До 135-річчя від дня народження Володимира Винниченка
Ім’я Володимира Винниченка як визначного політика, керівника першого українського уряду увійшло в історію України, а як блискучого прозаїка і драматурга – в історію літератури. Різноманітна спадщина талановитого митця дає нам змогу пізнати радощі, болі й розчарування, які випадали на долю Винниченка в рідній країні й на чужині. Володимир Винниченко належав до літературного покоління, яке на початку XX століття спричинило своєрідний вибух у художній свідомості, ламало канони етнографічно-побутового реалізму.
Народився майбутній митець 1880 року в селі Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині (тепер Григор’ївка Кіровоградської області). Навчався у сільській народній школі, згодом у Єлисаветградській гімназії, на юридичному факультеті Київського університету.
Будучи студентом університету, створює таємну революційну організацію «Студентська громада». 1902 року його заарештовано і посаджено до міської в’язниці. Через недостатність доказів було випущено. На нього чекало виключення з гімназії. Через деякий час — знову арешти, втечі, партійна робота, написання книг та брошур на революційні теми. Революція 1917 року застає Винниченка в Москві. Упродовж трьох років, змінюючи різні посади, Винниченко прагне принести якнайбільшу користь Україні, її народові. Хоча вважав себе марксистом, але світогляд перебував під впливом гуманізму й західного лібералізму.
Брав участь у діяльності Революційної української партії, потім УСДРП. З 1903 року — на професійній революційній роботі. Член та заступник голови Центральної Ради, перший голова Генерального секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ. Очолював українську делегацію, яка у травні 1917 року передала Тимчасовому урядові вимоги Центральної Ради про надання Україні автономії. Автор усіх головних законодавчих актів УНР. Після відставки з поста прем’єра засудив гетьманський переворот. З листопада 1918 року до лютого 1919 року очолював Директорію. Усунутий за ліві погляди.
Після 1920 року Володимир Винниченко, зрозуміло, не міг так легко струсити «порох політики». Не випадково V Всеукраїнський з’їзд оголосив Винниченка ворогом народу, поставив його «поза законом». Політичну діяльність він продовжував у Чехословаччині, Парижі, Франції… Науковці стверджують, що він на перших порах підтримував тісні зв’язки з українською національною еміграцією, з групою російських літераторів — Бєлим, Еренбургом, Ремізовим, але відмовився від творчої співпраці з видавництвом «Скифы».
Його постать багатогранна й суперечлива. Пізнати духовний світ письменника ви можете, заглибившись у його твори. А вибирати є з чого, адже Винниченко — автор понад сотні оповідань і повістей, 14 романів, 23 п’єс і численних публіцистичних статей.
Літературна спадщина Володимира Винниченка — золотий фонд України. Появу перших його творів вітали Іван Франко і Леся Українка. Коцюбинський у 1909 році писав:
«Кого у нас читають? Винниченка. Про кого скрізь йдуть розмови, як тільки річ торкається літератури? Про Винниченка. Кого купують? Знов Винниченка».
Його п’єси 
«Брехня», «Чорна Пантера і Білий Медвідь», «Закон», «Гріх» перекладаються на німецьку мову і з’являються в театрах Німеччини та інших європейських країн. Друкуються і перекладаються його романи «Чесність з собою», «Записки Кирпатого Мефістофеля»…
На екранах Німеччини в 1922 році демонструється фільм «Чорна Пантера», сценарій якого побудовано по п’єсі В. Винниченка «Чорна Пантера і Білий Медвідь».
Не забувають про Винниченка і в Україні. Київський
державний драматичний театр імені Івана Франка здійснює постановку п’єси «Над». Ще раніше його п’єси ставилися не лише в Києві і Харкові, але й в Одесі, Львові, Чернівцях, Коломиї, Москві і Петрограді, у театрах Саратова, Самари, Тифліса, Ростова-на-Дону, Баку.
Найкращою характеристикою митця і особливостей його художнього світу є Ключові вислови з його творів. Ці вислови не те що втратили свою актуальність нині, а навпаки – вони сьогодні ще більше увиразнюють свою актуальність.
Володимир Винниченко започаткував в українській літературі таку течію модернізму, як неореалізм. Головною метою творчості для Винниченка було дослідження найпотаємніших глибин людської душі, отже, пізнання сенсу життя.
Останні 25 років життя В. Винниченко прожив у французькому містечку Мужен поблизу Канн.
В період еміграції Володимир Кирилович відкрив ще один свій талант – талант художника, дивуючи всіх своїми досягненнями. Портрети, пейзажі, натюрморти майстра захоплюють багатою кольоровою гамою, наповненою світлом і повітрям.
При житті автора його твори експонувалися на виставках у Львові, Парижі, де отримали позитивні відгуки художників і мистецтвознавців.
Художні твори Винниченка, згідно з заповітом дружини Розалії Винниченко, сукупно зі спадщиною літературною, а також доробком суспільно-політичного спрямування після її смерті перейшли у володіння Українській Вільній Академії Наук у США (Нью-Йорк) за тієї умови, що після здобуття Україною незалежності вони стануть власністю нашої держави.
