пятница, 7 августа 2015 г.

«Державник, письменник, митець»

До 135-річчя від дня народження Володимира Винниченка

 Ім’я Володимира Винниченка як визначного політика, керівника першого українського уряду увійшло в історію України, а як блискучого прозаїка і драматурга – в історію літератури. Різноманітна спадщина талановитого митця дає нам змогу пізнати радощі, болі й розчарування, які випадали на долю Винниченка в рідній країні й на чужині. Володимир Винниченко належав до літературного покоління, яке на початку XX століття спричинило своєрідний вибух у художній свідомості, ламало канони етнографічно-побутового реалізму.

Народився майбутній митець 1880 року в селі Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині (тепер Григор’ївка Кіровоградської області). Навчався у сільській народній школі, згодом у Єлисаветградській гімназії, на юридичному факультеті Київського університету.



Будучи студентом університету, створює таємну революційну організацію «Студентська громада». 1902 року його заарештовано і посаджено до міської в’язниці. Через недостатність доказів було випущено. На нього чекало виключення з гімназії. Через деякий час — знову арешти, втечі, партійна робота, написання книг та брошур на революційні теми. Революція 1917 року застає Винниченка в Москві. Упродовж трьох років, змінюючи різні посади, Винниченко прагне принести якнайбільшу користь Україні, її народові. Хоча вважав себе марксистом, але світогляд перебував під впливом гуманізму й західного лібералізму.

Брав участь у діяльності Революційної української партії, потім УСДРП. З 1903 року — на професійній революційній роботі. Член та заступник голови Центральної Ради, перший голова Генерального секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ. Очолював українську делегацію, яка у травні 1917 року передала Тимчасовому урядові вимоги Центральної Ради про надання Україні автономії. Автор усіх головних законодавчих актів УНР. Після відставки з поста прем’єра засудив гетьманський переворот. З листопада 1918 року до лютого 1919 року очолював Директорію. Усунутий за ліві погляди.

Після 1920 року Володимир Винниченко, зрозуміло, не міг так легко струсити «порох політики». Не випадково V Всеукраїнський з’їзд оголосив Винниченка ворогом народу, поставив його «поза законом». Політичну діяльність він продовжував у Чехословаччині, Парижі, Франції… Науковці стверджують, що він на перших порах підтримував тісні зв’язки з українською національною еміграцією, з групою російських літераторів — Бєлим, Еренбургом, Ремізовим, але відмовився від творчої співпраці з видавництвом «Скифы».

Його постать багатогранна й суперечлива. Пізнати духовний світ письменника ви можете, заглибившись у його твори. А вибирати є з чого, адже Винниченко — автор понад сотні оповідань і повістей, 14 романів, 23 п’єс і численних публіцистичних статей.

Літературна спадщина Володимира Винниченка — золотий фонд України. Появу перших його творів вітали Іван Франко і Леся Українка. Коцюбинський у 1909 році писав:

«Кого у нас читають? Винниченка. Про кого скрізь йдуть розмови, як тільки річ торкається літератури? Про Винниченка. Кого купують? Знов Винниченка».

 Його п’єси «Брехня», «Чорна Пантера і Білий Медвідь»,  «Закон», «Гріх» перекладаються на німецьку мову і з’являються в театрах Німеччини та інших європейських країн. Друкуються і перекладаються його романи  «Чесність з собою», «Записки Кирпатого Мефістофеля»…

На екранах Німеччини в 1922 році демонструється фільм  «Чорна Пантера», сценарій якого побудовано по п’єсі  В. Винниченка «Чорна Пантера і Білий Медвідь».

Не забувають про Винниченка і в Україні. Київський
державний драматичний театр імені Івана Франка здійснює постановку п’єси «Над». Ще раніше його п’єси ставилися не лише в Києві і Харкові, але й в Одесі, Львові, Чернівцях, Коломиї, Москві і Петрограді, у театрах Саратова, Самари, Тифліса, Ростова-на-Дону, Баку.

Найкращою характеристикою митця і особливостей його художнього світу є Ключові вислови з його творів. Ці вислови не те що втратили свою актуальність нині, а навпаки – вони сьогодні ще більше увиразнюють свою актуальність.

Вірою вбивається всякий страх.

Мовчання іноді говорить більше, ніж слово.

Політика – то злість, ненависть, нелюбов.

Святість – найслабша перепона… 

Святість легше всього рветься.

Нема любові без ненависті, як нема білого без чорного! 

Хочете любові, то мусите ненавидіти.

Хто в себе не вірить, тому ніхто другий не повірить.

Чого хочеш, те мусиш вважати найбільшим за все.


Чудний наш народ – і сильний, і сумний… 

Мав героїв – і ніхто їх не знав… 

Усе життя любив волю – і все життя жив рабом… 

Утворив багатства пісні – і сам її не знає…

Володимир Винниченко започаткував в українській літературі таку течію модернізму, як неореалізм. Головною метою творчості для Винниченка було дослідження найпотаємніших глибин людської душі, отже, пізнання сенсу життя.

