Останнім часом зросла цікавість до історичного минулого, заповнюються прогалини в історії української літератури i в літературний процес повертаються письменники, які з різних причин жили й працювали поза межами України. Дивовижними, якщо не сказати, незбагненними шляхами приходили в українську літературу, культуру, духовне життя талановиті митці, які залишили особливий слід.
Наталена Королева, мабуть, найекзотичніша постать в українській літературі. Але лише в кінці 80-х років (а саме у 1988 році) її ім'я повернулося в нашу літературу. Але її життєвий шлях, творча діяльність ще й досі, як слід, не вивчені. Письменниця ще не зайняла того місця в літературі, яке їй по праву належить: вона зуміла створити свій мікросвіт, неподібний до інших, особливий, оригінальний, дивовижний, для якого характерний симбіоз східної і західної культур, язичництва і християнства, синтез романського, арабського, греко-римського, візантійського і слов'янського стилів. Як вчений-археолог, ерудит, людина новітньої європейської культури, пишучи твори на світові теми, Наталена Андріанівна зовсім не переслідувала пізнавальні і популяризаторські цілі. В центрі її уваги - людина, її духовний світ.
Герої творів письменниці - люди непересічні, біблійні, античні і міфологічні постаті, лицарі, винахідники, яких об'єднує жадоба знань, пошук істини, утвердження високих ідеалів загального добра, братерства і любові. За зовнішньою оболонкою світових тем творів письменниці ми повинні побачити саме це, основне, що є наслідком болісних шукань письменниці, виявом її високого благородства, чистоти і шляхетності. Життя письменниці, може, комусь нагадає фантастично-пригодницьку арабську казку, але насправді воно було тяжким і тривожним, суголосним тим історичним і суспільним катаклізмам, свідком і учасником яких вона була.
Наталена Королева поєднала в собі архіблакитну кров іспанки-мами – грандеси Марії-Клари де Кастро Лячерда і Медіна Селі, що текла і в жилах королів та лицарів Іспанії й Португалії, та польсько-українського графа (з походження данця) Адріана-Юрія Дунін-Борковського.
Народилася майбутня письменниця 3 березня 1888 року біля міста Бургоса в селищі Сан-Педро де Карденья, що в Іспанії і, як і належалося чистокровній герцогині, отримала непросте ім’я: Кармен – Фернанда – Альфонса – Естрелла – Наталена. Мама дівчинки померла через 5 годин після її появи на світ. Офіційним опікуном Наталени став дядько Евгеніо – офіцер королівської гвардії, згодом учений-чернець, бібліотекар Ватикану. А поки що її забрала до себе в маєток на Волині бабуся Теофілія, де дівчинка до п’ятирічного віку жила серед українського оточення – краси природи, мови, звичаїв. Після смерті бабусі отримувала освіту в монастирі Нотр дам де Сіон у Франції, гімназіях Бургоса в Іспанії, Інституті для шляхетних дівчат у Києві й вишах Петербурга. Як наслідок, майбутня письменниця володіла 9 іноземними мовами, зокрема й арабською, зналася на мистецтві та світовій історії й культурі (іспанській, французькій, грецькій, римській, арабській, а почасти й українській).
Наталена Королева мала три дипломи про вищу освіту – археології й малярства (після вишів Петербургу) та медицини, яку вивчала в Парижі. Крім того, співала в професійних оперних трупах того ж Петербургу, Парижа, Києва, Венеції.
Як археолог брала участь у розкопках легендарної Помпеї, Десятинної церкви в Києві, також здійснювала польові дослідження в Криму, Єгипті, Вірменії, Персії. Від 1909 р. почала систематично виступати з художніми творами та науковими статтями у французькій періодиці.
Наталена Королева поєднала в собі архіблакитну кров іспанки-мами – грандеси Марії-Клари де Кастро Лячерда і Медіна Селі, що текла і в жилах королів та лицарів Іспанії й Португалії, та польсько-українського графа (з походження данця) Адріана-Юрія Дунін-Борковського.
Народилася майбутня письменниця 3 березня 1888 року біля міста Бургоса в селищі Сан-Педро де Карденья, що в Іспанії і, як і належалося чистокровній герцогині, отримала непросте ім’я: Кармен – Фернанда – Альфонса – Естрелла – Наталена. Мама дівчинки померла через 5 годин після її появи на світ. Офіційним опікуном Наталени став дядько Евгеніо – офіцер королівської гвардії, згодом учений-чернець, бібліотекар Ватикану. А поки що її забрала до себе в маєток на Волині бабуся Теофілія, де дівчинка до п’ятирічного віку жила серед українського оточення – краси природи, мови, звичаїв. Після смерті бабусі отримувала освіту в монастирі Нотр дам де Сіон у Франції, гімназіях Бургоса в Іспанії, Інституті для шляхетних дівчат у Києві й вишах Петербурга. Як наслідок, майбутня письменниця володіла 9 іноземними мовами, зокрема й арабською, зналася на мистецтві та світовій історії й культурі (іспанській, французькій, грецькій, римській, арабській, а почасти й українській). Наталена Королева мала три дипломи про вищу освіту – археології й малярства (після вишів Петербургу) та медицини, яку вивчала в Парижі. Крім того, співала в професійних оперних трупах того ж Петербургу, Парижа, Києва, Венеції.
