Детективна література відображає потребу
сучасної людини, яка зазнає величезних, часом непосильних емоційних навантажень
на якийсь час відключити сферу почуттів, «підсушити» її, а значить, дати їй
відпочинок. Справжні детективи, зразки цього жанру, зазвичай, не терзають
читача моральним вибором і посилюють його стресів. Ми завжди відчуваємо
співчуття до жертв жорстокого злочину, але читач детектива підходить до історії
про несправедливість та насильства як до якоїсь абстракції. Його розум
зайнятий, а сфера емоцій перебуває у відносному спокої.
Читання детективів принесе не тільки
приємне та цікаве проведення часу, але й користь. А яку ж користь можна
отримати з читання детективів?
Детективи вчать думати. Як правило, читач
змушений ворушити мозком, обчислюючи, хто ж зрештою виявиться злочинцем.
У чому користь детективів? Вони вчать
концентрувати увагу до деталях. Адже саме дрібниці, на які не завжди звертаєш
увагу, згодом виявляються важливими та вказують на розгадку злочину та його
винуватця.
Детективи розширюють наш світогляд. Детективні романи і повісті охоплюють різні сфери життя – бізнес, науку, мистецтво, медицину.
Факти, викладені в детективах, допомагають
нам стати обережнішими у повсякденному житті і не попадатися на вудку.
Ми краще дізнаємося про людей. Адже в
детективах описані люди у різних, часто складних та екстремальних ситуаціях.
Будь-який детектив –
це завдання, над яким ламає голову не лише головний герой, а й читач. У нього
завжди є вибір: віддатися на милість автора і просто стежити за історією або ж
уважно шукати підказки і, маючи на руках усі ключі, обчислити вбивцю раніше за
слідчого.
Щоразу, читаючи хороший детектив, читач вступає
у змагання з героєм-детективом. Він прагне розплутати клубок таємниць, і
встановити істину раніше за детектива. Якщо це вдається, він, зазвичай,
незадоволений – детектив вважається хорошим, якщо читач до останньої сторінки
неспроможна обчислити злочинця. Але відмовитися від створення власних версій
того, що сталося, неможливо. Майстри детектива вміло залучають читача до
вирішення головоломного завдання, навіть якщо йдуть на крок попереду.
Детективному жанру віддавали належне багато
серйозних учених, яких зовсім не зарахуєш до недалеких людей,
які читають будь-яку безглуздість через нерозвиненість – наприклад, академік
Володимир Вернадський.
Пропонуємо Вам популярні у всьому світі
романи автора Себастьяна Жапрізо - французького романіста, сценариста,
перекладача та режисера.
Себастьян Жапрізо (фр. Sébastien Japrisot; 4 липня 1931, Марсель,
Франція - 4 березня 2003, Віші, Франція) - популярний французький письменник,
автор гостросюжетних романів, кіносценарист і кінорежисер. Справжнє ім'я —
Жан-Батист Россі, під яким опубліковано деякі твори та знято ранні фільми.
Себастьєн Жапрізо — унікальний письменник, як за якістю та
оригінальністю манери письма, так і щодо невеликого обсягу творів він виявив
себе в багатьох жанрах і досяг успіху в усіх жанрах. За допомогою віртуозної гри
оповідання йому вдалося зруйнувати всі умовності вигадки та збагатити як
історію кінематографа, так і літератури, однак для автора, наскільки цінується
публікою, Жапрізо парадоксально маловідомий.
Жапрізо створив особливий вид художньої
прози, яку визначають, як «детективний психологічний роман».
Книги Жапрізо оповідають про захоплюючі
історії, що вплинули в майстерно створену кримінальну інтригу. Як правило,
головною фігурою є той, хто перебуває у центрі трагічної ситуації, тобто - жертва.
Не буде сильним перебільшенням стверджувати, що Жапрізо послідовно порушує
майже всі священні заповіді детективної літератури.
Жапрізо, Себастьян «Приречений початок». – [роман] / С. Жапрізо. - Кишинів: Видавництво: «Періодика»,
1981. – 244 с.
Перший твір 17-річного автора мало
схожий на естетські, сюжетно закручені та психологічно витончені детективи, які
згодом принесли йому світову славу. Це проста, наївна проза.
Сила цієї прози, що оповідає про перше
і приречене кохання молодої черниці і 14-річного вихованця католицької школи у
її сентиментальності, у почутті, що відповідає руху душі природно і
невигадливо. Тож це не залишає байдужим навіть самого закостенілого читача.
Сила любовних почуттів героїв роману
така, що їх не зачіпає поразка Франції в 1940 голу, фашистська окупація
половини країни і вся дійсність, що їх оточує. Вони як у «чорний отвір» падають
у своє кохання, відмовившись від зовнішнього світу, не помічаючи того, чим живе
тим часом більшість їхніх рідних і близьких, друзів і сусідів.
Таке кохання, мабуть, не має права на
життя і тому приречене!
Але, що найдивовижніше, коли читаєш цей
роман про велике і всеосяжне кохання, забуваєш і про його назву, і про
«громадську думку».
У 1962 році він вигадав сюжет для
детективного роману. Роман називався «Купе смертників» і був опублікований під
псевдонімом, складеним Жапрізо з анаграми його імені.
