"Біля витоків слов'янської писемності

 

     24 травня ми відзначаємо День слов'янської писемності та культури. Це свято просвітництва, культури, літератури рідного                              слова. Цього дня згадують творців слов'янського алфавіту Кирила                       та Мефодія. Саме вони стали основоположниками слов'янської писемності. Кожна людина має пишатися та дорожити своєю культурою та історією, повинна знати та зберігати у своїй пам'яті імена перших слов'янських просвітителів.

     Писемність, мова – то є душа кожної нації, її найцінніший скарб.                 У мові – наша давня й нова культура, ознака нашого національного визнання.                      

     Що ж для кожного з нас значить рідна мова, слова, які ми чуємо, що можемо написати і прочитати? Дуже багато! Без цієї мови, без букв не було б нашої нації – українського народу, не було б ні історії, жодної великої дати,  жодного великого імені.

     Солунські брати Кирило та Мефодій є символами слов'янського письма та культури. Вони створили першу слов'янську мову (кирилицю), яка надалі вплинула на формування літературних мов багатьох слов'янських народів. Цю мову прийнято в науці називати старослов'янською.

     Кирило та Мефодій – слов'янські просвітителі, творці слов'янської абетки, проповідники християнства.  Як відомо, брати походили зі знатного роду та проживали у грецькому місті Солуні. 

     Це свято відзначається щорічно 24 травня, саме в день вшанування пам'яті святих рівноапостольних Кирила й Мефодія – просвітителів,

творців слов'янської писемності та абетки, перших пам'яток слов'янської писемності й старослов'янської мови, яка була створена в IX столітті. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» в честь візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій.

    Згідно з однією з афонських легенд, батько братів, Лев, був слов'янином, болгарином, він обіймав посаду «друнгарія під стратигом» (військового вождя), а мати була гречанкою. Мефодій і Костянтин (старший і молодший брати у великій родині) з дитинства добре знали як грецьку, так і слов'янську мови.

     Праці цих великих просвітителів стали спільним надбанням усіх слов'ян.

     У 863 році Кирило і Мефодій розпочали свою місію зі створення слов'янської писемності. Про неї йдеться в «Повісті временних літ»:                        «І раділи слов'яни, що почули про велич Божу своєю мовою». Саме Кирило та Мефодій створили слов'янську абетку, яку ми користуємося донині. Крім того, вони перекладали слов'янською мовою Євангеліє, Апостол і Псалтир та інші богослужбові книги.

    Паросток православної духовності, прищеплений ними до дерева слов'янської культури, не зів'яв і приніс свої плоди в іншому місці та в інший час: у 865 році учні Костянтин і Мефодій охрестили Болгарію.

    Мова, яку запровадили Кирило й Мефодій, стала мовою східнослов'янських народів, отже, й українського. Кирилиця прийшла до Київської Русі з Болгарії разом із старослов’янськими богослужними книгами після офіційного прийняття християнства у 988 році.

     Мови слов'янської групи мають унікальну тисячолітню історію, складну географію і безліч подібностей і відмінностей. А коріння                    Дня слов'янської писемності та культури сягає Болгарії, де це свято відзначається з початку XIX століття.

 

    На виставці «Біля витоків слов’янської писемності» представлені книги, що оповідають про історію розвитку мови, легенди, оповіді, а також книги, які дозволяють дізнаватися багато цікавого про життя слів прислів'їв про крилаті висловлювання, про виникнення писемності, цікаві факти про життя Кирила та Мефодія, їхню просвітницьку місію.

    Вона знайомить читача з різноманітними виразами письмової культури, які різняться за використаною в них графікою та мовою, за взятим для письма матеріалом та ін.

    Знайомимо Вас з літературою, що сягає  сивої давнини – це книга  Нестора Літописця, автора «Повісті минулих літ»: Літописні оповіді /Переказ В.С. Близнеця.- 3 Вид. зі змінами.- К.: Веселка. – 2002. – 228 с.: іл

     Цей літопис – перша пам’ятка у Київській Русі, в якій відображена історія держави та показано її розвиток на тлі світових подій. Нестор був ченцем Києво-Печерської лаври, а також одним із учнів Кирила та Мефодія. Варто відзначити, що саме автора «Повісті минулих літ» Нестора Літописця вважають «батьком української словесності».

