Творець Українського гімну – Михайло Вербицький (До 200 річчя з дня народження)

( 4 березня 1815 – 7 грудня 1870 рр.)

Михайло Вербицький - автор національного гімну України. І це закономірно, бо він є однією з найсвітліших і найпривабливіших постатей в історії української музики. Його життя і творчість позначені дивовижним сплетінням контрастів. Ізольоване від мистецького світу, скромне, навіть вбоге існування сільського священика несподівано поєдналися з великою напругою та високою результативністю творчого процесу, відсутність гучних патріотичних декларацій - із глибинним відчуттям приналежності до українського народу, прагненням самовідданою працею на ниві рідної культури утверджувати її самобутність і велич.
Михайло Вербицький народився 4 березня 1815 року в селі Явірник Руський недалеко Перемишля в сім'ї священика, а помер 7 грудня 1870 року, похований в селі Млини на Яворівщині (тепер Польща).

Доля розпорядилася так, що уже в дитячому віці він та його молодший брат втратили батька та по суті залишилися сиротами. Однак хлопцям повезло їх взяв на виховання далекий родич, Перемишлянський єпископ і високоосвічена людина Іван Снігурський. Так вони опинилися в особливо мистецьки насиченому середовищі.
Перемишль, з яким пов'язана діяльність таких видатних просвітителів як Іван Могильний, Йосиф Левицький, став на той час важливим центром відродження української культури. Він набув зокрема великого значення як музичний осередок.

Середню і музичну освіту Вербицький здобув у Перемишлі та Львові. З 1852 року був священиком у селі Млинах. Михайло Вербицький був одним із перших професійних українських композиторів у Галичині. Він залишив чимало власних композицій як цілої Служби Божої, так і окремих богослужебних співів.

Особлива заслуга М.Вербицького перед українським народом - це композиція українського гімну "Ще не вмерла Україна" (1864р.)

Гімн - це урочиста пісня, прийнята як символ державної єдності. Поряд з гербом і прапором гімн є офіційним символом держави. Йому належить значна роль у громадсько-полтичному житті як засобу масової агітації, мобілізуючої та організаторської сили.

Створення українсько гімну бере початок з осені 1862 року. Український етнограф, фольклорист, поет Павло Платонович Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна». Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об’єднаних у Громаду сталося миттєво.

Отримавши поширення на Західній Україні, патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Михайло Вербицький, захоплений віршем Павла Чубинського пише музику до нього. Вперше надрукований у 1863, а з нотами – у 1865році вперше почав використовуватись як державний гімн у 1917 році. У 1917-1920 “Ще не вмерла Україна” як єдиний державний гімн законодавче не був затверджений, використовувалися інші гімни.

15 січня 1992 музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України, що знайшло своє відображання у Конституції України. Проте, тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон “Про Державний гімн України”.

В останні роки життя Михайло Вербицький займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Серед його учнів були отці-композитори Віктор Матюк і Порфирій Бажанський. Помер композитор у 1870 р. в Млинах, проживши лише 55 років.

Михайло Вербицький до кінця свого життя служив двом великим силам нашого духовного життя — молитві і пісні — служив самовіддано, одержимо і повсякчас.

Пам’ятник на могилі Михайла Вербицького у Млинах

Література, яку ви зможете знайти 

в бібліотеці ім. І. П. Котляревського: