четверг, 27 апреля 2017 г.

Пісенька про кінець світу


Чеслав Милош, переклад Сергія Жадана

У день кінця світу
Бджола кружляє над квіткою настурції,
Рибалка лагодить блискучу сіть,
Скачуть у морі веселі дельфіни,
Молоді горобці прилітають на ринви,
І змія має золоту шкіру, як і повинна в цю мить.

У день кінця світу
Жінки йдуть полем під парасольками,
Пияк засинає собі на газоні,
Продавці зелені сповнюють вулицю криком,
І до острова підпливає човен із жовтим вітрилом,
Звучання скрипок лунає в повітрі,
Відчиняючи ночі спалахи сонні.

А ті, що чекали блискавиць і громів,
Розчаровані.
А ті, що чекали знаків і архангельських труб,
Не вірять, що вже почалося.
Доки сонце з місяцем над нами влітку,
Доки джміль сідає на квітку,
Доки народжуються рожеві немовлята,
Ніхто не вірить, що вже почалося.

Лише сивочолий старий, який міг би бути пророком,
Але не пророк, їх і так багато повсюди,
Говорить, підв’язуючи помідори:
Іншого кінця світу не буде,
Іншого кінця світу не буде.

Варшава, 1944

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...