21 березня - Всесвітній день поезії

Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в 23 столітті до нашої ери. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-ана (En-hedu-ana) і знахідка підтверджена артефактами.

Як багато прекрасних віршів і текстів пісень, написаних великими поетами, зберігаються в нашій пам'яті протягом усього життя! І правда, поезія - це велика сила, яка служить для людей способом вираження почуттів, переживань і захоплень. Римовані рядки, розташовані в смисловій послідовності, здатні зворушити до глибини душі, викликати бурю емоцій і вражень. Щоб висловити подяку всім поетам на Землі, людство відзначає щороку День поезії.

Ідея святкування належить ЮНЕСКО. У 1999 році на 30-й сесії, ця організація підписала резолюцію, згідно з якою День поезії знайшов статус Всесвітнього свята. Через рік його вже відзначали вперше у вузьких творчих колах.

Головною метою проведення Дня поезії стало бажання долучити людей до творчості, відродити віршовану культуру, розвинути творчу діяльність не тільки серед населення, але й в культурних видавництвах і Системах Масової Інформації.

Сама по собі поезія переживала безліч етапів свого формування, починаючи з часів первісної людини. Тим не менш, мистецтво римувати і вміло складати зворушливі тексти дожило до наших часів.

Вітаємо із Днем поезії!

Джерело

ТОП-10 ознак щасливої людини (До Міжнародного дня щастя)

У 2012 році ООН своєю резолюцією №66 / 281 проголосила 20 березня Міжнародним днем щастя (International Day of Happiness) з метою визнати важливість щастя в житті кожної людини і підтримати ідею про те, що прагнення до щастя є загальним почуттям для всіх людей нашої планети.

Експерти назвали 10 ознак щасливої людини:

1. Щасливих людей зовсім не цікавить, що думають про них інші. Це не означає, що такі люди не помиляються. Але це означає, що вони ніколи не оглядаються в пошуках схвалення чи осуду.

2. Вони вміють бачити ситуацію "зі сторони". Китайська мудрість стверджує: Правильно чинить той, хто спостерігає за своїм життям відсторонено – як мавпа, яка сидячи на дереві спостерігає за сутичкою двох тигрів.

3. Ні про що не шкодувати. Втрачені можливості, кохання, яке так і не відбулося, зрада друзів – все це не вартує нашого часу та енергії.

4. Вміють дякувати. І йдеться тут не про чергову вдячність, а про ту, що йде від щирого серця.

5. Зберігають відчуття новизни. Ставити перед собою нові цілі і досягати їх – це прекрасно. Але дуже часто в гонитві за тим, чого ще немає, ми не встигаємо сповна насолодитися тим, що вже є! Саме це і робить нас нещасними.

6. Вміють над собою посміятися. Здатність щиро сміятися над самими собою притаманна тільки сильним духом та розумом людям, які не бояться жодних стереотипів чи упереджень.

7. Живуть "у відділі сьогоднішнього дня". Люди, які живуть під тягарем минулих помилок та негативного досвіду, з одного боку, і під страхом пережити провал в майбутньому – з іншого – не живуть взагалі.

8. Ніколи не припиняють навчатися. Книги, подорожі, нові хобі, іноземні мови, бажання пізнати цей світ і ніколи не переставати дивуватися – це ще одна чудова звичка щасливих людей, тому що саме вона допомагає їм реалізовувати себе.

9. Ніколи не заздрять. Ми звикли порівнювати себе з іншими і співставляти свої успіхи з успіхами оточення. В здоровій конкуренції немає нічого поганого, втім, найчастіше вона переростає у відчуття незадоволеності самим собою та заздрості до людей більш успішних.

10. Правильно вибирають друзів. Спілкуйтесь зі щасливими – і вони заразять вас щастям. Спілкуйтесь зі щедрими – і станете такими само. Якщо ж ви сумуєте – шукайте людей життєрадісних".

Зі святом!

Джерело

Богдан Ступка читає вірш Ліни Костенко "Крила"

Безумовний класик, чиї твори давно увійшли до навчальних програм, стали піснями, символами, мемами й оточили нас з усіх боків.

Безкомпромісна, принципова, вперта, вимоглива, горда. Часом різка, гостра, як бритва, з блискавичною реакцією і неабияким почуттям гумору.

Усе це – про Ліну Костенко.

Пропонуємо послухати одну з найвідоміших поезій поетеси - "Крила":

Ліна Костенко - поетеса епохи

Сьогодні, 19 березня, свій 90-річний ювілей святкує неперевершена поетеса Ліна Костенко.

