Роль періодичного друку у житті суспільства велика. Газети і журнали несуть читачам оперативну інформацію про все, що відбувається навколо, висвітлюють найцікавіші події, факти, відомості, відповідають на питання, що нас цікавлять.
Від часу написання книги до виходу її у
світ минають роки. Тим часом у газетах цей проміжок часу обчислюється днями, а
в журналах – кількома місяцями. Тому саме в періодиці таке відчутне дихання
часу.
Біографія журналів, особливо коли вона довга, рідка схожа
на біографію людини. Історія журналу найчастіше нагадує історію будинку, який у
різні часи заселяють зовсім різні люди.
2023 року чимало цікавих періодичних видань
відзначатимуть круглі дати з дня свого першого виходу. Пропонуємо нашим читачам
познайомитись з газетами та журналами-ювілярами, архіви яких зберігаються у
читальній залі Центральної міської
бібліотеки ім. І. П. Котляревського.
Газета періодичне текстове видання, яке виходить через короткі проміжки часу і містить офіційні матеріали, оперативну інформацію і статті з актуальними суспільно-політичними, науковими, виробничими та іншими питаннями, а також літературні видання і рекламу.
Прообразом газети вважають давні рукописні
зведення новин. Ще Юлій Цезар почав публікувати «Дії сенату», а потім «Щоденні
громадські діяння народу».
Походження цього слова деякі дослідники
пов'язують з назвою дрібної срібної монети (Gazetta), яку платили в середні
віки венеціанці за перші рукописні листки з іноземною інформацією.
Журнал у перекладі з французької – щоденник, періодичне видання
як книжки.
Журнали – це періодика хоч і
«уповільнена», але циклічна: місячники та тижневики (наукові, науково-публіцистичні,
літературно-публіцистичні, популярні та інше) служать цілям соціального
орієнтування, представляючи відомості про життя суспільства у всіх її проявах,
несуть аудиторії інформацію, не пов'язану безпосередньо з необхідністю швидкого
відгуку події, але неодмінно актуальну.
Журнальний формат неодмінно передбачає
розширений обсяг, що стимулює публікацію великих матеріалів – дослідницьких та
художніх; у змісті домінують не новини, які інтерпретація.
З появою Інтернету журнали почали з'являтися у мережі. Спочатку на сайтах почали викладати архіви друкованих видань, пізніше почали з'являтися онлайн-журнали. Але паперові видання нікуди не зникнуть, зокрема тому, що до них ми маємо емоційну прихильність, якої немає до електронних гаджетів. Люди люблять паперові видання і ніколи не позбудуться їх.
Запрошуємо всіх охочих поринути у
дивовижний світ газетних та журнальних видань, які відзначають знаменні дати.
Пропонуємо вашій увазі загальнодержавну українську газету «Культура і життя» –, засновану в січні
1913 року Гнатом Хоткевичем.
«Культура
і життя»(110років) – щотижнева
газета.
Заснована 7 жовтня 1923 року під назвою «Література, наука і мистецтво»
як додаток до газети «Вісті ВУЦВК». У 1925 році ввійшла до складу газети
«Культура і побут», яка видавалася у 1925–1928 роках як додаток до «Вістей
ВУЦВК». З січня 1929 року по листопад 1930 року мала назву «Література і
мистецтво». Під цією ж назвою виходила в 1941–1944 роках у різних містах –
Києві, Харкові, знову Києві. У 1945–1954 роках мала назву «Радянське
мистецтво», у 1955–1964 роках – «Радянська культура». Сучасна назва «Культура і
життя» – з 3 травня 1965 року.
Після проголошення незалежності
України газета стала офіційним друкованим органом Міністерства культури
України. Фінансується з державного бюджету. Редакція газети урочисто відзначила
два ювілеї – випуск 4000-го номера (2002 рік) і 90-річчя (2013 рік).