Як археолог брала участь у розкопках легендарної Помпеї, Десятинної церкви в Києві, також здійснювала польові дослідження в Криму, Єгипті, Вірменії, Персії. Від 1909 р. почала систематично виступати з художніми творами та науковими статтями у французькій періодиці.
Під час Першої світової війни, вступивши до Червоного хреста, перебувала на фронті як лікар у складі російської армії. Тричі була поранена й нагороджена Георгіївським хрестом “За хоробрість”.
Уже в зрілому віці Н. Королева свідомо окреслила й тематику своєї творчості, і її жанрово-стильові параметри: писала про те, що добре знала завдяки науковим історико-археологічним студіям, про те, що спостерігала протягом життя, що сприяло утвердженню її концепції людини — сильної, морально чистої, неушкодженої спокусами світу індивідуальності, яка відстоює своє «я» і керується вищими помислами вселюдського братерства й любові.
Перша книжка «Во дні они» (1935) — це художньо опрацьовані євангельські легенди з життя Ісуса Христа. Скупі факти про ту чи іншу подію в житті великого месії і його учнів розгорнуто у великі оповідання, наповнені живим життям давноминулих часів із психологічною та філософською підосновою. Біблійні постаті й епізоди письменниця вводить у щоденне життя і побут простолюду, наближає їх до розуміння й сприйняття своїх сучасників без будь-якого дидактизму та моралізування.
П'ятнадцять оповідань другої книжки письменниці «Інакший світ» (1936) — це калейдоскоп різних незвичайних подій, що відбуваються в різні часи, в різних країнах, але всі мають релігійне забарвлення. Збірка окреслена правдивим відтворенням життя простолюду — вірмен, італійців, іспанців, монастирських послушників, людей убогих і покривджених, які прагнуть чогось вищого, шукають ідеалів, любові, добра і щастя.
Широке визнання принесла Н. Королевій повість «1313» (1935), в основу якої покладено середньовічну легенду про винайдення пороху на початку XIV ст. Нелегкий шлях до цього «диявольського» відкриття письменниця художньо відтворює через зображення нової людини доби Ренесансу.
Вершиною літературної творчості Н. Королевої є повість «Сон тіні» (1938). Історична її основа — події першої половини II ст. н. е. в єгипетському місті Александрії за панування римського імператора Публія Елія Адріана. Беручи участь в археологічних розкопках у Єгипті, Н. Королева цікавилася життям і побутом Александрії — одного з найкультурніших міст стародавнього світу, де схрещувалися орієнтальні й греко-римські впливи.
В основі повісті «Предок» (1937) — родові хроніки іспанських пращурів письменниці, історія життя Дона Карлоса Лачерди, котрий жив у першій половині XVI ст. Та знову авторку вабить не показний бік життя іспанських грандів, а непостійність і лукавство людської долі, тяжкі випробування, що їх переживають герої повісті, рятуючись од іспанської інквізиції.
В останніх двох розділах повісті художньо відтворено невідрадне релігійне життя Волині першої половини XVI ст., коли починав зароджуватися розбрат між православною і римсько-католицькою вірою, визрівала ідея унії.
У 1939 р. Н. Королева почала друкувати у львівському журналі «Дзвони» нову історичну повість із життя давньої Іудеї й Риму — «Quid est veritas?» («Що є істина?»), але її публікація лишалася тоді незавершеною. Окремою книгою повість видано 1961 р. у Чикаго. У цьому творі письменниця звернулася до улюбленої теми — початків християнства. Головний герой — відомий із Біблії римський прокуратор Іудеї Пілат Понтійський, що, «умивши руки», віддав на розп'яття Ісуса Христа.
Уже в зрілому віці Н. Королева свідомо окреслила й тематику своєї творчості, і її жанрово-стильові параметри: писала про те, що добре знала завдяки науковим історико-археологічним студіям, про те, що спостерігала протягом життя, що сприяло утвердженню її концепції людини — сильної, морально чистої, неушкодженої спокусами світу індивідуальності, яка відстоює своє «я» і керується вищими помислами вселюдського братерства й любові.
Перша книжка «Во дні они» (1935) — це художньо опрацьовані євангельські легенди з життя Ісуса Христа. Скупі факти про ту чи іншу подію в житті великого месії і його учнів розгорнуто у великі оповідання, наповнені живим життям давноминулих часів із психологічною та філософською підосновою. Біблійні постаті й епізоди письменниця вводить у щоденне життя і побут простолюду, наближає їх до розуміння й сприйняття своїх сучасників без будь-якого дидактизму та моралізування.