Постать Ліни Костенко не потребує представлення. Варто лише зазначити, що вона — почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів, лауреат премії імені О.Теліги, премії імені Ф.Петрарки, премій Фундації Антоновичів та ін. Її твори перекладено багатьма європейськими мовами. Її творчість – невід’ємна частина історії України, культури, персоналітету.
«Невпіймана королева» — так назвав свою статтю про Ліну Костенко український поет Юрій Андрухович.

«Ліна Костенко з тих поетів, - пише В. Базилевський, - які здатні крізь вселюдське бачити національне, а крізь національне прозирати вселюдське». Це, напевно, і є геніальність. Незвичайна проникливість та глибока душевність поетеси відчуваються в кожному рядочку, сповненому щирих сподівань. Адже все минає: й сумне, й щасливе, не минають лише думки та вірші. Тож у цей день пропонуємо послухати вірш геніальної поетеси:

Найкращі екранізації української класики

Ці фільми нагадують українським глядачам, що наша література може з геніальною легкістю опинитись на великих екранах та спонукати до перечитування видатних творів. Найкращі фільми на основі творів української класики — у нашій добірці.

1. Тіні забутих предків (режисер Сергій Параджанов)

«Тіні забутих предків» — український художній фільм режисера Сергія Параджанова, відзнятий у 1964 році на кіностудії ім. Олександра Довженка. Це екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського. Режисер про кінострічку говорив так:
«Фільм не з’явився на порожньому місці… Був великий класик Коцюбинський. Вражений красою Карпат, він створив своїх Ромео і Джульєтту, поетичну притчу про кохання. Пам’ятаєте картину Тіціана, на якій зображені дві жінки — „Любов земна і Любов небесна“. У моєму фільмі це — Марічка і Палагна».
Зйомки кінострічки здійснювалися у справжніх гуцульських хатах та околицях села Криворівня Івано-Франківської області. Саме тут Михайло Коцюбинський написав свою повість.

2. Наталка Полтавка (режисер Родіон Юхименко)

«Наталка-Полтавка» — телефільм-опера відзнятий у 1978 році. Екранізація опери Миколи Лисенка, яку композитор написав, натхненний однойменною музичною драмою Івана Котляревського.
Основна дія кіноопери відбувається в Україні на Полтавщині. Джерельною базою фільму є життя українського суспільства на початку XIX ст. У фільмі розповідається про розлуку дівчини з коханим та одруження з немилим. Твір «Наталка-Полтавка» вже давно став класикою української літератури, музики, театру, кіно.

3. Україна в огні (режисер Олександр Довженко)

Фільм створено за мотивами кіноповісті Олександра Довженка «Україна в огні», яку було заборонено Сталіним у 1944 році. Саме після виходу цього фільму у Довженка почалися серйозні ідеологічні проблеми з владою.
Режисер, створюючи багатогранну панораму історичних подій, не прикрашує дійсності. Він прямо говорить про існування героїзму, сили духу та патріотизму, про людей з дріб’язковими душами, боягузів та псевдопатріотів: «Душі у людей були маленькі, кишенькові, портативні, зовсім не пристосовані до великого горя».

4. Камінний хрест (режисер Леонід Осика)

За основу фільму взято прообраз Івана Дідуха, котрий залишав по собі камінний хрест. Саме це і зобразив Василь Стефаник в однойменному творі, спираючись на реальні факти та розповіді очевидців тих страшних і сумних подій в історії нашої країни.
У фільмі не дається ніякого пояснення, тим більше не робиться ніяких моральних висновків із цієї історії. Але досить чітко показано, як головний герой фільму трансформується із миролюбної людини у справжнісінького ката. Сценарій написав Іван Драч.

5. Чорна рада (режисер Микола Засєєв-Руденко)

І завершує нашу п’ятірку український художній фільм «Чорна Рада», який знятий за однойменним романом письменника Пантелеймона Куліша. На екрани вперше вийшов навесні 2001 року. Фільм складається з 9-ти серій, його загальна тривалість становила 485 хвилин. З невідомих причин фільм обрізали і тепер тривалість становить 144 хвилин.
Основні події фільму розгортаються у тяжкі для України історичні часи. Після смерті Богдана Хмельницького загострюється боротьба за гетьманську владу між Якимом Сомком й Іваном Брюховецьким. Кульмінацією запеклої політичної ворожнечі стає Чорна рада 1663 року. У фільмі присутні масштабні батальні сцени, мальовничі національні костюми. Відомі й улюблені актори роблять фільм привабливим для широкого кола глядачів.

Джерело