     Славетна пам’ятка письменства Київської Русі – поема «Слово о полку Ігоревім»./ Махновець І.О. упорядник Лисенко О. – К.:Веселка, 2008. – 134 с.

А/б, ч/з, ф2, ф6.

   є одним із шедеврів світової культури. Безсмертне «Слово о полку Ігоревім» - героїчна, сповнена палкої любові до Вітчизни, до свого народу пісня-заклик, що лине із сивих віків Київської Русі.

     Це героїчна поема, яка розповідає про похід князя Ігоря Святославича проти половців у 1185 році.

    «Остроми́рове Євангеліє» –  одна з найвидатніших пам'яток старослов'янського письменства в давньоруській редакції, яка була створена на Русі. Пам'ятка української мови. У пам'ятці зафіксовано типові риси української мови, які стали нормою української літературної мови.

    «Остромирове Євангеліє». В. В. Німчук. Пам'ятки української мови / Українська мова. Енциклопедія.  К.: 1995.

Євангеліє– апракос короткий = Остромирове Євангеліє; Письменник Григорій, диякон Дата видання/створення 1056 – 1057. Обсяг видання 294 л.

містить євангельські читання для неділі та свят. Переписане у 1056 – 1057 роках із болгарського оригіналу, як гадають, у Києві дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира.

    «Остромирове Євангеліє» містить євангельські читання для неділі та свят. Матеріали «Остромирового Євангелія» були використані, в певній мірі, для створення сучасних граматики і словників старослов'янської мови.

     На відміну від інших пам'яток XI ст. в «Остромировому Євангелії» спостерігається правильна передача редукованих голосних звуків літерами «ъ», «ь».

     На Волині, у середині XVI століття, під впливом ренесансних ідей, у монастирській тиші створювався перший рукописний переклад головного християнського твору книжною українською мовою, який став відомим у науковому середовищі і серед широкого загалу як Пересопницьке Євангеліє.

    «Пересопницьке Євангеліє 1556-1561»: дослідження». Український Р. Е. Словник: в 3-х т. – 2-ге вид. – К.: Голов. ред. УРЕ, 1987. – Т. 2. - 735 с.                          Про Пересопницьке Євангеліє С. 648

      Це – визначна пам’ятка української мови та книжкового мистецтва ХVІ ст. і один з перших перекладів  українською мовою канонічного євангельського тексту. Видання супроводжується науковими дослідженнями.

     Було написане на території Великої Волині, в княжому місті Пересопниця, звідки й має свою назву. У 1556-1561 роках основним читанням було Святе письмо. Саме тому княгиня Заславська замовила архимандриту Григорію та його помічнику Михайлу Сяноцькому зробити Євангеліє, викладене «простою народною мовою», тобто зрозуміле пересічному читачеві.

     Так з'явилося на світ Пересопницьке Євангеліє - рукописна книга, виготовлена на пергаменті в одному примірнику, оправлена в темно-коричневу шкіру та прикрашена срібними нарижниками із зображенням євангелістів та розп'яття Христа в центрі. Подорож Пересопницького Євангелія в часі та просторі є захоплюючою та подекуди детективною історією. Протягом майже 450-ти років Пересопницьке Євангеліє переходило з одних рук в інші, з церков до бібліотек. І от нарешті в 2008 році за ініціативи видавничого дому «АДЕФ-Україна» та з благословіння митрополита Володимира було видано факсимільну копію Пересопницького Євангелія.

    На «Пересопницькому Євангелії» присягають на вірність Україні наші президенти.

    Кириличний алфавіт з ХІ століття широко застосовується в духовній і світській літературі східних слов`ян. Від давньоруського періоду його успадкували три східнослов`янські народи: український, білоруський, російський. В історії кириличного письма розрізняють три періоди: устав, півустав і скоропис.

   У середині ХVІ століття у східних слов`ян виникає друкарство, друкований алфавіт створений на основі півуставного письма. Перша книга під назвою «Апостол» надрукована в Україні – у Львові – 1574 р. Іваном Федоровим. У 1708 році старий друкарський алфавіт зазнав реформ. Була введена нова система знаків – гражданка.