У травні 2000 року 89 творів Володимира Винниченка передано із США в Україну. Нині вони зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Це неповний малярський доробок художника, бо частина картин належить до приватних колекцій. Загалом мистецька спадщина Винниченка налічує понад 100 композицій.
З малярською спадщиною Володимира Кириловича Винниченка Україна вперше ознайомилась у 2001 році на виставці в Національному музеї Тараса Шевченка.
Помер 6 березня 1951 року. Прах покоїться на цвинтарі Мужена.
Література:
Винниченко В.
«Сонячна машина» — це перший сучасний науково-фантастичний роман класика української літератури В. Винниченка (1880-1951), який чимало знавців літератури вважають вершиною його творчості. Новаторство митця, експресивна і динамічна манера його письма знаходять своє оригінальне психологічне і філософське втілення в незвичайних поворотах людського характеру, думок і вчинків героїв, у сюжеті, що постійно інтригує читача в стані високої емоційної напруги, естетичної втіхи.
Народився майбутній митець 1880 року в селі Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині (тепер Григор’ївка Кіровоградської області). Навчався у сільській народній школі, згодом у Єлисаветградській гімназії, на юридичному факультеті Київського університету.
Будучи студентом університету, створює таємну революційну організацію «Студентська громада». 1902 року його заарештовано і посаджено до міської в’язниці. Через недостатність доказів було випущено. На нього чекало виключення з гімназії. Через деякий час — знову арешти, втечі, партійна робота, написання книг та брошур на революційні теми. Революція 1917 року застає Винниченка в Москві. Упродовж трьох років, змінюючи різні посади, Винниченко прагне принести якнайбільшу користь Україні, її народові. Хоча вважав себе марксистом, але світогляд перебував під впливом гуманізму й західного лібералізму.
Брав участь у діяльності Революційної української партії, потім УСДРП. З 1903 року — на професійній революційній роботі. Член та заступник голови Центральної Ради, перший голова Генерального секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ. Очолював українську делегацію, яка у травні 1917 року передала Тимчасовому урядові вимоги Центральної Ради про надання Україні автономії. Автор усіх головних законодавчих актів УНР. Після відставки з поста прем’єра засудив гетьманський переворот. З листопада 1918 року до лютого 1919 року очолював Директорію. Усунутий за ліві погляди.
Після 1920 року Володимир Винниченко, зрозуміло, не міг так легко струсити «порох політики». Не випадково V Всеукраїнський з’їзд оголосив Винниченка ворогом народу, поставив його «поза законом». Політичну діяльність він продовжував у Чехословаччині, Парижі, Франції… Науковці стверджують, що він на перших порах підтримував тісні зв’язки з українською національною еміграцією, з групою російських літераторів — Бєлим, Еренбургом, Ремізовим, але відмовився від творчої співпраці з видавництвом «Скифы».
Його постать багатогранна й суперечлива. Пізнати духовний світ письменника ви можете, заглибившись у його твори. А вибирати є з чого, адже Винниченко — автор понад сотні оповідань і повістей, 14 романів, 23 п’єс і численних публіцистичних статей.
Літературна спадщина Володимира Винниченка — золотий фонд України. Появу перших його творів вітали Іван Франко і Леся Українка. Коцюбинський у 1909 році писав:
«Кого у нас читають? Винниченка. Про кого скрізь йдуть розмови, як тільки річ торкається літератури? Про Винниченка. Кого купують? Знов Винниченка».
«Брехня», «Чорна Пантера і Білий Медвідь», «Закон», «Гріх» перекладаються на німецьку мову і з’являються в театрах Німеччини та інших європейських країн. Друкуються і перекладаються його романи «Чесність з собою», «Записки Кирпатого Мефістофеля»…На екранах Німеччини в 1922 році демонструється фільм «Чорна Пантера», сценарій якого побудовано по п’єсі В. Винниченка «Чорна Пантера і Білий Медвідь».
Не забувають про Винниченка і в Україні. Київський
державний драматичний театр імені Івана Франка здійснює постановку п’єси «Над». Ще раніше його п’єси ставилися не лише в Києві і Харкові, але й в Одесі, Львові, Чернівцях, Коломиї, Москві і Петрограді, у театрах Саратова, Самари, Тифліса, Ростова-на-Дону, Баку.
Найкращою характеристикою митця і особливостей його художнього світу є Ключові вислови з його творів. Ці вислови не те що втратили свою актуальність нині, а навпаки – вони сьогодні ще більше увиразнюють свою актуальність.
Вірою вбивається всякий страх.
Мовчання іноді говорить більше, ніж слово.
Політика – то злість, ненависть, нелюбов.
Святість – найслабша перепона…
Святість легше всього рветься.
Нема любові без ненависті, як нема білого без чорного!
Хочете любові, то мусите ненавидіти.
Хто в себе не вірить, тому ніхто другий не повірить.
Чого хочеш, те мусиш вважати найбільшим за все.
Чудний наш народ – і сильний, і сумний…
Мав героїв – і ніхто їх не знав…
Усе життя любив волю – і все життя жив рабом…
Утворив багатства пісні – і сам її не знає…
Володимир Винниченко започаткував в українській літературі таку течію модернізму, як неореалізм. Головною метою творчості для Винниченка було дослідження найпотаємніших глибин людської душі, отже, пізнання сенсу життя.
