«Ім’я в Історії – кошовий отаман Іван Сірко»

 Інформаційно – бібліографічний відділ

 

 

«Ім’я в Історії – кошовий отаман  Іван Сірко»

 

Дайджест

до Дня Українського козацтва

 

Загуділо Запорожжя, як те Чорне море,

Понеслися козаченьки облавою в поле

То ж не вітер в полі грає, не орел витає —

Ото ж Сірко з товариством по степу літає

 

Історія кожної нації, яка представлена на політичній мапі сучасної Європи, зберігає пам'ять про сторінки, без яких цю націю неможливо собі й уявити.

З середини XVI століття місто Ізмаїл стає центром сільського округу. Панували тут турецькі чиновники, які контролювали місцеве судноплавство, сухопутні торгові шляхи, збирали мито. Турецьке панування консервує господарський розвиток, руйнуються ті господарсько-культурні процеси, які розпочали на цих землях слов'янські племена. Українці, як етнос, були знесилені, знекровлені, відірвані від основного етнічного ядра. У їхнє етнокультурне середовище вливаються люди іншого етногенезу, чужа культура та віра.

Перші згадки про українських козаків, які з'явилися у нашому краї, відносяться до 1576 року. Затяті вороги татар і турків, запорожці постійно воювали проти них на суші та на воді. Курсуючи на своїх «чайках» та «дубках» (невеликі судна) вздовж Чорного моря та гирла Дунаю, вони перехоплювали ворожі військові судна, а увійшовши до Дунаю, знищували турецькі укріплення.

Почалася тривала, виснажлива часто трагічна боротьба за свободу і віру. Чільне місце у цій боротьбі належить українському козацтву. 1594 року загони під керівництвом Северина Наливайка та Григорія Лободи штурмом взяли Ізмаїл. У 1603 році характер запорожців випробували турецькі фортеці Ізмаїл та Кілія. Козаки Сагайдачного спустошили околиці Ізмаїла 1609 року. Відчутний удар туркам 1629 року під стінами Ізмаїла завдали козаки Івана Сірка, 1633 року - Сулими.

Походи козаків розхитували міць Оттоманської імперії, плекали ідею боротьби за свободу і за незалежність. Однак український народ, не міг у ті часи змінити гірку долю населення краю.

Сьогодні, розповімо Вам про одного з найяскравіших представників козацького суспільства періоду Руїни, людину, ще за життя овіяного різними чутками та історіями, найавторитетнішого лідера запорожців Івана Сірка.

Серед визначних діячів України почесне місце належить кошовому отаманові Запорозької Січі Івану Дмитровичу Сірку (р. н. не від. — 1680).

 Усе своє життя Іван Сірко провів на війні: у походах проти Туреччини, Криму, Речі Посполитої. Був суворим і нещадним до ворогів, але разом з тим відзначався великодушністю до переможених або слабких противників, не прагнув до власної здобичі - трофеїв. Завжди був для козаків прикладом самовідданості, відваги, хоробрості й винахідливості.

Влітку 1624 р. відбулася битва запорізької флотилії з турецьким флотом біля дунайського гирла. У битві взяли участь 300 козацьких чайок проти 200 турецьких галер. Через несприятливі погодні умови козаки зазнали поразки.

Згодом відлуння козацького морського владарювання на Чорному морі в якійсь мірі відродилося за часів кошового отамана Івана Сірка. Так, навесні 1660 р. Іван Сірко провів два вдалі походи проти Туреччини, один – на чайках у пониззя Дніпра, другий – до фортеці Очаків. 1665 р. запорожці під час походу потопили кілька турецьких галер, висланих із Тавані під Січ, взяли у полон 60 турків.

 Іван Сірко очолив похід козацького війська на Крим, «плюндрує тамтешні міста та оселі і нищить усе вогнем і мечем», а хана самого загнав аж у гори.

1675 р. Запорізьку Січ очолив кошовий Іван Сірко. Талановитий безстрашний воєначальник, він неодноразово переслідував турків на прибережних чорноморських землях і ходив на Кілію.