Основні рубрики: «Актуально»,
«Наголос», «Акцент», «Погляд», «Арт-проект», «Кіно», «Музика», «Театр»,
«Мистецтво», «Література», «Книжкова абетка», «Музейництво», «Народна
творчість», «У місті Лева», «Дитячий світ», «Зворотний зв'язок», «Післямова».
https://uaculture.in.ua › product Електронна
газета Культура і життя (2021 р.)
Щомісячний ілюстрований українськомовний
журнал для підлітків, одне з найстарших періодичних видань в Україні. Виходить
без перерви з 1923 року.
Назва часопису неодноразово змінювалась:
перший номер журнал під назвою «Червоні
квіти» вийшов 1 жовтня 1923 р. в
Харкові. До 1925 р. в ньому друкувалися лише літературні матеріали для дітей
різного віку. Журнал також мав додаток – бібліотеку «Червоні квіти», а з 1928
р. при журналі ще й виходила однойменна газета. У журналі друкувалися
письменники А. Головко, П. Панч, П. Тичина, В. Сосюра, Н. Рильський, Н. Забіла,
О. Бєляєв та ін.
На початку 1930-х редакція журналу
«Червоні квіти» переїхала до Києва, а згодом журнал об’єднався з виданням для
молодших школярів «Більшовиченятко» та почав називатися «Піонерія». Це видання
також виходило лише українською. З початком Другої світової війни видання журналу
було припинено аж до кінця 1940-х. З 1 березня 1950 р. в Києві журнал
«Піонерія» знову почав виходити вже двома мовами – українською та російською.
Він приділяв велику увагу дитячій творчості, вміщував матеріали з життя
школярів, художні та науково-популярні твори, поради читачам і нариси зі
шкільного життя.
1990 р., починаючи з серпневого номера,
журнал був перейменований в «Однокласник» (скорочена назва – «ОК»).
Змінювалися в журналі теми, пріоритети,
художнє оформлення, але незмінним залишалося прагнення колективу журналу
ознайомити підлітків із цікавою для них і якісною літературою, залучити молодь
до читання, дати матеріал для роздумів і навчити висловлювати свої думки та
почуття.
В сучасному журналі містяться художні твори, постери, дописи читачів і фотографії. Журнал «Однокласник» й надалі прагне розкривати найактуальніші теми для молоді, подавати якісні художні матеріали українською мовою, допомагати підліткам, інформувати та розважати їх.
100 років з часу започаткування журналу «Музика»
Журнал «Музика» на момент своєї появи був
єдиним музичним місячником. Його перший київський номер у січні 1923 року
налічував 32 сторінки, останній – за листопад-грудень 1927, виданий вже у
Харкові – 92 сторінки. Тираж складав 1000-1500 екземплярів.
1923—1925 —
«Музика» (щомісячник, Київ, Музичне Т-во ім. Леонтовича);
1926 — «Українська музична газета»
(щотижневик, Київ, Музичне Т-во ім. Леонтовича);
1927 — «Музика» (6 номерів на
рік, Київ, Музичне Т-во ім. Леонтовича, останній випуск – Харків);
1928—1930 — «Музика — масам»
(щомісячник, Харків, УПО НКО, ЦК ЛКСМУ, Музичне Т-во ім. Леонтовича, Культсектора
ВУРПС);
1931 — «Музика мас»
(щомісячник, Харків, орган Сектора Мистецтв НКО УСРР, Культсектора ВУРПС, ЦК
ЛКСМУ та Всеукраїнського Т-ва Революційних Музик (ВУТОРМ);
1933—1941 — «Радянська музика»
(щомісячник) ; 1970—1991 —
«Музика» ;
1992—2018 — «Музика;
З 2019 — «Музика».
Серед постійних рубрик був Огляд музичного
життя (тут Товариство імені Леонтовича звітувало про свою роботу за останній
місяць) і Хроніка мистецького життя – надзвичайно цінний документ, адже у перші
півтора року існування, до вимушеної декларації гасла «Жовтень – в музику!»,
«Музика» друкувала в цій рубриці новини з усього світу.
З 1941 по 1969 роки журнал не друкувався.
