«Голокост: історія, долі, пам'ять»

 Інформаційно –бібліографічний відділ

«Голокост: історія, долі, пам'ять».

 

Дайджест

 

                                                                                                 Це Голокост – всього одне лиш слово,

                                                                                         Та його сенс – пекучий болі жар,
                                                                                          Вбивали всіх!.. старого і малого,
                                                                                мало хто життя порятував.

                                                                                        Чи їх вина, що родом із євреїв?

                                                                                     Чи їх вина, що не такі як всі?

                                                                                                  Невже їх смерть заслуговує  трофеїв?

                                                                                            І щастя можна віднайти в сльозі?

Sandra_

 

   27 січня весь світ відзначає Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Саме цього дня у далекому 1945 році було звільнено концентраційний табір Освенцім-Біркенау. Страшним словом «голокост», яке грецькою означає «всеспалення», (єврейською «шоа» - катастрофа) прийнято називати переслідування та масове знищення євреїв нацистською Німеччиною,  а також, у широкому сенсі, переслідування та знищення нацистами представників різних етнічних та соціальних груп, неугодних режиму. 

   Голокост - приклад геноциду, свідомого вбивства великої групи людей, як правило, тому, що вони належать до певної національності, раси чи релігії.

     В основі Голокосту лежав антисемітизм (ненависть до євреїв чи упередження проти євреїв). Антисемітизм був основним принципом нацистської ідеології. Антисемітські упередження були поширені по всій Європі.

    Як жертв Голокосту зазвичай сприймають також інші етнічні та соціальні спільноти, яких нацисти переслідували і знищували за приналежність до цих спільнот (роми, гомосексуали, масони, безнадійно хворі тощо).

    Нацисти — це скорочена назва Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії (NSDAP), заснованої в 1919 році після Першої світової війни.

     Голокост розпочався у Німеччині після того, як Адольфа Гітлера було призначено канцлером у січні 1933 року. Майже відразу ж нацистський режим Німеччини (який називався Третім рейхом) виключив євреїв з економічного, політичного, соціального та культурного життя Німеччини. Протягом 1930-х років режим чинив все більший тиск на євреїв, щоб змусити їх емігрувати.

    Нацисти помилково звинувачували євреїв у тому, що вони є причиною соціальних, економічних, політичних та культурних проблем Німеччини. Зокрема, вони звинувачували євреїв у поразці Німеччини у Першій світовій війні (1914–1918 рр.). Деякі німці погоджувалися з цими заявами нацистів. Гнів через поразку у війні і економічний і політичні кризи сприяли зростанню антисемітизму в німецькому суспільстві. Недолугий стан Німеччини в період Веймарської республіки (1918–1933 рр.), страх перед комунізмом і вплив Великої депресії також сприяли прийняттю багатьма німцями нацистських ідей, включаючи антисемітизм.

   У період із 1933 по 1945 рік переслідування євреїв нацистської Німеччиною розвивалося і ставало дедалі радикальнішим. Кульмінацією цієї радикальної позиції стало масове вбивство шести мільйонів євреїв.

  

     Вони переслідували євреїв, оскільки були радикальними антисемітами. Це означає, що вони ставилися до євреїв із упередженням та ненавистю. Фактично, антисемітизм був одним із головних постулатів їхньої ідеології і лежав в основі їхнього світогляду.

    Проте антисемітизм не був винайдений нацистами. Антисемітизм — це усталені й поширені упередження, які протягом всієї історії людства приймали різні форми.   У Європі дана форма нетерпимості виникла ще в давнину.

     На всій території, контрольованій Німеччиною та її союзниками, переслідування євреїв набувало різних форм.

     Правова дискримінація як антисемітських законів. До них належали Нюрнберзькі расові закони та безліч інших дискримінаційних законів.

    Різні форми публічної ідентифікації та виключення. Сюди входили антисемітська пропаганда, бойкоти євреїв, що належать комерційним підприємствам, публічне приниження і обов'язкове маркування (наприклад, нашивка з єврейською зіркою на нарукавній пов'язці або одязі).

      Організоване насильство. Найбільш яскравим прикладом є погром «Кришталева ніч». Були також окремі інциденти насильства та інші погроми (жорстокі заворушення).

     Фізичне витіснення. Злочинці проводили примусову еміграцію, переселення, висилку, депортацію та геттоізацію для фізичного переміщення євреїв та єврейських громад.

    Інтернування. Нацисти інтернували євреїв у переповнені гетто, концентраційні табори та табори примусової праці, де багато хто з них помирав від голоду, хвороби та інших нелюдських умов.

