«Книга спогадів - заповіт для нащадків»

 Інформаційно – бібліографічний відділ

 

Віртуальна виставка однієї книги

«Книга спогадів - заповіт для нащадків»

         Історія людства – це одвічний пошук балансу, прагнення миру і водночас – бажання заволодіти світом, як війна і мир – у цьому протистоянні суспільство тисячоліттями проходить потрясіння, які залишають шрами на тілі Землі, та випробують людство на вміння засвоювати уроки в ім’я життя наступних поколінь.

Мають на землі ще місце події, які повністю перевертають життя людей. Саме до таких лихих трагедій належить Чорнобильська катастрофа.

Чорнобильська трагедія – це сумний урок для людства. Техногенна катастрофа сталася 26 квітня 1986 року на 4-му блоці Чорнобильської атомної електростанції у невеликому містечку-супутнику під назвою Прип'ять. Неймовірна кількість смертельно-небезпечних радіоактивних речовин опинилась у повітрі. Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС було викинуто у 100 разів більше радіації, ніж був ефект від атомних бомб скинутих на Хіросіму та Нагасакі у 1945 році. У деяких місцях рівень радіаційного забруднення в тисячі разів перевищив стандартне тло радіації. Чорнобильській катастрофі було надано 7 балів із 7 можливих за міжнародною школою ядерних подій (INES), що робить її найбільшою техногенною катастрофою того часу. Ядерний дощ пройшов так далеко, що навіть дійшов Ірландії.

Стало зрозуміло, що після вибуху буде інший світ — земля, де не можна сіяти, річки, в яких не можна купатися та ловити рибу та будинки, в яких не можна жити… Сільськогосподарські угіддя були уражені небезпечними елементами, тому стали непридатними для сівби.

        Усього радіоактивного випромінювання зазнало приблизно вісім з половиною мільйонів людей колишнього Радянського Союзу. Пізніше були переселено понад 400 тисяч осіб.

      

Цей день надовго запам'ятався усьому цивілізованому людству. У грудні 2003 року Генасамблея ООН підтримала рішення Ради глав держав СНД про проголошення 26 квітня Міжнародним днем пам'яті жертв радіаційних аварій та катастроф. Ця дата завжди буде об'єднувати всіх, хто живе одним спогадом, одним сумом, однією надією. Все менше з кожним роком залишається тих, хто усував наслідки техногенної катастрофи.

Змінюється суспільство, його пріоритети, змінюється і ставлення до того, що відбувається. Але під якою б призмою ми його не розглядали, ім'я зробленому – подвиг. Тому важко змиритися з тим, коли оточуючі звикають до «чужого» горя, перестають реагувати на його наслідки, найстрашніше з яких – невчасний відхід з життя учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

        Здоров'я людей було підірвано в тому роковому квітні. І до цього дня вони йдуть із життя зовсім не з природних, продиктованих віком причин.

Про Чорнобильську трагедію написано багато книжок, наукових праць, статей…На згадку про трагічні дні, про героїв чорнобиля розповість віртуальна виставка однієї книги «Книга спогадів - заповіт для нащадків», оформлена інформаційно – бібліографічним відділом центральної міської бібліотеки ім. І.П. Котляревського.

         Щодалі відокремлює нас час від страшної трагедії 1986 року. Безжально стираються в пам'яті багато деталей того, що сталося, зникають події того часу, забуваються особи тих, хто ціною свого життя та здоров'я рятував життя інших людей.

І ті – перші на той час молоді люди, хто не сховався хто не засумнівався у доцільності своїх дій, хто вижив і став носієм правди історичної важливості, сьогодні вже люди поважного віку. З часом їхні спогади, зібрані в одне видання вважатимуться документами особливого значення.

   Увічнити подвиг земляків, які боролися з вогнем у самому епіцентрі атомного вибуху – таке завдання поставив собі актив громадської організації «Союз Чорнобиль» міста Ізмаїл та Ізмаїльського району, взявшись за створення книги.

