Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2024. – 288с.

УДК : 821 .111

    Видання «Тіло в бібліотеці» - це один з найбільш захоплюючих творів в жанрі детективної літератури від визнаної майстрині слова - Аґати Крісті. У цій книзі вона знову продемонструвала свій неперевершений талант у створенні загадок і непередбачуваних сюжетів.

    Однією з найсильніших сторін цієї книги є її інтригуючий сюжет. Починаючи з таємничого виявлення тіла незнайомки в бібліотеці, читач занурюється у вишукану павутину викрадень, зради і загадкових обставин. Кожна сторінка наповнена напруженням і допитливістю, спонукаючи читача долучитися до розгадки секретів разом із головними персонажами.

    Подружжя Бантрі ранком розбуджені схвильованими слугами — покоївка знайшла в бібліотеці труп молодої блондинки у вечірній сукні! Дівчина була задушена, за заявою лікаря, у цю ніч, до опівночі. Вбита не знайома нікому в будинку – ні полковникові Бантрі, ні місис Бантрі, ні дворецькому, ні слугам. Прибула поліція починає розслідування. Одночасно із цим місис Бантрі запрошує свою стару подругу, міс Марпл, щоб та глянула на місце події. Високо цінуючи розум міс Марпл, місис Бантрі впевнена, що та знайде розгадку дивної події.

     Книга чудово передає атмосферу класичного британського детективу, де акцент – не лише на розгадці, а й на людській психології.

Куїнн, Джулія. Бріджертони. Герцог і я [Текст] : [роман] / Джулія Куїнн ; [пер. з англ. Д. Московітіної]. – Харків : Віват, 2024. – 484 с.

УДК 821.111(73)

    Джулія Куїнн - сучасна американська письменниця, з-під пера якої вийшло декілька світових бестселерів. Її справжнє ім’я - Джулія Поттінгер, народилася 12 січня 1970 року у Вашингтоні, США.

         Основна спеціалізація письменниці - створення історичних та любовних романів, які характеризуються дотепним гумором, жвавими діалогами та відсутністю великих зовнішніх конфліктів.

    Її романи перекладені 41 мовою та 19 разів потрапляли в список бестселерів «Нью-Йорк таймс». Серія її романів про родину Бріджертонів була екранізована для Netflix.

    В епоху Регентства всі бальні зали та вітальні Лондона скуто неписаними й непорушними правилами: як говорити з графом, який кніксен належить виконувати перед принцом… Герцог має бути владним і байдужим, а юна леді шлюбного віку — доброзичливою, утім не занадто.

     Дафна Бріджертон, четверта з восьми нащадків навдивовижу дружної шляхетної родини, має привітний характер, на противагу більшості чванливих панянок свого віку, тож легко знаходить спільну мову чи не з усіма парубками лондонських верхів. А от цікавої шлюбної пропозиції для своєї старшої доньки віконтеса Бріджертон ніяк не дочекається.

    Саймон Бассет, герцог Гастінґс, недавно повернувся з-за кордону й намагається уникати світського гамору, ба навіть виходів у світ, адже вирішив ніколи не одружуватися. На те в нього є особисті мотиви, спричинені родинною драмою. Знайомство із сестрою найліпшого друга Ентоні Бріджертона відкриває для нього інший шлях. Якщо Дафна погодиться на їхнє вдаване залицяння, Саймон зможе відмовляти матерям юних панянок, котрі завзято прагнуть уваги нежонатого герцога. Натомість Дафна побачить нові перспективи, а її репутація злетить у небеса.

    Чи спрацює цей план, якщо в жорстокому, блискучому, оповитому плітками світі лондонської еліти правдиве лише одне: кохання не стримати правилами.

Мойєс, Джоджо. «Крамничка на розі» [Текст]:[роман]  /перекладач

Дар`я Петрушенко /Джоджо Мойєс. –Харків.: КСД, 2023. – 480с.

УДК 821.111(410)

    Джоджо Моєс народилась 1969 року в Лондоні. Закінчила Лондонський університет. В 1992 році здобула стипендію щоденної британської газети «The Independent», а відтак зуміла вступити на аспірантуру до Лондонського міського університету.

    Згодом, протягом десяти років, вона працювала в цій газеті. Джоджо Моєс змогла повністю присвятити себе письменницькій праці лише в 2002 році, саме тоді світ і побачив її перший роман.   Однак, вона й надалі вела журналістську діяльність і писала статті для газети «The Daily Telegraph». Письменниця є одною з небагатьох, кому вдалось двічі виграти премію «Асоціації любовних романістів» у номінації «Любовний роман року» (вперше  – в 2004 році, за роман «Заморські фрукти»; вдруге перемога Джоджо Моєс дісталась в 2011, за роман «Останній лист від твого коханого».

     Книга «Крамничка на розі» –  це сентиментальна проза про материнство й пошук себе.

     У романі «Крамничка на розі» Джоджо Мойєс розповідає про двох героїнь: Сюзанну та її матір Афіну. Вони зробили багато помилок, а деякі з них важко виправити. Тридцятипʼятирічна Сюзанна не знає, що робити зі своїм життям. Шлюб жінки майже зруйнований: чоловік більше не приділяє їй тієї уваги, як у перші роки стосунків. Героїня навіть не намагається щось змінити — вона втомилася від постійних сварок, непорозумінь і безвідповідальності. Сюзанна сприймає чоловіка, як співмешканця, до якого вона просто звикла, і вже не здатна так легко забути. Сімейні таємниці роками переслідували Сюзанну, а її тривожність посилилася, коли вона переїхала в місце, де народилась. Героїня мала тільки один вихід: зайняти себе справами, які б не давали моторошним думкам пробитися в свідомість. Жінка вірить, що винна в смерті матері — це зʼїдає її зсередини. Однак відкриття антикварної лавки «Пікок Емпоріум» допомагає Сюзанні відновити моральне самопочуття. Вона навіть могла б назвати себе щасливою, якби над нею не нависали тіні спогадів.

