Віртуальний літературний калейдоскоп
Чи знаєте ви, що у книжок також є день народження? Ювілей книги – це чудова нагода познайомитися з відомим твором літературного мистецтва та знову пережити забуті історії.
Довголіття книги залежить від її читачів. Адже книгам, як і людям, доводиться проживати різні долі. Книга старіє інакше, ніж людина. Вона не вкривається зморшками, а навпаки – з роками набуває шляхетної патини, глибини та нових сенсів.
У 2025 році ми святкуємо дні народження книг, які змінили літературний ландшафт світу. Це не просто дати на обкладинках – це нагода запитати себе: «Чи змінилися ми так само сильно, як світ навколо цих книг?»
190 років з часу написання Григорієм Квіткою-Основ’яненком п’єси «Сватання на Гончарівці» (1835)
Дія соціально-побутової комедії «Сватання на Гончарівці» відбувається на Харківщині, у селі Гончарівка. Одарка Шкурат свариться зі своїм чоловіком Прокопом, бо той п'є. Невдовзі до них підходить Кандзюба і пропонує посватати їхню доньку Улянку за свого сина Стецька. Спочатку Одарка з чоловіком проти — бо всі знають, що в Стецька немає клепки в голові, але зважаючи на його багатство, погоджуються. Сама ж Улянка проти такого шлюбу, бо їй подобається Олексій, але він кріпак. Олексій розуміє, що Уляну хочуть силою видати заміж за дурня й б'є Стецька, щоб той відмовився від дівчини, та Стецько не погоджується, бо дуже боїться свого батька. За допомогою хитрощів Олексійового дядька Уляна одружується з Олексієм, а Стецькові дають гарбуза.
185 років з часу публікації роману Григорія Квітки-Основ’яненка «Пан Халявський» (1840)
Історично-побутовий роман «Пан Халявський» Г.Квітки-Основ’яненка уперше опублікований у журналі «Отечественные записки» (1839), а окремим виданням - у 1840 році. Автор зображує життя трьох поколінь поміщиків, даючи цій історії знущально-критичну оцінку. Головний герой – Трохим Халявський – згадує про найцікавіші пригоди свого життя. Ці пригоди й лягли в основу роману.
185 років з часу виходу з друку збірки поезій Тараса Григоровича Шевченка «Кобзар» (1840)
Перше видання «Кобзаря» Т.Г. Шевченка видруковане в 1840 році в приватній друкарні Є. Ф. Фішера в Петербурзі накладом 1000 примірників на кошт П. І. Мартоса. Перші 100 примірників мали 115 сторінок тексту, але більшість з них, після втручання цензора, були вилучені і знищені ще до початку продажу, та близько десяти, які Шевченко подарував друзям — лишились. Нині єдиний відомий примірник, що має 115 сторінок тексту, який належав Шевченку і був вилучений у нього під час першого арешту, зберігається у Петербурзі, а решта книжок мають 114 сторінок. До першого видання «Кобзаря» ввійшло вісім ранніх творів: «Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка. Нащо мені чорні брови…», «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Шість із них були з присвятами.
150 років з часу написання Іваном Нечуєм-Левицьким драми «Маруся Богуславка» (1875)
У думі Івана Нечуй-Левицького «Маруся Богуславка» розкрито тему невільництва, відтворено часи боротьби українського народу з турками та тривалого перебування козаків у ворожому полоні, яким прагне допомогти Маруся Богуславка. Образ головної героїні можна вважати символом героя-захисника рідної землі, а також символом людей, які залишили Україну, але мають з нею сильний духовний зв'язок.
150 років з часу написання Панасом Мирним роману«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1875)
Роман-хроніка «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» П.Мирного відтворює суспільно економічні відносини в пореформеному українському селі. Книга написана класиком української літератури Панасом Мирним у співавторстві з його братом Іваном Біликом (Іваном Рудченком). В центрі роману – доля селянина Чіпки Варениченка і його друзів, які, шукаючи соціальної справедливості, стають на шлях помсти багатіям.
140 років із часу написання І. Карпенко-Карий «Наймичка» (1885 рік)
«Наймичка» — соціально-психологічна драма в 5 діях українського письменника Івана Карпенка-Карого, написана в 1885 році в Новочеркаську.
Уперше видана в 1887 році окремою книжкою в Херсоні.
Драматург викрив у «Наймичці» огидну, розтлінну мораль тих, хто своїм божеством зробив багатство, яке нібито давало їм право на вседозволеність, безкарність, розбещеність. Знівечити життя іншої людини задля власної миттєвої втіхи — норма їхнього існування.
135 років з часу публікації п’єси Михайла Старицького «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» (1890)
Сюжет драми взятий Старицьким М.П. з народної пісні і народного переказу про Марусю Чурай. В первісній редакції, створеній десь біля 1885 р. драма й була названа іменем героїні переказу. Виставляти цю п’єсу цензура заборонила.П’єса Старицького в новій редакції під назвою «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» у 1887 році почала свій славний шлях на українській сцені. Вперше її було надруковано в 1890 році у збірці п’єс М.П. Старицького.
125 років із часу написання І. Карпенко-Карий «Хазяїн» (1900 рік)
«Хазяїн» — соціальна комедія українського письменника Івана Карпенка-Карого, написана в 1900 році. У ній драматург висвітлює явище становлення нової селянської української буржуазії в кінці XІХ ст. Автор характеризував п'єсу як злу сатиру на людську любов до накопичення без жодної іншої мети.
