Александр Вертинский. Дорогой длинною...

В народе говорят, что когда рождается талантливый человек – в небе загорается новая звезда… Сегодня, на заседании литературно - музыкальной гостиной "В кругу друзей", во время встречи, посвященной 125-летию со дня рождения Александра Вертинского библиотека говорила о человеке, который не только был, а пожалуй, остается – звездой. 

Александр Вертинский! 

Он никогда не учился вокалу и не имел актерского образования, но вложенная в него Всевышним волшебная субстанция, именуемая «талант», сделала его уникальным явлением в истории русской культуры ХХ века, «первым русским шансонье» и предтечей бардов. 

Вертинскому рукоплескали восторженные залы от Америки до Китая, его слушателями и почитателями были «звезды» мировой величины и особы королевской крови. 

Выставка литературы

Сегодня можно говорить о новом всплеске интереса широкой публики к творчеству актера и певца Александра Вертинского. Его произведения стали настолько популярными, что их начали исполнять музыканты, обычно тяготеющие к року. О своей жизни Вертинский почти все рассказал в своих песнях, воспоминаниях и письмах. 

Александр Вертинский родился 19 марта 1889 года в Киеве. Его отец, адвокат, не был официально женат на его матери, так как ему не давала развода его первая жена. После смерти матери отцу пришлось «усыновить» детей. Сестра Надя осталась жить у отца, а Александра отдали тетке. 

Ведущая - библиотекарь
 читального зала Елена Мяхкова 

К наступлению 1905 года – в канун первой русской революции – дела Александра в доме тетки совсем стали плохи. Смутное время подстегивало патриотический дух молодости, который бок о бок уживался с театральными пристрастиями. Александр покинул дом тетки, и судьба свела его с молодыми поэтами, художниками, одним словом – богемой. За это пришлось расплатиться домашним уютом – порою приходилось коротать ночи в чужих подъездах. 

Постепенно Вертинский становился представителем так называемой «богемы». Чтобы хоть как-то сводить концы с концами, он берется за любую работу: продает открытки, грузит арбузы, работает корректором в типографии. Но позже в книге воспоминаний «Дорогой длинною…» он не расскажет об этом ни слова. 

Зрители - клуб "Вечная молодость" при Доме Учителя
и гости библиотеки

По-хорошему злой молодой задор, музыкальность и природная стойкость помогали ему выживать. 

Цитати Олександра Довженка

Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий – зорі. Що кому.
"Щоденик"

Життя народу – у жнивах ланів.

"Щоденик" 

З усіх пристрастей людських етична пристрасть – єдина достойна і справжня пристрасть.

"Щоденик"  

Забудеш товариша, зоставиш у біді – даремно ти на світ рождався.

"Щоденик"  

Коли пристрастей немає, немає мистецтва...

"Щоденик"  

Краще загинути в бою, ніж конати в животінні другорядного пасинка.

"Щоденик"  

Людська душа – це чаша для горя. Коли чаша повна, скільки не лий уже, більше не вміститься.

"Щоденик"  

Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців.

"Щоденик" 

І стоїть Україна перед нашим духовним зором у вогні, як неопалима купина.

"Україна в огні" 

Чи є на світі ще такі поля, такі пшениці, сади, таке небо?
"Україна в огні"

О час! Великий, мудрий художник! Ти несеш на своїй палітрі не тільки сивизну нашу, чи задерті кирпи, чи короткозорість нашу, чи випадкові часом ознаки наших геройств, а щось незмірно більше, глибше і велике, що складає в блакиті майбутнього блискучої краси трагедійний портрет безсмертного нашого народу.

"Україна в огні"

Батьківщина - все!
"Україна в огні"

— Прощати треба один одному більше та співчувати, — тихо звернулась вона до Сіроштана.

"Україна в огні"

-Але, Людвігу, ти мусиш знати: у цього народу є нічим і ніколи не прикрита ахіллесова п'ята. Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім'я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту. Ти знаєш, вони не вивчають історії. Дивовижно. Вони вже двадцять п'ять літ живуть негативними лозунгами одкидання бога, власності, сім'ї, дружби! У них від слова «нація» остався тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників. От ключ до скриньки, де схована їхня загибель. Нам ні для чого знищувати їх усіх. Ти знаєш, якщо ми з тобою будемо розумні, вони самі знищать один одного.
"Україна в огні"

Наш народ нагадує мені тютюн. Його весь час пасинкують. У нього велике, дебеле листя, а цвіту де-не-де.
"Зачарована Десна"

Єдина країна в світі, де не викладалася в університетах історія цієї країни, де історія вважалася чимось забороненим, ворожим і контрреволюційним, - це Україна (...) Де ж рождатися, де плодитися дезертирам, як не у нас? Де рости слабкодухим і запроданцям, як не у нас?
"Зачарована Десна"

Творець та мрійник

120 років назад, 10 вересня  народився видатний українець, людина, що відкрила Україну світові - Олександр Довженко. І зараз, як ніколи, важливо згадати значення творчості Довженко для світової культури та кіномистецтва. Адже ми маємо підставу пишатись своєю державою та її громадянами.