П'ятнадцять оповідань другої книжки письменниці «Інакший світ» (1936) — це калейдоскоп різних незвичайних подій, що відбуваються в різні часи, в різних країнах, але всі мають релігійне забарвлення. Збірка окреслена правдивим відтворенням життя простолюду — вірмен, італійців, іспанців, монастирських послушників, людей убогих і покривджених, які прагнуть чогось вищого, шукають ідеалів, любові, добра і щастя. Широке визнання принесла Н. Королевій повість «1313» (1935), в основу якої покладено середньовічну легенду про винайдення пороху на початку XIV ст. Нелегкий шлях до цього «диявольського» відкриття письменниця художньо відтворює через зображення нової людини доби Ренесансу.
Вершиною літературної творчості Н. Королевої є повість «Сон тіні» (1938). Історична її основа — події першої половини II ст. н. е. в єгипетському місті Александрії за панування римського імператора Публія Елія Адріана. Беручи участь в археологічних розкопках у Єгипті, Н. Королева цікавилася життям і побутом Александрії — одного з найкультурніших міст стародавнього світу, де схрещувалися орієнтальні й греко-римські впливи.
В основі повісті «Предок» (1937) — родові хроніки іспанських пращурів письменниці, історія життя Дона Карлоса Лачерди, котрий жив у першій половині XVI ст. Та знову авторку вабить не показний бік життя іспанських грандів, а непостійність і лукавство людської долі, тяжкі випробування, що їх переживають герої повісті, рятуючись од іспанської інквізиції.
В останніх двох розділах повісті художньо відтворено невідрадне релігійне життя Волині першої половини XVI ст., коли починав зароджуватися розбрат між православною і римсько-католицькою вірою, визрівала ідея унії.
У 1939 р. Н. Королева почала друкувати у львівському журналі «Дзвони» нову історичну повість із життя давньої Іудеї й Риму — «Quid est veritas?» («Що є істина?»), але її публікація лишалася тоді незавершеною. Окремою книгою повість видано 1961 р. у Чикаго. У цьому творі письменниця звернулася до улюбленої теми — початків християнства. Головний герой — відомий із Біблії римський прокуратор Іудеї Пілат Понтійський, що, «умивши руки», віддав на розп'яття Ісуса Христа.
У річищі своїх археологічних та історичних зацікавлень Наталена Королева не оминула такого літературного жанру, як легенда. Опрацьовуючи біблійну й античну міфологію, письменниця звернулась і до старокиївських переказів, шукала зв'язків докиївських і київських легенд із античним світом, візантійською добою, скандинавським впливом.
Цикл «Легенд старокиївських» був завершений Н. Королевою на початку 40-х років. Кожна з 25 легенд-оповідань містить цілий комплекс ідей, думок, фактів, спостережень, художніх перевтілень.
Більшість сюжетів — відома («Аскольдова могила», «Перунове прокляття», «Стугна», «Кирило Кожум'яка», легенди про Феодосія Печерського, художника Алімпія та інших), взята із Старокиївського літопису. Проходять через них герої біблійної та античної міфології, скандинавських саг, дії яких так чи інакше пов'язані з Києвом і Подніпров'ям.
Цикл «Легенд старокиївських» був завершений Н. Королевою на початку 40-х років. Кожна з 25 легенд-оповідань містить цілий комплекс ідей, думок, фактів, спостережень, художніх перевтілень.
Більшість сюжетів — відома («Аскольдова могила», «Перунове прокляття», «Стугна», «Кирило Кожум'яка», легенди про Феодосія Печерського, художника Алімпія та інших), взята із Старокиївського літопису. Проходять через них герої біблійної та античної міфології, скандинавських саг, дії яких так чи інакше пов'язані з Києвом і Подніпров'ям.
В останні роки життя Н. Королева звернулася до автобіографічної прози: у 1953 р. завершила роботу над повістю «Шляхами і стежками життя». Повість залишилася не надрукованою. Вона підсумовує творчість письменниці, містить чимало влучних спостережень і мудрих роздумів про тривожне життя Європи першої половини XX ст.
Померла письменниця 1 липня 1966 р. в Мельнику. Похована на цвинтарі Святого Вацлава.
Загалом проза Наталени Королевої неймовірно цікава, культуро творча і душекорисна. Такі книги зрілий читач зазвичай послідовно й наполегливо шукає, а коли знаходить, то естетично бенкетує, отримуючи велику насолоду.
Твори Наталени Королевої слід читати й тішитися, що така авторка в нашій літературі є. А ще з нетерпінням очікувати досі не опублікованого й сподіватися на віднайдення поки що не відомих її текстів.
Померла письменниця 1 липня 1966 р. в Мельнику. Похована на цвинтарі Святого Вацлава.
Загалом проза Наталени Королевої неймовірно цікава, культуро творча і душекорисна. Такі книги зрілий читач зазвичай послідовно й наполегливо шукає, а коли знаходить, то естетично бенкетує, отримуючи велику насолоду.
Твори Наталени Королевої слід читати й тішитися, що така авторка в нашій літературі є. А ще з нетерпінням очікувати досі не опублікованого й сподіватися на віднайдення поки що не відомих її текстів.
Немає коментарів:
Дописати коментар