«Острів Зміїний»

     У душі у кожної людини живе любов до рідного краю, до своєї малої Батьківщини, де жили його предки, де він живе сам.  А для нас такою малою батьківщиною є Ізмаїльський край.

     Ми живемо в місцевості з багатим історичним минулим і по праву пишаємось його історією.

     Виховання любові та поваги до Батьківщини є складовою морального виховання. Фундаментом патріотизму по праву є цілеспрямоване ознайомлення із Батьківщиною. А щоб виховати патріотів своєї Батьківщини, треба знати про неї.

    Вивчення своєї малої Батьківщини необхідне, оскільки закладаються основні якості особистості.

    Година краєзнавства «Острів Зміїний» допоможе вам збагатити свої знання про рідний край і дізнатися багато корисної інформації про свою малу Батьківщину.

    Сьогодні година краєзнавства присвячена острову Зміїний – це острів материкового походження у територіальних водах України у районі міста Вилкове Ізмаїльського району у західній частині чорноморського узбережжя Одеської області.

     Назву Зміїний острів отримав тільки в ХIX-XX столітті через те, що сильна течія річки Дунай часто викидала на сушу річкових вужів.

     Острову Зміїному приписують тектонічне походження, називаючи його єдиним надводним фрагментом північно-західного чорноморського шельфу. Геологічний вік – близько 10 мільйонів років. Єдиний населений пункт на території – Біле.

    Саме так перекладається антична назва Зміїного – Левка.   За історію свого існування він також називався островом Ахілла, Блаженних, Філоксієм, Ілан-Ада, Шерпілором.

Карло Боссолі. Острів Зміїний.1856р.

     За багато століть Зміїним володіли древні греки, римляни, візантійці. У період Нової історії Зміїний належав туркам, а після їх поразки у російсько-турецьких баталіях відійшов до Російської імперії. Після провалу Кримської війни Туреччина повернула собі права власності.

    Але вже 1878-го Зміїним заволоділа Румунія. На території острова румуни облаштували військовий гарнізон, а пізніше утримували там злочинців.                                                                                 

     Із закінченням Другої світової Зміїний став радянським, а із розпадом СРСР відійшов українцям. Входить до складу Ізмаїльського району Одеської області.

    З античних часів переписується легенда про містику на Зміїному. Там нібито було поховано самого невразливого Ахілеса. У 6 столітті                          до н.є. на морському острівці з'явився присвячений давньогрецькому герою храм, усередині якого височіла 20-метрова статуя.

    Деякі вчені вважають, що частина скульптури – золотий щит – досі знаходиться десь у межах острова.     «Хто володіє цим щитом, той володітиме всім світом», писали древні літописці.Там же, на острові, закопано статую Ахілла, в яку його мати-богиня нібито «вдихнула душу загиблого сина» – постамент для неї був знайдений саме там – пишуть дослідники античності.

     Там же можна знайти фрагменти стародавніх храмових руїн, камені яких розібрали для будівництва маяка. Біля берегів Зміїного знайшли судно із давніми амфорами.

    Кажуть, що містичні артефакти на Зміїному намагалися знайти нацисти за часів Другої світової війни, а також американські археологи за часів української приналежності острова.

     Про «щит Ахіллеса», зокрема, повідомляють матеріали порталів «Навколо Світу», «Пантикапея», а також роботи істориків Європи.

    Турки надавали невеликому шматку землі містичного значення. Вважалося, що стіни античного храму на честь невразливого Ахіллеса нагороджують паломників, що відвідали його, міцним здоров'ям і особливими вміннями. Люди вірили, що в острові є величезна сила.

    Так і з'явилося судження про те, що хтось володіє Зміїним – володіє світом.

    Чорноморський острів Зміїний, що розкинувся за 35 км від материка, позначає місце впадання у відкрите море Дунаю. Має хрестоподібну форму, площа становить 20,5 га; відстань між крайніми точками - 615 і 560 метрів.   Утворений міцними гірськими породами і має скелясті стрімчасті береги, висота берегів досягає 4-5 м у північно-східній частині та 25 м у південно-західній. Максимальна висота – 41,3 м над рівнем моря. Береги в основному стрімкі, але існують і чотири пляжі: «Дамський», «Дергач», «Золотий» та «Бандитський».

    Вчені визнали, що острів Зміїний має унікальне геологічне походження: єдиним тектонічним підняттям на великому (64 000 км²) північно-західному шельфі Чорного моря значно віддалений від берегів. Складається з осадових порід, що чергуються з кварцитовими пісковиками, кварцовими конгломератами та строкатими кольоровими відкладеннями.

    На острові є ущелини та гроти, що йдуть углиб материкової скелі. Це природні підземні порожнини, що виникли внаслідок екзогенних геологічних процесів.

    Указом президента України від 9 грудня 1998 року № 1341/98 «Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» створено загально-зоологічний заказник загальнодержавного значення «Острів Зміїний», до складу якого включено екологічно цінну частину острова з прилеглою акваторією Чорного моря. Загальна площа заказника складає 232 га.

    У прибережних водах мешкають близько півсотні різновидів риб, шість видів крабів та 110 представників безхребетних. При цьому розміри деяких підводних жителів острова перевищують стандартні. Наприклад, в острівній акваторії відзначений природний гігантизм бичка-круглячка, морських собачок, минь (налим), рапанів, мідій і крабів.