Останні 25 років життя В. Винниченко прожив у французькому містечку Мужен поблизу Канн.
Дім Винниченка у Мужені
В період еміграції Володимир Кирилович відкрив ще один свій талант – талант художника, дивуючи всіх своїми досягненнями. Портрети, пейзажі, натюрморти майстра захоплюють багатою кольоровою гамою, наповненою світлом і повітрям.
При житті автора його твори експонувалися на виставках у Львові, Парижі, де отримали позитивні відгуки художників і мистецтвознавців.
Подружжя Винниченків. Фото 1940-х рр.
Художні твори Винниченка, згідно з заповітом дружини Розалії Винниченко, сукупно зі спадщиною літературною, а також доробком суспільно-політичного спрямування після її смерті перейшли у володіння Українській Вільній Академії Наук у США (Нью-Йорк) за тієї умови, що після здобуття Україною незалежності вони стануть власністю нашої держави.
З малярською спадщиною Володимира Кириловича Винниченка Україна вперше ознайомилась у 2001 році на виставці в Національному музеї Тараса Шевченка.
Помер 6 березня 1951 року. Прах покоїться на цвинтарі Мужена.
Могила Володимира и Розалії Винниченко
Література:
Винниченко Володимир
Вибране: — К.:
Школа,2002.— 304 с.: іл.— (Шкільна хрестоматія).— Бібліогр.: с. 300
Окрім творів В. Винниченка, які вивчаються за шкільною програмою,
до хрестоматії увійшли навчально-методичні матеріали на допомогу вчителеві та
учню: літературознавчі коментарі до біографії і творчості письменника,
орієнтовні теми творів, рефератів та усних доповідей, тезові плани до них,
список рекомендованої літератури тощо.
Винниченко В.
Вибрані твори / Передм. А.Гуляка. — К.:
Сакцент Плюс, 2005. — 256 с.
До вибраних творів класика української літератури В.Винниченка
(1880-1951) увійшли найвідоміші повісті та оповідання, у яких з високою
художньою майстерністю відтворено соціальні типи і суспільно-політичні процеси
початку XX століття.
Записки Кирпатого Мефістофеля: Роман, повість, оповідання,
п'єса / Худож.-оформлювач А. С. Ленчик. — Харків: Фоліо, 2006. — 382 с.
Доля видатного українського письменника Володимира Винниченка
(1880 — 1951) була надзвичайно складною та бурхливою. Цей талановитий художник
слова був відомим політичним діячем, який все своє життя присвяти» боротьбі за
побудову вільної, самостійної України. Тому не дивно, що твори його довгий час
було заборонено друкувати.
Головний герой роману «Записки Кирпатого Мефістофеля» Яків
Михайлюк наче не живе, а грає в життя. Все в нього відбувається легко і просто.
Навіть до свого кохання він ставиться як до гри: чому б і не оженитися з
дівчиною, яку він називає Білою Шапочкою, адже вона така гарна і мила? Але на
перешкоді стає один факт: виявляється, що- у. Кирпатого Мефістофеля є син, що
народився проти його бажання. Гра закінчується: Михайлюку треба обирати між
коханою і дитиною. І вибір цей аж надто серйозний...
Винниченко В. К.
Намисто: Оповідання.—
К.: Веселка, 1989.— 380 с.
Творчість відомого українського письменника, дуже
популярного в 20-ті роки нинішнього століття, після довготривалої перерви
повертається до сучасного читача.
Найвищим достоїнством оповідань, які складають цю книгу, е
незвичайна пластичність, глибоке проникнення в дитячу психологію, розмаїтість
характерів маленьких героїв.
Винниченко В. К.
Сонячна машина / Передм. О. Гнідан.— К.: Сакцент Плюс«Сонячна машина» — це перший сучасний науково-фантастичний роман класика української літератури В. Винниченка (1880-1951), який чимало знавців літератури вважають вершиною його творчості. Новаторство митця, експресивна і динамічна манера його письма знаходять своє оригінальне психологічне і філософське втілення в незвичайних поворотах людського характеру, думок і вчинків героїв, у сюжеті, що постійно інтригує читача в стані високої емоційної напруги, естетичної втіхи.
Процюк С.
Маски опадають повільно: Роман про Володимира Винниченка / Степан Процюк. — К. : ВІД «Академія», 2011. - 304 с.
У романі Степана Процюка «Маски опадають повільно» — внутрішній світ і складний шлях героя від ексцентричного невротика, екстравагантного і сенсаційного митця до видатного мислителя, який гідно представив українську літературу у світі.
Маски опадають повільно: Роман про Володимира Винниченка / Степан Процюк. — К. : ВІД «Академія», 2011. - 304 с.
У романі Степана Процюка «Маски опадають повільно» — внутрішній світ і складний шлях героя від ексцентричного невротика, екстравагантного і сенсаційного митця до видатного мислителя, який гідно представив українську літературу у світі.
Немає коментарів:
Дописати коментар