     Ознаки української мови фіксуються в пам`ятках, починаючи з найдавніших джерел, датованих ХІ століттям. Існує два погляди на зародження і розвиток української мови як окремої слов`янської: українська мова виникла після розпаду давньоруської мови (ХІV століття); джерелом української мови виступає праслав`янська мова, розпад якої розпочався в VІІ столітті.

Богданов, Иван. «Безсмъртни предтечи - Кирил и Методий» / Иван Богданов  [Текст]: хиляда и сто години от разпространението на славянската писменост / И. Богданов. – София : Народна просвета, 1963. – 78 с. : іл. – (Популярна історична бібліотека). Аб, ч/з.

   У книзі йдеться про життя та діяльність видатних братів Кирила та Мефодія, про поширення слов'янської писемності, просвітництво слов’янських народів. Книга є цінною історичною працею, спрямованою на популяризацію культурної спадщини святих братів.

     Автор Іван Генчев Богданов болгарський письменник, юрист, історик, архівіст і бібліограф, народився 3 травня 1903 року в Тирново, Болгарія, помер 6 серпня 1992 року.

Демин, Олег. «Мы пришли дать вам Слово». Кирилл и Мефодий в истории славянской культуры [Текст] / О. Демин. – О. : Гермес, 2003. –  120 с. – Библиогр.: с. 118.

Аб, ч/з.

      Книга знайомить читача з повною драматичною історією життя та діяльності творців слов'янської абетки, великих слов'янських просвітителів - братів Костянтина-Кирила Філософа та Мефодія. Показано історичні умови формування та поширення двох найдавніших слов'янських абеток - кирилиці та глаголиці. Розглянуто спірні питання взаємозв'язку цих абеток. Наведено додаткові аргументи на користь більшої давнини кирилиці.  

      У книзі розглянуто зв'язки великих апостолів слов'ян з римським престолом - висвячення Мефодія на єпископа Папою Адріаном II, надання йому окремої архієпископської кафедри, апостольський дозвіл на проведення богослужінь слов'янською мовою тощо.

    Книга написана з суто академічних позицій доктором історичних наук, професором кафедри нової та новітньої історії Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.

     Слов'янська книжкова мова (старослов'янська) набула поширення як спільна мова для багатьох слов'янських народів. Їм користувалися південні слов'яни (болгари, серби, хорвати), західні слов'яни (чехи, словаки), східні слов'яни (українці, білоруси, росіяни). На основі кирилиці створювалася писемна культура 60 країн світу.

Русанівський, Віталій Маркович. «Походження і розвиток східно-слов'янських мов» [Текст] / В.М. Русанівський  (До 1500-річчя заснування міста Києва) К., 1980. – 62с. (Серія 4 «Література і мистецтво», №5).

    Книга «Походження і розвиток східнослов'янських мов» (або «Походження і розвиток східно-слов'янських мов») — це науково-популярна праця видатного українського мовознавця Віталія Марковича Русанівського.

    У цій праці В.М. Русанівський стисло розглядає: Історичні умови формування східнослов'янських мов (української, білоруської, російської). Процеси, що вплинули на розвиток мов. Культурні, освітні, 

політичні та мистецькі події, які сформували мовну ситуацію на східнослов'янських землях.

Лєута, Олександр Іванович. Старослов'янська мова старослов’янська мова. Підручник для студентів філол. спеціальностей вищих навчальних закладів / О. І. Лєута. –«Фірма «ІНКОС»., Центр навчальної літератури, 2007.  – 256 с.

Аб, ч/з.

              У книзі охоплено всі розділи курсу старослов’янської мови, першої серед історико-лінгвістичних дисциплін, що вивчають на філологічних факультетах університетів і педінститутів. Найбільшою перевагою порівняно з іншими підручниками є чітка спрямованість на глибоке засвоєння та практичне закріплення матеріалу. Використано великий практичний матеріал, дібраний з пам’яток старослов’янської писемності. Наведено багато оригінальних прикладів. У кінці книги подано довідковий матеріал для семінарських і практичних занять, уміщено парадигми усіх граматичних класів, словник старослов’янської мови. Матеріал допоможе в осягненні мовних явищ, шляхів формування тих чи тих граматичних форм.

     У чому ж велич громадянського подвигу Кирила та Мефодія? Насамперед, вони стали першими духовними проповідниками християнства та першими просвітителями в історії слов'янської культури. Створенням оригінальної слов'янської абетки вони започаткували широкий  розвиток слов'янської писемності, яка спочатку була адресована всім слов'янам.