Останні 25 років життя В. Винниченко прожив у французькому містечку Мужен поблизу Канн.
 Дім Винниченка у Мужені

В період еміграції Володимир Кирилович відкрив ще один свій талант – талант художника, дивуючи всіх своїми досягненнями. Портрети, пейзажі, натюрморти майстра захоплюють багатою кольоровою гамою, наповненою світлом і повітрям.




При житті автора його твори експонувалися на виставках у Львові, Парижі, де отримали позитивні відгуки художників і мистецтвознавців.


  Подружжя Винниченків. Фото 1940-х рр.

Художні твори Винниченка, згідно з заповітом дружини Розалії Винниченко, сукупно зі спадщиною літературною, а також доробком суспільно-політичного спрямування після її смерті перейшли у володіння Українській Вільній Академії Наук у США (Нью-Йорк) за тієї умови, що після здобуття Україною незалежності вони стануть власністю нашої держави.


 У травні 2000 року 89 творів Володимира Винниченка передано із США в Україну. Нині вони зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Це неповний малярський доробок художника, бо частина картин належить до приватних колекцій. Загалом мистецька спадщина Винниченка налічує понад 100 композицій.

З малярською спадщиною Володимира Кириловича Винниченка Україна вперше ознайомилась у 2001 році на виставці в Національному музеї Тараса Шевченка.

Помер 6 березня 1951 року. Прах покоїться на цвинтарі Мужена. 
 Могила Володимира и Розалії Винниченко

Література:


 

Винниченко Володимир
      Вибране:  — К.: Школа,2002.— 304 с.: іл.— (Шкільна хрестоматія).— Бібліогр.: с. 300
Окрім творів В. Винниченка, які вивчаються за шкільною про­грамою, до хрестоматії увійшли навчально-методичні матеріали на допомогу вчителеві та учню: літературознавчі коментарі до біогра­фії і творчості письменника, орієнтовні теми творів, рефератів та усних доповідей, тезові плани до них, список рекомендованої літе­ратури тощо.








Винниченко В.
     Вибрані твори / Передм. А.Гуляка. — К.: Сакцент Плюс, 2005. — 256 с.
До вибраних творів класика української літератури В.Винниченка (1880-1951) увійшли найвідоміші повісті та оповідання, у яких з високою художньою майстерністю відтворено соціальні типи і суспільно-політичні процеси початку XX століття.

Винниченко В.
     Записки Кирпатого Мефістофеля: Роман, повість, оповідання, п'єса / Худож.-оформлювач А. С. Лен­чик. — Харків: Фоліо, 2006. — 382 с.

Доля видатного українського письменника Володимира Винниченка (1880 — 1951) була надзвичайно складною та бурхливою. Цей талановитий художник слова був відомим політичним діячем, який все своє життя присвяти» боротьбі за побудову вільної, са­мостійної України. Тому не дивно, що твори його довгий час було заборонено друкувати.
Головний герой роману «Записки Кирпатого Мефістофеля» Яків Михайлюк наче не живе, а грає в життя. Все в нього відбувається легко і просто. Навіть до свого кохання він ставиться як до гри: чому б і не оженитися з дівчиною, яку він називає Білою Шапоч­кою, адже вона така гарна і мила? Але на перешкоді стає один факт: виявляється, що- у. Кирпатого Мефістофеля є син, що народився проти його бажання. Гра закінчується: Михайлюку треба обирати між коханою і дитиною. І вибір цей аж надто серйозний...

Винниченко В. К.
     Намисто:   Оповідання.— К.:    Веселка, 1989.— 380 с.
Творчість відомого українського письменника, дуже популярного в 20-ті роки нинішнього століття, після довготривалої перерви повертається до сучасного читача.
Найвищим достоїнством оповідань, які складають цю книгу, е незвичайна плас­тичність, глибоке проникнення в дитячу психологію, розмаїтість характерів малень­ких героїв.

Винниченко В. К.
Сонячна машина / Передм. О. Гнідан.— К.: Сакцент Плюс

«Сонячна машина» — це перший сучасний науково-фантастичний роман класика української літератури В. Винниченка (1880-1951), який чимало знавців літератури вважають вершиною його творчості. Новаторство митця, експресивна і динамічна манера його письма знаходять своє оригінальне психологічне і філософське втілення в незвичайних поворотах людського характеру, думок і вчинків героїв, у сюжеті, що постійно інтригує читача в стані високої емоційної напруги, естетичної втіхи.


Процюк С.
      Маски опадають повільно: Роман про Во­лодимира Винниченка / Степан Процюк. — К. : ВІД «Академія», 2011. - 304 с.

У романі Степана Процюка «Маски опадають повіль­но» — внутрішній світ і складний шлях героя від ексцен­тричного невротика, екстравагантного і сенсаційного митця до видатного мислителя, який гідно представив українську літературу у світі.

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...