На відміну від своїх попередників, Сірко ходив на Крим не на чайках, а на чолі пішої раті. Найвідомішим став похід 1675 року. Його армія увійшла до Криму через Сиваш і захопила Гезльов, Карасубазар та Бахчисарай, а потім у Перекопа розбила ханське військо. Саме тоді Сірко спробував вивести з Криму кілька тисяч християнських бранців, а коли частина з них захотіла повернутись назад, розлючений отаман наказав перебити їх.

«Із полону, з-під Ізмаїлу

Вели козаченьки

В ясні зорі, на Вкраїну    |

                   Братців дорогеньких.»  Едуард Драч 

Цей похід був найбільшим успіхом запорожців у боротьбі проти Кримського ханства.

До речі, приблизно з цим періодом пов'язана історія про написання запорожцями свого знаменитого листа турецькому султану; нібито влітку 1676 р. Мехмет IV відправив запорожцям вимогу припинити напади на турецько -татарські землі, погрожуючи інакше знищити Січ. У відповідь козаки нібито й написали той самий лист, який підписав саме Іван Сірко.

У народній пам'яті він запам'ятався як безстрашний і безкорисливий воїн, готовий скласти голову за батьківщину.

За свідченням літописців ім'я Івана Сірка наводило жах на ворогів. Його ім'ям лякали татарських дітей та називали не інакше як «урус шайтаном».

 

З 1676 р. Сірко бере участь у війні проти османських військ на Правобережжі. У період 1677-1678 рр. запорізьке військо під проводом Сірка своїми вдалими  ударами заважало постачанню турецьких та татарських військ під час їх Чигиринських походів. Також запорожці перешкоджали вторгненню на Лівобережжя та Слобожанщину. На початку 1679 р. запорізькі козаки під керівництвом свого уславленого кошового рушили походом проти фортеці Кази-Кермена , і вщент зруйнували її. За цю зухвалу акцію султан наказав помститися: послав велике військо під командуванням Кара-Мухаммед-паші для руйнування Січі та покарання козаків. Однак при його наближенні до Чортомлика Іван Сірко повів свої загони в урочищі Лободиху та підготувався до оборони. Дізнавшись про це, вороги не наважилися вступити у бій і відступили – Січ була врятована. То була остання перемога старого воїна.

Протягом 35 років (1645—1680) тривала активна діяльність Івана Сірка в Україні і Запорожжі. Слава його отримала відголос у Польщі, Франції, Литві, Кримському ханстві, Туреччині, Молдові, особливо серед донського козацтва. За цей час він взяв участь не менш як у 55 великих битвах, і практично завжди, крім 3 – 4 випадків, виходив переможцем. А ще була сила-силенна дрібних сутичок з татарськими чамбулами (загонами). Козацький отаман мірявся силами і з польськими хоругвами, яких також примушував відступати.

Повертаючись з походу, 75-річний кошовий захворів, і 1 серпня 1680 року помер у своєму хуторі Грушівка (за 10 верст від Січі). Поховали Сірка біля Чортомлицької Січі, зараз це околиця села Капулівка Нікопольського району Дніпропетровської області.

   У 1967 році, у зв'язку з підмиванням водами Каховського водосховища (яке приховало у своїх водах залишки і Чортомлицької, і ряду інших Січ) могила Сірка була перенесена на інший край згаданого села.

     Іван Сірко був і залишається ідеалом запорізького вождя: відважного, який любить свій край, воїна готового будь-якої миті віддати за нього своє життя.   

     Його слава відображена в десятках легенд і сказань, що свідчить про величезний авторитет цього кошового як за життя, так і століття після смерті.                                                                        

    І  щороку, 1 серпня, на могилу Івана Сірка з'їжджалися сотні людей з усієї України та з-за кордону, щоби вшанувати пам'ять цього, без перебільшення, великого сина українського народу.

                                     

 Матеріал підготувала завідувачка 

інформаційно-бібліографічним відділом 

Семеріна Людмила Семенівна

 

2023 рік.