Американський актор і режисер Чарлі Чаплін сказав про нього: «Слов'янство поки що дало світові в кінематографі одного великого митця, мислителя і поета —Олександра Довженка».

Він творив у той самий час, що й Ейзенштейн, Пудовкін, Александров, Ромм. Разом із цими видатними майстрами екрана торував шлях новому кіномистецтву не лише на рідній землі, а й у широкий світ. Фільми О. Довженка «Звенигора», «Арсенал», «Земля» в 30-х рр, із великим успіхом демонструвалися в Англії, Голландії, Бельгії, Франції, Південній Америці, Канаді, США, Греції, Туреччині.

У 1958 р. на підсумковому кінофестивалі Всесвітньої виставки в Брюсселі серед 12 найкращих фільмів «усіх часів і народів» було названо.його «Землю». І донині цей фільм не втратив своєї дивовижної мистецької досконалості та естетичної сили. Парадокс, але схоже на те, що чим далі ми віддалятимемося від часу його створення, тим з більшою притягальною енергією він діятиме на нас. Не випадково дехто вважає, що сучасники «не доросли» до розуміння О. Довженка, що справжнє його пізнання ще попереду. Цей фільм не можна сприймати «масово», його ніколи не розумітимуть глибоко всі, як і фільми А. Тарковського чи Ф. ФеллІні. Його мистецтво, попри всі зовнішні ідеологічні нашарування,— зразок вишуканої, елітної культури. Такий наш Довженко!..

А з'явився він на світ 10 вересня 1894 р. в селі Сосниці, на його околиці, що називалася В'юнище, на Чернігівщині в родині неписьменних селян. Батьки мали аж 14 дітей, із них вижило тільки двоє—Сашко і Поліна, яка згодом стала лікарем.

Велика дружня родина майже ніколи не вилазила із злиднів, але тим особливо не журилась. «Основна риса характеру нашої сім'ї,—скаже потім О. Довженко,—насміхатись над усім і в першу чергу один над одним і над самими собою. Ми... сміялись у добрі і в горі, сміялися над владою, над богом і над чортом... Дід, батько, мати, брати і сестри».

Цитаты Льва Толстого

Каждый хочет изменить человечество, но никто не задумывается о том, как изменить себя.

Все приходит к тому, кто умеет ждать.

Все счастливые семьи похожи друг на друга, каждая несчастливая семья несчастлива по-своему.

Сильные люди всегда просты.

Сила правительства держится на невежестве народа, и оно знает это и потому всегда будет бороться против просвещения. Пора нам понять это.

Уважение выдумали для того, чтобы скрывать пустое место, где должна быть любовь.

Позор и срам! Одного боишься — это встречаться с русскими за границей.

Копаясь в своей душе, мы часто выкапываем такое, что там лежало бы незаметно.

Если добро имеет причину, оно уже не добро; если оно имеет последствие — награду, оно тоже не добро. Стало быть, добро вне цепи причин и следствий.

Нет таких условий, к которым человек не мог бы привыкнуть, в особенности если он видит, что все окружающие его живут так же.

Люди, которые делать ничего не могут, должны делать людей, а остальные — содействовать их просвещению и счастию.

Я знаю в жизни только два действительные несчастья: угрызение совести и болезнь. И счастие есть только отсутствие этих двух зол.

Мы думаем, как нас выкинет из привычной дорожки, что все пропало; а тут только начинается новое, хорошее. Пока есть жизнь, есть и счастье.

Удивительное дело, какая полная бывает иллюзия того, что красота есть добро. Красивая женщина говорит глупости, ты слушаешь и не видишь глупости, а видишь умное. Она говорит, делает гадости, и ты видишь что-то милое. Когда же она не говорит ни глупостей, ни гадостей, а красива, то сейчас уверяешься, что она чудо как умна и нравственна

В любви нет больше и меньше.

Лови минуты счастия, заставляй себя любить, влюбляйся сам! Только это одно настоящее на свете — остальное все вздор.

Неизвестные факты из жизни Льва Николаевича Толстого ко дню его рождения

На своиx лекцияx Владимир Набоков использовал следующий приём. Он закрывал в помещении все шторы, добиваясь полной темноты. «На небосклоне русской литературы вот это Гоголь», — и в конце зала вспыхивала лампа. «Вот это Чехов», — на потолке загоралась еще одна звезда. «Это Достоевский», — щелкал выключателем Набоков. «А вот это Толстой!» — лектор распахивал драпировку окна, и помещение заливал слепящий солнечный свет.

Он был первым, кто отказался от авторского права, был противником государственной системы, а за отклонение религиозных авторитетов отлучен от церкви. Он отказался от Нобелевской премии, ненавидел деньги и выступал на стороне крестьян.  Его имя — Лев Толстой.

Лев Николаевич оставил нам 165 000 листов рукописей, полное собрание сочинений в 90 томах, написал 10 тысяч писем. На протяжении всей своей жизни он искал смысл жизни и всеобщего счастья, которые нашел в простом слове — добро.

Толстой играет в русскую народную игру городки