З 1970 і до сьогодні він існує під назвою
«Музика» і вже давно потребує реформації. У 2016 році розпався на два видання:
друковану версію на чолі з Володимиром Корнійчуком (яку можна назвати регресом
і без того консервативного журналу) та інтернет-версію, яку очолила попередня
редакторка Ольга Голинська. В останній переважно дві дописувачки – сама редакторка
та музикознавиця Юлія Гожик.
З
2020 рок – студентський інтернет-часопис «The Claquers», який як за якістю
матеріалів, так і за дизайном витіснив журнал «Музика» на маргінес. Здається,
порушивши її гегемонію вперше за її майже 100-річну історію.
Журнал друкував літературні твори,
критику, публіцистику, мав сатирико-гумористичну рубрику.
Створено у Харкові під назвою «Радянська
література» (рус. «Радянська література»). Першим головним редактором був Іван
Кулик. Був друкованим органом Спілки радянських письменників України розповіді
про художників.
У повоєнний
період головними редакторами журналу були Олексій Полторацький, Любомир
Дмитерко (1962-1985).
На сторінках
журналу друкувалися твори видатних письменників сучасної української
літератури: М. Рильського, П. Тичини, М. Хвильового, М. Бажана, О. Вишні, В.
Сосюри, І. Микитенко, О. Довженка, Ю. Яновського, М. Зерова , В. Винниченка,
В. Підмогильного, О. Плужника, О. Малишка, О. Гончара, Р. Іваничука, В. Дрозда,
Д. Міщенка, Ю. Мушкетика, П. Загребельного, Л. Костенка, М. Вінграновського,
.Гуцало, В. Захарченко та багатьох інших.
85 років з часу заснування – академічного науково-теоретичного журналу «Слово і Час», який публікує наукові статті й розвідки, що охоплюють широке коло проблем, пов’язаних із вивченням літератури, а саме: історія української літератури, сучасна теорія літератури, історія зарубіжних літератур, славістика, американістика, літературне джерелознавство і текстологія, порівняльне літературознавство. Був заснований 1938 р. як наукові записки Інституту під назвою «Радянське літературознавство» (вип. 1–19), а із січня 1957 р. виходив як періодичний друкований орган Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка та Спілки письменників України. З 1990 р. змінює назву на «Слово і Час» (СіЧ), а із квітня 2010 р. співзасновниками видання виступають Національна академія наук України та Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
Нині журнал має понад 40 рубрик
із різних сфер наукового життя, пов’язаних із мистецтвом слова. Зокрема, це
«Питання теоретичні», «ХХ століття», «Ad fontes!», «Час теперішній», «Питання
шевченкознавства», «Порівняльне літературознавство», «Зарубіжна література»,
«Діаспора», «Постколоніальні студії», «Дебют», «Рецензії» та ін.
Журнал «Слово і Час» висвітлює питання історії, теорії й сучасної практики літературного руху, загальнокультурного життя. Статті мають відповідають тематиці і проблематиці видання і вимогам МОН України щодо публікацій у фахових виданннях.
40 років виповнюється у 2023 році – літературно-художньому і громадсько-політичному журналу – «Київ». Якій було створено у 1983 році. Першим його головним редактором став письменник Володимир Дрозд, який очолював видання з 1983 по 1986 рік. «Київ» –журнал письменників України, який репрезентує новий - часом несподіваний- погляд на нашу історію та видатних державних постатей. Часопис має постійні рубрики: «Вікно у світ», «Незабутні» , Дебют у «Київі». Журнал виходить раз на два місяці. Головний редактор Теодозія Зарівна. Сайт видання:www.facebook.com/kyivmagazine
25 років тому була створена в місті Ізмаїл газета «Кур’єр тижня». Амбітний інформаційний проект - стартував у січні 1998 року. 25 років тому жменька ентузіастів вирішила запустити проект газети «Кур'єр тижня», і вихід першого номера припав на передвиборчу кампанію-1998.
На самому початку колектив
складався із семи осіб, а газета являла собою суботній тижневик на чотирьох
сторінках. Коли цього обсягу стало мало через рекламу, з'явився інформаційний
додаток «Кнопка», що виходив по середах. Суботній випуск заповнювався переважно
рекламою, а середу - інформацією. Назва «Кнопка» натякала на гостроту
публікацій.