115 років з часу написання Лесею Українкою поеми «Бояриня» (1910)
Драматична поема Лесі Українки, написана впродовж трьох днів (27-29 квітня 1910 р.) у місті Хельвані (біля Каїра, ЄгипетМіср), де письменниця лікувалася від сухот. Написана далеко від Батьківщини, поема просякнута невимовною тугою за Україною. Це єдиний твір Лесі Українки, який базується на українській історії.
Складаючись з п'яти частин віршами мішаних розмірів, твір побудовано практично повністю у формі діалогів.
У драмі відтворено добу Руїни. Історична канва твору: змальовуються церковні братства, в яких брали участь і жінки; згадуються утиски москалів; розповідається про те, що українська старшина «понадилась на соболі московські»; йдеться і про недовіру до Дорошенка, який привів на Україну татар.
90 років із часу публікації Ю. Яновський «Вершники» (1935 рік)
«Вершники» — роман у новелах українського письменника Юрія Яновського, виданий 1935 року. Перекладений сербською та французькою мовами.
У творі чітко простежується опозиція природи та культури, патріархальності та модерності, посилюється увага до сімейної проблематики. Ю. Яновський романтизує селянські повстання, наділяючи героїв найкращими рисами, драматично змальовуючи події. Саме завдяки чергуванню новел із повстанською тематикою та новел, де змальовується мирне життя людей, Юрій Яновський зумів осмислити перехід людини від руйнації до творення.
85 років з часу публікації повісті М. П. Трублаїні «Шхуна «Колумб»» (1940)
Повість «Шхуна «Колумб»», хоч і написана далекого 1940 року, і досі залишається однією з найулюбленіших пригодницьких книжок мільйонів хлопців та дівчат. Герої повісті з маленького рибальського селища викривають шпигуна, котрий має намір завадити науковим дослідженням з видобутку гелію. Юні острів’яни вступають в нерівну боротьбу з ворогом, зазнаючи жорстоких випробувань, що часом межують зі смертю, та жодні перешкоди не можуть встояти перед сміливістю та мужністю цих героїв.
65 років із часу публікації О. Гончар «Людина і зброя» (1960 рік)
«Людина і зброя» — роман на військову тематику українського письменника Олеся Гончара. Уперше надрукований у часописі «Вітчизна» в 1960 році. За цей роман у 1962 році письменник отримав Шевченківську премію.
Автор розповідає про студбатівців — членів добровільного студентського батальйону. Герої — студенти Харківського університету, які з перших днів війни полишають навчання та записуються добровольцями до армії, щоб захистити «спадщину людського духу», «життя в усій його цілості».
45 років з часу публікації роману Павла Загребельного «Роксолана» (1980)
Відомий український письменник Павло Загребельний відтворює події XVI століття, розповідає про дивовижну долю української дівчини Настасі Лісовської. Її з односельцями захопив у полон татарський військовий загін. А далі - невільничий ринок, і юна красуня опиняється в гаремі турецького султана Сулеймана. Але вона не стала приниженою рабинею. Своїм незвичайним розумом, волею і вродою горда слов’янка виборює собі іншу долю. Запаливши серце могутнього султана вогнем любові, вона незабаром стає його законною дружиною, Володаркою Сходу, відомою світу на ім’я Роксолана.
15 років з часу публікації роману Ліни Костенко «Записки українського самашедшого» (2010)
Роман написано від імені 35-річного комп’ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу. У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він – заручник світових абсурдів – прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом. За жанровою стилістикою «Записки українського самашедшого» - насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання й публіцистики.
15 років з часу публікації роману Володимира Лиса «Століття Якова» (2010)
«Століття Якова» - роман українського письменника Володимира Лиса, опублікований у 2010 році, який став лауреатом престижної премії «Гран Коронації» на міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова» (2016).
Роман — своєрідний епос-біографія одного поліського українця, який за свій столітній вік пережив п'ять держав: Російську імперію, УНР, Польщу, гітлерівську Німеччину, сталінський СРСР. Доживши до держави Україна, він опинився перед лицем і родинної, і національної драми, яка була запрограмована катастрофами XX століття.
У сюжетному плані дія роману відбувається мовби в трьох площинах — протягом останнього столітнього року поліського селянина Якова з села Загорани, за п'ять років до того, коли він рятує наркоманку Оленку, яка забрела в його село, і впродовж майже цілого двадцятого століття. Дитяче кохання, викрадення коханої, що стала чужою нареченою, служба у Війську Польському, кохання до польської шляхтянки, війна з німцями, полон і знову війна, велика і особиста трагічна українсько-польська різанина, драматичні повоєнні події. Селянин усе столітнє життя мешкає у своїй старій хаті на Волині, чекає листа від нещодавно порятованої ним Оленки і приїзду на столітній ювілей сина Артема.
Ювілеї книг – це не про старість паперу. Це про молодість ідей. Оберіть одну з цих книг, здуйте пил з обкладинки та дозвольте тексту поговорити з вами. Ви здивуєтеся, наскільки добре вони розуміють нас сьогоднішніх, наскільки актуальними залишаються підняті в них теми.
Підготувала:
бібліограф ІІ категорії
ЦМБ ім. І.П. Котляревського
Валентина Семенова
Немає коментарів:
Дописати коментар