      Повсюдна крадіжка та грабежі. Конфіскація майна, особистих речей та цінностей євреїв була ключовою складовою Голокосту.

    Примусова праця. Євреї мали відбувати трудовий обов'язок в інтересах військових зусиль країн Осі або для збагачення нацистських організацій, військових та/або приватних підприємств.

      Нацистська Німеччина робила масові вбивства у безпрецедентних масштабах.    В основному нацисти застосовували два методи вбивства. Одним із них були масові розстріли в небачених раніше масштабах.

    Німецькі загони проводили масові розстріли цивільного населення на околицях сіл, селищ та міст по всій Східній Європі. Іншим способом було придушення отруйним газом. Операції із задушення газом проводилися в таборах смерті та з використанням пересувних «газвагенів».

      Голокост закінчився у травні 1945 року, коли перемогли нацистську Німеччину у Другій світовій війні. Просуваючись Європою під час наступальних операцій, війська захоплювали концентраційні табори.

    Вони звільняли полонених, що залишилися в живих, багато з яких були євреями.  Війська знаходили і звільняли тих, хто вижив після так званих маршів смерті.

     Після Голокосту ті євреї, яким вдалося вижити, часто стикалися з реальною повною втратою своїх сімей і громад.

     Деякі змогли повернутися додому і віддали перевагу наново будувати своє життя в Європі. Багато інших боялися повертатися додому через повоєнне насильство і антисемітизм.

     Після Голокосту світ намагався оговтатися від жахів геноциду, зберегти пам'ять жертв і притягнути винних до відповідальності. Ці важливі заходи тривають і сьогодні.

    Зараз особливо гостро постає проблема збереження пам'яті. Особливо важливим є завдання освіти молодого покоління.

   

     Книги про Голокост є важливою частиною нашої історії та допомагають нам зрозуміти жахливі наслідки ненависті та дискримінації. Ці книги не тільки висвітлюють страшні злочини нацистської Німеччини проти єврейського народу, але й страшні наслідки цих дій на всіх, хто був залучений до війни.

   

    Пропонуємо вам почитати художню літературу про переслідування євреїв – це важлива для Європи ХХ століття тема, що виникла з необхідності осмислити цей нелюдський досвід та зрозуміти, як зробити так, щоб події тих років ніколи не повторилися.

Зусак, Маркус. «Книжковий злодій». /Маркус Зусак; [пер. с англ. Н. Мезина ; ил. Уайт Труди]. – К. : Нова книга, 2020. –368 с.

    Про Голокост, найстрашнішу сторінку в історії єврейського народу, написано та сказано чимало. Австралійський письменник Маркус Зусак вирішив підійти до цієї теми з незвичного боку. В основі сюжету його гучного роману «Книжковий злодій» лежить історія німецької сім'ї, яка в розпал Другої світової на свій страх і ризик дала притулок у себе в будинку юнака з жовтою зіркою на рукаві. Дочка жалісливих господарів Лізель, мало розуміючи у політиці та війнах, відразу ж порозумілася з таємним гостем.

   Зворушливий, сповнений драматичних поворотів роман малює перед читачем історію зародження ніжної дружби. Маркус Зусак ніби намагається нагадати своїм читачам, що війна не завжди така однозначна, як здається на перший погляд. І часом люди, які мали стати непримиренними ворогами, виявляються справжнім порятунком один для одного.

 Келлі, Марта Холл «Бузкові дівчата». /Марта Холл Келлі – Київ: Нора-Друк, 2021. – 544 с.

    У жіночому таборі Ревенсбрюк німецькі лікарі займаються науковою діяльністю. Жінкам роблять операції, під час яких в рану вводять збудники стрептокока чи газової гангрени. Перед тим, як зашивати рану, її наповнюють битим склом, дерев’яними щіпками або тирсою.

«Невдовзі у всіх нас піднялася температура, і ще більше дівчат почали страждати від нудоти. Біль у моїй нозі був страшенний, наче її покусала хмара злих ос».

Лікарка Герта Оберхойзер, яка добровільно приїхала в Ревенсбрюк, не бачить у своїх діях нічого поганого. Адже чесні люди до табору не потрапляють. Та й, зрештою, це просто її робота.

     Коли німці стануть переможеними, Герту засудять на 20 років, але випустять достроково. Жінка повернеться до лікарської діяльності, придбає авто. А Кася Кужмерик, табірний «кролик», щодня шкутильгатиме, відчуваючи в нозі жахливий біль. І якби не Кароліна Феррідей, волонтерка із Франції, вона мирилася б із тим болем до кінця життя.

