Книги для ідеального осіннього вечора

      Нарешті, настав той час, коли більше ніхто не скаже тобі: «Ей, досить сидіти вдома, така гарна погода за вікном!»

     Адже починається сезон дощів, а вечори темні та холодно — саме те що потрібно, аби сховатись у кімнаті з чашкою чаю та атмосферною книгою. Чому атмосферною? Тому що важливо не тільки те, хороша книга чи погана, а й те, чи вчасно вона потрапила до ваших рук. Засмучена людина не буде в захваті він якісної комедії, а радісна — не відчує настроїв головних героїв у драмі. Навіть якісній літературі потрібен свій час. Тож ми зробили для вас добірку саме таких атмосферних книг, які ідеально пасуватимуть до осінньої пори:

1. О. Генрі «Останній листок»

О. Генрі. Останній листок: Оповідання / Пер. з англ. - К.: Молодь, 1983. - 224 с.

Не можна розпочинати осінні читання, не згадавши про цю розповідь. Вона коротенька — на один вечір, але залишає після смак ще надовго. І навіть якщо ви читали розповідь десятки разів та на пам’ять знаєте, чим вона закінчиться — все рівно слід її перечитати. Аби нагадати собі про те, наскільки дивовижне наше життя, коли у ньому є місце для дружби, самопожертви та глибоких почуттів.

2. Шарлотта Бронте «Джейн Ейр»

Бронте Шарлотта. Джейн Ейр: Роман / Пер. з англ. П. Соколовський; Післямова Т. Денисової Бронте / Шарлотта. - К.: Вища шк., 1983. - 352 с.

Її без зайвих сумнівів відносять до визнаної класики і більшість книголюбів вже давно прочитали цю книжку. Але ж є такі історії, до яких хочеться повертатись щороку. Аби роман отримав відлуння у вашому серці — читати його потрібно саме у осінню пору.

3. Рей Бредбері «Кульбабове вино»

Брэдбери Р. Вино из одуванчиков: повесть и рассказы. - М: Худож. лит., 1989. - 495 с.

«Вино з кульбаб» – вже одна його назва говорить нам про те, що вживати його потрібно з розумом і розстановкою, окремими ковтками, після яких навколишній наш світ буде небагато, але відчутно змінюватися.  З книги однаково багато зможуть винести для себе як хлопчаки-однолітки головного героя, так і дорослі і літні люди. Це й не дивно, адже в Грінтауні час не має значення: на календарі завмерло зелене літо тисяча дев’ятсот двадцять восьмого року, коли ще не було самої руйнівної війни в історії людства, не було атомних бомб і швидких автомобілів. 

Підготувала: бібліограф Титаренко Валентина