  Госсейні, Халед. «Ловець повітряних зміїв» [Текст] : [роман]               / Халед Госсейні ; [пер. з англ. Катерини Міхаліциної]. - Львів : Вид-во Старого Лева,2021. –  432с.

 

УДК:821.111(73)'06-31

    Халед Госсейні, іноді Халід Госсейні (нар. 4 березня 1965) — американський письменник та лікар афганського походження.         

      З 15 років мешкає в Каліфорнії, має громадянство США. Автор трьох  романів, найвідоміший з яких «Ловець повітряних зміїв» став бестселером і був екранізований 2007 року.

    Чому треба прочитати цю книгу?

    Роман, який два роки поспіль очолював список бестселерів The New York Times, перекладений на 35 мов світу і проданий тиражем понад 10 мільйонів примірників по всьому світу.

    Показує справжню афганську реальність кінця XX століття, повну насильства і кровопролиття, детально описує зміни, які відбулися у країні з приходом до влади Талібану.

     У 2007 році Марк Фостер зняв за романом однойменний фільм, який був номінований на «Оскар», кінопремію BAFTA та премію «Вибір критиків».

    Через погрози довелося евакуювати з Афганістану акторів, які грали у фільмі.

    «Ловець повітряних зміїв» - книга, що розворушить пам'ять, нагадає наскільки ми були відданні своїм рідним, близьким, друзям.  Книга, яка заставить задуматися, шукати причину втрати зв'язку не в інших, а в собі. І лише тоді коли прийде усвідомлення, саме тоді прийде почуття полегшення і оновлення себе.

     Дружба, її вірність та її зрада, боягузтво, спокута, а ще війна, хоробрість та насильство. Ці події могли відбуватися у будь-якій точці планети, але вони відбулися в Афганістані. Події, які відомі кожному, вже під іншим кутом, точніше зсередини. Бо Афганістан - це не лише таліби, мохаджеби і тероризм. Це країна, де батько у сім'ї дуже рідкісне явище, це країна, де в дітей жорстко відбирають дитинство. Це країна, де наркотичний смог возз’єднався із порохом зруйнованих будинків. Там панує смерть.

    Афганістан не головна тема твору, мета книги - віднайти себе, свої помилки, знайти свої життєві орієнтири в світі, відчути себе, щоб так безтурботно неначе в дитинстві розправити крила та полетіти немовби повітряний змій за вітром. Бути вільним від докорів сумління.

      Життя триває до того моменту поки б’ється наше серце. І ніщо не має заважити цьому, в першу чергу не маємо заважати цьому ми самі. 

      Едіт Єва Еґер – видатна психотерапевтка, що вціліла під час Голокосту, авторка світового бестселера «Вибір». Едіт Еґер народилась в єврейській родині в Угорщині.

     Едіт Еґер – відома й успішна психотерапевтка, спікерка на найбільших конференціях Америки, гостьова лекторка в топ університетах США й... та, що вижила в Аушвіці. Упродовж 40 років практики вона (сьогодні Едіт 93 роки) працювала з ветеранами війни, тими, хто зазнав сексуального насилля, студентами, громадськими лідерами та власниками великого бізнесу, з людьми із залежністю та тими, хто переживає тривогу й депресію, зраду. Коли їй виповнилося 90 років, вона вирішила написати книжку спогадів — про власну травму, зцілення й власні методи терапії, які допомогли стільком людям. Чому корисно прочитати цю книжку?

      «Вибір» – це відверта й правдива історія про велику силу волі, над можливості нашого тіла й психіки, коли є мета вижити, і про вибір, який має кожен.

   Еґер, Едіт Іва. « Вибір. Прийняти можливе». [Свобода полягає в тому, аби прийняти все, що сталося] [Текст] / Е. І. Еґер, Е. Ш. Вайґанд ; пер. з англ. Х. Радченко. - Київ : Книголав, 2023. - 400 с.                                                                                                                        

                         УДК: 159.942.5:615.851](0.062) +821.111(73)-3-94

           Ця книга - автобіографічна історія життя єврейської дівчинки,  яка пройшла пекло нацистських концентраційних таборів (у тому числі Аушвіц), де в тому числі втратила своїх батьків. Таборів, які майже знищили зовсім юну дівчину, але не зламали. Не зламали її чистих поглядів, любові та бажання жити. Дуже цікаво, як проходячи різні етапи свого життя, формуючи власну особистість, авторка книги змогла не тільки вилікувати себе від усіх спогадів да жахів минулого, які їй довелось пройти. Вона стала лікувати інших людей, які з тих чи інших причин зламались або зневірились у власному житті.

     Вибір - це не просто психологічна автобіографічна історія, це приклад того, що кожен з нас має у собі нескінчений потенціал сили, який може змінити наше життя, не зважаючи на жодні її виклики.

     «Час не лікую. Людина це робить сама, з часом. Зцілення можливе, коли ми вирішуємо взяти на себе відповідальність, коли вирішуємо піти на ризик і, нарешті, коли вирішуємо позбавитися рани, відпустити минуле чи журбу.

Бажаємо приємного читання. Усім миру та любові.

Завітайте до нашої бібліотеки за адресою:

м. Ізмаїл,

вул. Національної гвардії України, 41

 

                                          Матеріал підготувала завідувачка

                                          інформаційно-бібліографічним відділом

                                          Семеріна Людмила Семенівна.

 

Лютий 2025 року.