Перший рік журналістський
колектив складався з двох осіб – Юрія Павлова та Ярослава Приступи. Юрій
Олександрович - метр ізмаїльської журналістики - чудово володів складом, був
людиною високо грамотною, і при цьому - досить сміливою, її публікації завжди
відрізнялися гостротою та оригінальністю. Ярослав був молодий, розумний і досить
незалежний у своїх поглядах. Перший редактор газети Ігор Бутров.
У 2005-му році «Кур'єр тижня»
увійшов до Асоціації видавців періодичної преси та Співдружності
інформаційно-рекламних видань України, завдяки чому багато наших співробітників
отримали можливість підвищення кваліфікації на журналістських семінарах та
тренінгах.
Власне, це дало поштовх до появи
тематичних сторінок, прогресивніших принципів верстки газети. Паралельно
розпочала роботу електронна версія газети. До речі, наше видання було першим у
місті володарем власного сайту. За нього активно розвивається найпопулярніший у
місті форум – «сучасна форма демократії».
Продукція Видавничого дому – газети «Кур'єр тижня» та «Уездній телеграф» – найтиражніша в регіоні, а тираж – найбільш об'єктивна оцінка роботи колективу газети самими читачами.
Перший номер журналу «Маркетинг в Україні» (25 років), вийшов у травні 1998 р. Журнал «Маркетинг в Україні» видається як аналітичне наукове видання з маркетингу. Виходить українською мовою і сьогодні – це єдине українськомовне видання з маркетингу в Україні.
У журналі друкують свої статті практики та
вчені. Редакційна колегія зібрала за одним столом провідних вчених –
маркетологів.
На сторінках видання відбуваються дискусії
щодо сучасних тенденцій розвитку маркетингу, практики діляться своїм досвідом
ефективного застосування маркетингових технологій. Тут розміщені інтерв'ю з
гуру маркетингу: Філіпом Котлером, Джеком Траутом, Майклом Портером, Анатолієм
Павленком, Аллою Старостіною, Іриною Лилик, Сергієм Солнцевим та іншими.
У журналі знаходять своє відображення
події світового та українського маркетингу, друкуються документи професійних
асоціацій, зокрема, ESOMAR, EFAMRO, EMC, FEDMA, CMOR.
Журнал «Маркетинг в Україні» мав статус
ваковського з економічних дисциплін до 2015 року.
Журнал публікує статті з практичної та наукової проблематики: маркетинг, менеджмент, реклама, PR, маркетингові дослідження, міжнародна економіка, галузева економіка, економіка знань, економіко-математичне моделювання бізнес-процесів.
Пропонуємо познайомитися з ювіляром 2023 року:
науково-методичним
журналом для вчителів «Історія та
правознавство»
(20 років) , ТОВ «Видавнича
група «Основа». Заснований у Харкові у серпні 2003 року. Виходить тричі
на місяць. На сторінках журналу друкуються розробки уроків і позакласних
заходів, дидактичні матеріали курсу, інтерв’ю з авторами підручників і програм,
рекомендації провідних фахівців. Піднімаються питання сучасної історичної
науки. Із 2012 року журнал дає дві нові вкладки «Фаховий сервер» – усе
найнеобхідніше у практичній роботі вчителя щодня. Тематичні збірки матеріалів
за актуальними напрямами, та «Актуальні діалоги», де обговорюється у формі
«запитання-відповідь» усе, що цікавить педагогів, незалежно від досвіду та
предмета, що викладається
Продовжуємо знайомити вас із журналами читального залу.
Журнал «Всесвітня література в школах України».
Видання висвітлює актуальні проблеми
сучасної літературної освіти, теоретико-методичні питання, шляхи осягнення
художнього тексту й духовного становлення особистості. Друкуються матеріали з
методики викладання світової літератури та російської мови. В журналі
друкуються матеріали з методики викладання світової літератури.