         І у 2012 році вийшла у світ книга авторів учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи Комарінської Людмили Іванівни і Левкіна Федора Федоровича «Их помнит мир спасенный» /Л.І. Комарінська, Ф.Ф. Левкін. Донецк– Измаил: ЛАНДОН – XXI,  2012. – 304 c.

У роботі над книгою автори спиралися на свідчення безпосередніх учасників ЛПА на ЧАЄС, на спогади їхніх родичів. Під час підготовки книги до видання автори намагалися всіляко сприяти тому, щоб підростаюче покоління Ізмаїльщини знало в обличчя кожного ліквідатора, розуміло, що неоціненний його внесок у ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС.

    Робота над книгою тривала майже три роки. «Ми з кожною людиною говорили, – пояснює автор Федір Левкін, – виписували, де хто був, якими нагородами відзначено. Мало нас лишилося...».

   

    Автори, які самі були учасниками, збирали матеріали про події тих днів. Своїми спогадами і фотографіями ділилися ліквідатори та їхні родичі, що залишилися живими. А деколи доводилося фотографувати могильні знімки.

У книзі зібрані відомості про те, як несли свою небезпечну вахту на зруйнованій атомній станції та в прилеглій до неї 30-кілометровій «зоні відчуження» ізмаїльці.

Не вщухає біль втрати в сім'ях загиблих ліквідаторів аварії. А ті, хто живі, не втрачають гідності, віри та надії. На жаль, багатьох з героїв вже немає в живих. Бо якщо у 1990 році, коли створювалося Ізмаїльське відділення організації «Союз Чорнобиль», в Ізмаїлі проживали близько 600 чорнобильців, то зараз їх набагато менше.

        У виданні наводяться короткі біографічні дані, розміщено загальний список ліквідаторів м. Ізмаїл та Ізмаїльського району та список тих з них, хто не дожив до сьогодні на момент випуску довідника.

      Видання ілюстроване, представлені фото з особистих архівів чорнобильців. Статті доповнені безліччю рідкісних фотографій. Тут же можна побачити малюнки учнів Ізмаїльської дитячої мистецької школи – переможців обласного мистецького конкурсу «Чорнобиль очима дітей».

      Сподіваємось, що сторінки цієї книги ще довгі роки будуть нагадувати про те, як це було, хто брав участь у тій нелегкій справі. Це книга пам'яті для всіх нас, наших дітей та онуків, щоб ми пам'ятали про подвиг цих чудових людей, і такої аварії ніколи більше не було.

        Схилимо голови перед ними – мучениками та героями Чорнобиля. То в чому ж він, головний урок Чорнобиля? Найголовніший – це відчуття хрупкості людського життя, його вразливості. Всемогутність та безсилля людини продемонстрував Чорнобиль. І застеріг: не впивайся своєю всемогутністю, людино, не жартуй із ним. Бо ти є причиною, але ти є і слідство.

        За роки, що минули з тих трагічних подій, встигло зрости ціле покоління, для якого чорнобильська катастрофа – надбання історії. Тому важко переоцінити значення виставки у вихованні у молоді втраченого нині почуття патріотизму, збереження культурної та історичної пам'яті нашого народу.

Читаючи цю книгу, ми віддаємо шану всім постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС. Примірники книги передано до ізмаїльських шкіл та бібліотек. Ця книга данина пам'яті мешканцям Ізмаїла та Ізмаїльського району, які ціною свого здоров'я, а часом і життя ліквідували наслідки вибуху на Чорнобильській АЕС.

         Співробітники центральної міської бібліотеки ім. І.П. Котляревського бажають ветеранам-чорнобильцям здоров'я, життєвої енергії, підтримки, розуміння та уваги близьких!

                                                     Матеріал підготувала завідувачка

           інформаційно – бібліографічного відділу

Семеріна Людмила Семенівна

Квітень 2023 р.