«Його душа у слово перейшла»

До 110-річчя від дня народження

Богдана-Ігоря Антонича

‎‎(5.10.1909 - 6.07.‎1937 (27 лет))

А ти, як завжди сам в пустелі світу лютій,

Й оцінять марно, скупо, точно і тверезо.

А ти, як завжди, будеш сам під сонцем гострим лезом,

Й складуть надгробний напис: жив і вмер забутий.

Богдан-Ігор Антонич

Так в одному з віршів писав про себе поет, постать і творчість якого, нехтувані в часи української бездержавності, набувають у наші дні особливої актуальності.

У літературознавчих та біографічних працях останніх років утверджується справедлива думка про те, що Богдан-Ігор Антонич – один із українських поетичних геніїв ХХ століття. «Його поезія є незаперечним свідченням того, що великий талант обов’язково зреалізує свої можливості за короткий час і проб’ється крізь перепони провінційного мислення на дорогу передових думок свого часу, дорогу, яка поєднує національного художника із мистецтвом світовим і в той же час із найглибшими і найродючішими пластами рідної землі й рідної культури», – писав Дмитро Павличко, котрий свого часу (в романтичні 60-ті) доклав чимало зусиль, щоб читач ознайомився з віршами Б-І.Антонича.

Поет Богдан-Ігор Антонич, відчував силу і багатство рідної землі, тому зумів, у своїй поезії, створити симфонію всесвіту, де «вливається день до долини, мов свіже молоко до миски». Його вважають найкращим поетом-імажиністом, тобто тим, хто найвлучніше оповідає образами, пише метафорою.

Антонич цікавився колективною пам'яттю й уявою праслов'ян. Префікс «пра-» багато важить у його світогляді. Поета манила глибина віків і далекі покоління. Борис-Ігор міряв час не місяцями чи роками, а століттями. Час в нього розгортався у дві фігури - лінії і кола. Лінійний час - ряд безперервних подій, життя від народження до смерті. Коловий час - це час вічних повернень і перевтілень. Ідея про безсмертя як безкінечну мандрівку душі (відоме з давньоіндійської філософії переконання, що душа народжується вдруге, залежно від свого попереднього життя у людині, тварині чи рослині) захоплювала поета.

Шукаючи затерті сліди минулих народів і завмерлих культур, він бачив себе доісторичною людиною, з правіку пов'язаною зі своїм місцем під сонцем, зі своєю землею: В Антонича ви ніколи не знайдете зверхнього погляду людини як царя природи, навпаки, він щоразу підкреслює, наскільки рівними й наскільки схожими виявляються живі істоти, звірята, люди та рослини перед стихією, молить Бога берегти в завію «і людські, і звірячі кубла».

Осягнення всієї величі таланту поета – справа майбутнього. Але з віршів Богдана-Ігоря Антонича читачі можуть переконатися у неповторності світу, створеного поетом, відчути подих “вітру століть”, що віє зі сторінок його книг:

І вітер віє від століть,

крилатий, вільний і неспинний,

і вчить свободи, туги вчить

за чимсь незнаним і нестримним.

Б.-І.Антонич приваблює своєю небайдужістю до національно-визвольних рухів і змагань нашого народу, до боротьби за його волю. Читачі мають можливість переконатися в патріотичній наснаженості віршів “Крутянська пісня”, “Навпроти тьми, неволі, горя…”, “Листопад” та ін.

Основні твори поета :

Збірки: «Привітання життя», «Три перстені», «Книга Лева», «Зелена євангелія», «Ротації» та «Велика гармонія».

У 1989 році у Львові встановлена меморіальна дошка на Городоцькій вулиці, буд. 50, де він жив. Меморіальна дошка Антоничу встановлена й на його батьківщині в Новиці (Польща).

Інтернет-ресурси:

http://www.day.kiev.ua/ - сайт газети «День»
http://www.vechirka.kiev.ua/ - Електронна версія газети «Вечірній Київ»
http://www.umoloda.kiev.ua/- Електронна версія газети «Україна молода»
http://kreschatic.kiev.ua/- сайт газети київської міської ради «Хрещатик»
http://www.vechirnij.kiev.ua/   -  сайт газети «Вечірній Київ»
http://www.golos.com.ua/         -    сайт газети «Голос України»
http://www.silskivisti.kiev.ua/  -   сайт газети „Сільські вісті”
http://msmb.org.ua/books/thematic_bibliography/274/#bibgititv