Виходив з 1976 року під назвою: «Русский
язык и литература в средних учебных заведениях Украины». З 1993 року по 1996 рік мав назву «Відродження», «Всесвітня
література в середніх навчальних закладах України», «Всесвітня література в
сучасній школі». З липня 2013 р. — «Всесвітня література в школах України.
«Український
історичний журнал» має тривалу історію. Цей перший і єдиний у післявоєнній
та післясталінській Україні республіканський фаховий часопис з'явився на хвилі
хрущовської відлиги.
2023-й
рік – ювілейний. Ось уже двадцять
років, як у Мережі функціонує електронна версія «Українського історичного
журналу».
Саме з її створенням і розпочалась історія
розвитку мульти портальної системи управління контентом електронних періодичних
та серійних видань Інституту історії України
Національної академії наук
України. Нині вона об’єднує близько тридцяти назв часописів і щорічників
повнотекстових версій.
У форматі pdf третину становлять матеріали
«Українського історичного журналу» (повні версії, із деякими лакунами,
представлено починаючи з 1991 р.).
На сьогодні часопис, представлений у вільному доступі онлайн, індексується
науковою базою Торонтського університету. Однак незважаючи на те, що
бібліографія і статті «УІЖ» становлять лише частину матеріалів web-порталу,
саме вони є одними з найбільш популярних і рейтинґових його складових, фактично
ставши візиткою інститутського ресурсу.
Статті зберігались у форматі pdf і доступ
до них був відкритий. Жодних систем пошуку матеріалів не існувало. Із розвитком
порталу в його структурі з’явилася ще низка журналів і серійних видань, кожен з
яких існував автономно, являючи собою копію web-сторінки «Українського
історичного журналу».
Істотні зміни відбулися з відкриттям нової
версії порталу в 2011–2012 рр., в основу розробки якої було покладено зв’язку
php-MySQL. Бібліографічна інформація про статті (автор, назва, в окремих
випадках анотація) відтоді зберігаються в базі даних, кожен запис має поле з
посиланням на повну електронну версію. Відповідно до цього було реалізовано
пошук за автором і назвою статті.
Найближчим часом на порталі передбачається
організація окремого сектору статей, вивід матеріалів в якому здійснюватиметься
за рейтинґовою схемою, сформованою на підставі результатів активності
користувачів. Тематичні покажчики будуть доступні не тільки в розширеному
пошуку, але і як окремі розділи. Буде забезпечена можливість роботи з
юнікодовими текстами статей (зокрема пошук і контент-аналіз). Передбачається
більш глибока інтеґрація з соціальними мережами, головна мета якої – залучення
користувачів до розвитку матеріалів ресурсу. Стратегічним завданням на наступні
десять років має стати перетворення web-платформи «Українського історичного
журналу» на повноцінну наукометричну систему.
20 років тому вийшов у світ журнал «Безпека життєдіяльності» – заснований у січні 2003 року.
Цей журнал висвітлює питання організації
безпеки життєдіяльності в навчально-виховних закладах, установах, організаціях.
Надає офіційну інформацію Міністерства освіти і науки України та Міністерства
надзвичайних ситуацій з питань безпеки життєдіяльності, охорони праці, пожежної
та радіаційної безпеки, надзвичайних ситуацій, побутового травматизму.
На сторінках журналу є багато цікавих
рубрик, серед яких:
«Вдосконалення педагогічної
майстерності»,
«Життя навчальних закладів»,
«Методика навчання»,
«Теорія ризику»,
Підготовка учнів, студентів у рамках курсу безпеки життєдіяльності містить теоретичні питання, спрямовані на формування належних предметних компетентностей, вироблення ідеології поведінки та забезпечення майбутніх спеціалістів важливим інструментом не лише щоденного безпечного контактування з навколишнім світом, а й готує до безпечного виконання технологічних процесів різних рівнів складності.
Матеріал підготувала завідувачка
інформаційно-бібліографічним відділом
Семеріна Людмила Семенівна
2023 рік.
Немає коментарів:
Дописати коментар