    Роман складається із трьох сюжетних ліній: Кася Кужмерик, Герта Оберхойзер, Кароліна Феррідей.

    До слова, «кролики» Ревнсбрюка – це 74 жінки, які зазнали хірургічних знущань. Кроликами їх називали через специфічну ходьбу. Кароліна та Герта – невигадані персонажі. Кася – прототип Ніни Іванської, якій у таборі зробили експериментальну операцію.

Кеніллі, Томас. «Список Шиндлера». Томас Кеніллі.   Перекладач: Ганна Яновська. – Харків. – Видавництво:

«Клуб Сімейного Дозвілля», 2021. – 480с.

  «Той, хто врятував єдине життя, врятував весь світ» - ці слова з Талмуду написали ув'язнені на кільці, яке подарували своєму рятівнику - Оскару Шиндлеру. Людині, яка позбавила від мученицької смерті більше тисячі людей. повна протиріч" - так пише про свого героя Кеніллі. Так, Оскар Шиндлер не був святим, але став - Праведником Світу. Про нього пам'ятають не тільки ті, хто завдячує йому життям, не тільки їхні діти та онуки - немає у світі людини, яка не чув би це ім'я і не схилявся перед скромною мужністю Шиндлера.                        

    У 1993 році Стівен Спілберг зняв за романом Томаса Кеніллі фільм, який став одним із найзначніших творів світового кінематографа та удостоєний семи премій «Оскар». 

Ремарк, Еріх Марія. «Іскра життя» : Роман: Пер. с нем / Э. М. Ремарк. – Харків: Видавництво Клуб Сімейного Дозвілля, 2021. – 384 с.

   Еріх Марія Ремарк – один з найвідоміших письменників ХХ століття. Його антивоєнні романи «На західному фронті без змін», «Три товариші», «Тріумфальна арка» є справжніми світовими сенсаціями, що не втрачають актуальності й до сьогодні. Поруч із Гемінґвеєм та Олдінґтоном Ремарк– одна з культових постатей літературної течії «втраченого покоління».

    Ремарка називають представником втраченого покоління –  покоління тих, хто пішов на війну молодим, навчився вбивати, а повернувшись, так і не зміг знайти себе у мирному житті. Роман «Іскра життя» вийшов у 1952 році. Це книга про війну, яка торкнулася всіх. У ній показано життя концтабору – страшне, безжальне та правдиве. За час влади нацистів було збудовано 42 тисячі концтаборів. Лише в Освенцимі знищено понад мільйон людей. Головний герой роману – не людина, замість імені у нього номер –509. Автор називає його «скелет під номером 509». Йому і тим, хто поряд, винесено смертний вирок. Чи можливо пройти крізь страх, жах, голод та тортури, зберігши іскру життя? Ремарк намагається знайти відповідь на це питання у своєму романі

Франк, Анна. «Притулок : Щоденник у листах 12 червня 1942 року - 1 серпня 1944 року» : пров. з нідерл. [Текст] / А. Франк ; пер.на укр. М. Тупайло. – К. : Укр.-Амер. бюро захисту прав людини, 1995. – 264 с.

     Анна Франк (нім. Anneliese Marie Frank, 1929–1945) — єврейська дівчинка, уродженка Німеччини, яка після приходу Гітлера до влади ховалася з сім'єю від нацистського терору в Нідерландах. Автор знаменитого «Щоденника Анни Франк» –документа, який викриває нацизм і перекладений багатьма мовами світу.

    Щоденник голландської дівчинки Ганни Франк – один із найвідоміших та вражаючих документів про звірства фашизму – зробив її ім'я знаменитим на весь світ.

    Анна вела щоденник з 12 червня 1942 року по 1 серпня 1944 року. Спочатку вона писала тільки для себе, поки навесні 1944 не почула по радіо виступ міністра освіти Нідерландів Болкенштейна. Той сказав, що всі свідчення нідерландців періоду окупації мають стати всенародним надбанням. Під враженням від цих слів Анна вирішила після війни видати книгу, в основу якої ліг би її щоденник

 

    Запрошуємо всіх доторкнутися до трагічних сторінок історії, вшанувати пам'ять безвинно загиблих і захопитися мужністю, що вистояла!

 

Матеріал підготувала завідувачка

інформаційно-бібліографічним відділом

Семеріна Людмила Семенівна

 

2024 рік.