     Разом з учнями Кирило та Мефодій переклали на давньоболгарський Євангеліє, Апостол, Псалтир і тим самим заклали основи міжслов'янської книжкової літературної мови, відомої як старослов'янську. Через нього слов'яни долучилися до цінностей античної та християнської цивілізації. Кирило і Мефодій не лише створили нову та досконалу систему письма, а й те, що своїми перекладами з грецької мови найскладніших текстів, а також своєю напрочуд плідною педагогічною діяльністю заклали основи слов'янської історіографії, філології та філософії.

      Геній Кирила як філолога полягав у тому, що він створив дуже вдалу алфавітну систему, яка враховувала багато особливостей будь-якої слов'янської мови і навіть деяких сусідніх. Особливість його глаголиці, а потім і кирилиці, яка перейняла її принципи, полягає в тому, що тут не потрібні додаткові символи при зображенні літер, як, наприклад, для передачі слов'янських мов латинським алфавітом - літер достатньо для передачі особливостей усіх звуків. Кирилу вдалося настільки ґрунтовно проникнути в структуру та фонологію слов'янської мови, що був створений універсальний алфавіт з величезним потенційним запасом.

    Навчаючись різним наукам рідною мовою, ми, за висловом давньоруського літописця, пожинаємо те, що було посіяно найдавнішими просвітителями Русі, які сприйняли писемність (а разом із нею і всю сучасну їм науку) від першовчителів слов'янських народів – Святих Кирила та Мефодія.

     Свято на честь Кирила та Мефодія – державне свято у Болгарії, Чехії, Словаччині. У Болгарії свято відзначається 24 травня та називається Днем слов'янської культури та писемності. У Чехії та Словаччині свято відзначається 5 липня.

    Спочатку свято, яке існувало в Болгарії ще в X-XI століттях, відзначалося лише церквою. Церква зарахувала Кирила і Мефодія до лику святих.

     18 травня 1863 року Святіший Синод ухвалив указ про проголошення 11 травня (24 травня за новим стилем) Церковним святом Солунських братів.

     У Болгарії в 1950 р. було засновано орден «Кирило і Мефодій» як наступник ордена «Святі Рівноапостольні Кирило і Мефодій» 1909 року. Орден мав три ступені та призначався для нагородження болгарських та іноземних громадян за діяльність у галузі освіти, культури та науки, а також за великі заслуги у вихованні болгарського народу. Скасовано 1991 року.

    У багатьох країнах світу святим братам Кирилу та Мефодію встановлені пам’ятники.                                                                       

Пам'ятник у Софії (Болгарія) (скульптор В. Гіновський)

      Встановлено перед будівлею Національної бібліотеки, що носить їхнє ім'я.

     Пам'ятники також встановлені в Асеновграді (2001, скульптор Петко Москов), Добричі (2007, скульптор М. Богданов), Пазарджике (2005, автори скульптор С. Кирич, архітектор М. Костадінова-Васєва), Пловдеве (1996, скульптур Петко Москов).         

     Частина композиції княгині Ользі, Андрію Первозванному, Кирилові та Мефодії.

    Створена у 1911 році (скульптори І. Кавалерідзе, П. Сніткін, архітектор В.Н. Риков), відновлена ​​у 1996 році (скульптори-реставратори В. Сівко, Н. Білик, В. Шишов). 

     Пам'ятники також встановлені в Одесі (2007, автор В. Васильєв), Сваляві на території Свято-Трійці Кирило-Мефодіївського монастиря (2005),

   У  Мукачевому (2000, автор І. Бровді), копію пам'ятника встановлено також у Києво-Печерській Лаврі.

     Пам'ятник святим братам Кирилу та Мефодію встановлено й у Монголії. Створена святими кирилиця використовується і в цій азіатській країні.

Поспішайте познайомитись із цікавою літературою!

 

   Чекаємо на Вас у Центральній бібліотеці імені І.П. Котляревського

за адресою: м. Ізмаїл, вул. Національної гвардії України,41.

Матеріал підготувала завідувачка

 інформаційно-бібліографічним відділом 

Семеріна Людмила Семенівна. 

Травень 2026 року.