Ірен Роздобудько "Я знаю, що ти знаєш, що я знаю"

Що вони шукають по незнайомих світах чужих країн. Чи можна українцям знайти за кордоном своє щастя? Адже листя, що його несе вітром, чи знайде собі нове дерево... Вони, наші колишні співвітчизники, пристосовуються, звикають. Інколи їм випадає удача, інколи - нова любов. Дехто повертається додому. Хтось помирає. 

Герої Ірен Роздобудько мешкають в маленькому пансіонаті фрау Шульце в Німеччині. Всі вони - виключно українці. Звідки така доброзичливість саме до наших в багатої аристократки? Бо їй з українців дещо треба - обрати одного, хто зможе прочитати для неї таємничого листа, написаного українською в Бабельсберге 12 травня 1945 року.

А поки прискіплива старенька обирає собі довірену особу, її мешканцям пишуть листи з батьківщини ті, хто їх любить:

"У Львові дощ... Шостий рік він іде, не зупиняючись. Рівень води досягає шпилів і бань соборів і храмів. Тепер я точно знаю те, про що ти завжди питала: який вираз мають очі Ісуса Христа, що сидить на верхівці каплиці Боїмів. Тепер мій човен стоїть навпроти і я можу заглянути в його обличчя в будь-яку хвилину. Все тече. Все спливає крізь пальці. Мені кажуть: "Діряві руки!". Я дивлюсь в Його очі і Він посміхається: "Нічого, старий, нехай говорять - поглянь на мої..." Дуже рекомендую Вам до читання книгу Ірен Роздобудько "Я знаю, що ти знаєш, що я знаю", яка нещодавно з’явилась в нашій бібліотеці.

  А до чого тут творіння Рене Лаліка - дізнаєтесь з книги