Рано-вранці до Парижа з Марселя прибуває поїзд. Пасажири виходять на перон і вирушають у своїх справах, але у купе одного з вагонів залізничний службовець виявляє труп молодої жінки. Кому потрібно було звести рахунки з мадемуазель Жоржеттою Тома? Які секрети приховують від правосуддя пасажири злощасного купе? І чому всі попутники вбитої дівчини гинуть один за одним, щойно встигнувши дати свідчення в поліції? «Купі смертників» - перший роман визнаного майстра психологічного детектива Себастьяна Жапрізо, саме ця книга в 1962 відкрила світові ім'я майбутнього класика жанру. Незабаром після виходу книги сюжет ліг в основу французького фільму «Вбивця в спальному вагоні», головні ролі в якому зіграли Симона Синьйор та Ів Монтан.
Жили собі дві дівчини, Мі та До, як у знаменитій казці Шарля Перро про
двох зведених сестер. І, як водиться у казках, одна з них обділена долею. У
домі багатої одного разу - випадково чи ні? - спалахнула пожежа, і одна з
героїнь гине, а друга втрачає пам’ять… Хто загинув, а хто вижив - у цьому й
криється інтрига, адже на кін поставлено примарне багатство… Сюжет роману так
карколомно закручений, що годі відірватися від книжки. Вона заворожує й не
відпускає ні на мить, як аромат паморочливих чоловічих парфумів з велемовною
назвою «Пастка для Попелюшки», яким насичений увесь роман…
Історія про блондинку - найкрасивішої, найчарівнішої, найбрехливішої,
найнедолугішої, найупертішої, найнеспокійнішої з усіх відомих раніше героїнь.
Вона працює в Парижі, у рекламному агентстві у Мішеля Каравея; батьки її
давно померли; близьких друзів у неї немає.
Небезпечні для Дані події розвиваються після того, як Каравей
повідомляє, що їде з сім'єю до Швейцарії і просить відігнати з аеропорту його
машину розкішний Ford Thunderbird. Дані несподівано для себе самої вирішує
з'їздити на ньому до моря, адже вона ніколи не бачила моря, а вже потім
поставити машину на стоянку. Однак біля моря на Блакитному березі в багажнику
машини вона виявляє труп чоловіка з двома вогнепальними пораненнями в груди та
рушницю — вінчестер. Вона розуміє, що підозра у вбивстві падає на неї. А ще
усвідомлює, що стала жертвою ретельно спланованого злочину, де як убивця
невідомий ворог виставив нікого іншого, як її.
Події розвиваються на тлі Другої світової війни, у Франції, на островах
Тихого океану та у Південно-Східній Азії. Декілька жінок - від повії до
адвоката - одна за іншою розповідають про чоловіка, якого вони одночасно і до
безпам'ятства люблять, і люто ненавидять. У якийсь момент читачу вже важко
вірити, що йдеться про одну й ту саму людину, – настільки мінливий і
багатоликий образ цього сучасного Донжуана
Його твори захоплюють читача не стільки описом кривавих злочинів,
скільки чудово розробленим сюжетом і незмінною присутністю таємниці, розгадка
якої завжди вражає читача своєю непередбачуваністю.
Франція, 1975 рік. У село приїжджає родина: чоловік, прикутий до
інвалідного візка, дружина та їхня дев'ятнадцятирічна дочка Еліана. Дівчина
знайомиться з Флоримоном – молодим місцевим пожежником. Але виявляється, що це
не випадкове знайомство. Справа в тому, що Еліана з'явилася на світ внаслідок
зґвалтування її матері трьома покидьками. Вона припускає, що одним із
ґвалтівників є батько Флоримона. Дівчина розпочинає власне розслідування.
Цей твір також був потім екранізований, а автор за адаптацію роману
отримав срібного Сезара. Фільм за мотивами цього роману мав приголомшливий успіх і був визнаний найкращим французьким
фільмом року.
Значення творчості Жапрізо для національної французької культури
наголошує на тому, що у Франції його детективи входять до шкільної програми з
літератури.
Головною особливістю оповідальної манери Себастьяна Жапрізо є те, що
письменник вважав за необхідне посвятити читача у внутрішній світ персонажів
твору самим докладним чином. Автор ретельно розробляє характер жертви,
злочинця, свідків та сторонніх. У читача виникає відчуття, що він знайомиться
із конкретними людьми. Ще один привабливий момент романів Себастьяна Жапрізо
полягає у співпереживанні, що не характерно для творів подібного жанру.
Його безумовний талант і багата фантазія подарували нам дивовижні книги, які, ніяк не вписуючись у
канони жанру, слугуватимуть яскравим прикладом того, наскільки продуктивно може
бути заперечення загальновизнаного…
За свою творчість Жапрізо отримав безліч нагород, у тому числі Срібний
кинжал, премію Grand Prix de Litterature Policiere, премію Асоціації
детективних письменників. Письменник пішов із життя 4 березня 2003 року, так і
не завершивши свій останній роман.
Запрошуємо Вас ознайомитися з творчістю Себастьяна Жапрізо і прийти до ЦМБ ім. І.П. Котляревського, за книгами які сподобалися, за адресою:
м. Ізмаїл,
вул. Адм. Холостякова, 41
т.04841 20536
04841 20604
Матеріал підготувала завідувачка
інформаційно-бібліографічним відділом
Семеріна Людмила Семенівна
2023 рік.
Немає коментарів:
Дописати коментар