    На острові було споруджено причал для суден з осадкою до 8 метрів, хвилеріз, кілька господарських споруд, посадили дерева. Будувався причал для малотоннажного флоту. У перспективі було заплановано відкриття туристичного та дайвінг-центрів, а також створення регулярного поромного сполучення з Килією.

    На Зміїному відкрито пошту, філію банку «Райффайзен Банк Аваль» та навіть музей, ретранслятор мобільного зв'язку. У 2003 році на острові було створено науково-дослідну станцію «Острів Зміїний», на якій постійно працюють вчені Одеського національного університету імені І.І. І. Мечнікова.

На острові знаходиться маяк, збудований у 1842 році з каменів руїн храму Ахілла та відновлений у 1953 році. Маяк вражає: світить на 17 миль, підноситься на 52 метри над рівнем моря, оснащений найновішим обладнанням.

    Із загальної площі шельфу 12 тисяч квадратних кілометрів Румунія отримала 9700 квадратних кілометрів (79,34 % акваторії).

    Розташований там село Біле має статус селища. Найближчий населений пункт на узбережжі – румунське місто Суліна. Найближчий населений пункт України – місто Вилкове.

    Одна з основних проблем острова – відсутність прісної води. Влітку сюди з материка завозився річний запас. Але сучасні вчені виявили на Зміїному цінну знахідку – питну криницю античного періоду.

     Цікава особливість острівної території – міграційний пташиний коридор, тому місцеві орнітологи турбуються, коли будь-які фактори порушують спокій пернатих, що кочують. За законом на Зміїному забороняються серйозні шуми, що відлякують птахів.

    Цей факт, своєю чергою, призвів до нестачі на острові енергії. Але проблему вирішили запуском потужного безшумного вітряка.

     16 вересня 2004 року Румунія подала меморандум до Міжнародного суду ООН з питанням про розмежування континентального шельфу у цьому районі. 3 лютого 2009 року Міжнародний суд у Гаазі одноголосно ухвалив компромісне рішення щодо морського кордону між країнами.

    Суд визнав Зміїний островом, на чому наполягав Київ (румунська сторона стверджувала, що це не більш ніж велика скеля). З іншого боку, суд не визнав претензії України, що розташування острова суттєво впливає на морський кордон між країнами і, за словами румунських представників, вони у своїх територіальних претензіях залишилися «на 80% задоволені». Внаслідок цього Зміїний залишився у статусі української території, а суд сам провів морський кордон між двома державами, з чим погодилися і Київ, і Бухарест.

    Статус Зміїного мав важливе значення при розгляді у Міжнародному суді ООН територіальної суперечки між Україною та Румунією щодо делімітації континентального шельфу та виняткової економічної зони, багатих на запаси нафти та газу. 3 лютого 2009 року було винесено рішення, яким Зміїний визнаний островом, а не скелею, що намагалася довести Румунія.

    Острів вважається пам'яткою культурного надбання. Пов'язано це з тим, що неподалік його скелястого берега знаходиться підводний корабельний цвинтар, що не має аналогів. На невеликій ділянці можна виявити чи не всі типи суден, на яких тільки плавали люди.

    Там і давні галери з винними амфорами, і військові кораблі, і субмарина часів Великої Вітчизняної. Всі судна лежать на порівняно невеликій глибині, завдяки чому до них можна спуститись у спорядженні для підводного плавання.

     Острів знаходиться на відстані 45 км від узбережжя Румунії – члена НАТО.

    Він  розташований поблизу гирла Дунаю, що відокремлює Румунію від України. Дещо південніше розташований румунський порт Констанца, який приймає контейнеровози, які не можуть через війну заходити до Одеси. Крім того, регіон острова багатий на запаси нафти та природного газу.

     Протягом століть острів змінював своє ментальне призначення – від культового, релігійного центру в античності, «книжкового» острова епохи середньовіччя та початку Нового часу, боязких спроб вивчення новітніх часів та, нарешті, об'єкта повноцінних наукових досліджень як найважливішої історико-культурної пам'ятки півдня сучасної України.

Л –ра:

Біланчин,  Я. М., Примітивні ґрунти острова Зміїний[Текст]  / Я. М. Біланчин, А. О. Буяновський, І. В. Леонідова, І. А. Орлик // Вісн. Одес. нац. ун-ту. Сер. географічні та геологічні науки. 2012. Т. 17, вип. 3 (16). С. 104–110.

Маринич О. М., Фізична географія України. [Текст] / О. М. Маринич, П. Г. Шищенко. – Київ, 2003. – С. 356–358.

Охорона і досдлідження памятників археології в Одеській області[Текст]: Збірник наукових статей. – Одеса:Астопринт, 1999. Вип.1. – 84 с.:іл. (Охотніков,  С. Б.,  А. С. Островерхов. Острів Зміїний - проблеми дослідження та охорони. С.25).

Охотніков,  С. Б. Острів Зміїний в античний час та середні віки [Текст] / С. Б. Охотніков                                             // Записки історичного факультету Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. – Одеса, 1996. – Віп. 3. Археологія, етнографія, всесвітня історія. Одеса –С.46–59.                                                                                                                                                                   Охотніков, А.С.  Святилище Ахілла на острові Левка (Зміїний) [Текст] / А. С. Охотніков.                      // К.: Наукова думка – 1993. – 140 с., (Соавтор–  А. С. Островерхов).

Пащенко, В. М. Острів Зміїний. Природа, мешканці, землеустрій [Текст]:[монографія].                          /В.М. Пащенко. –  Киïв: 2008. – С. 7–12.

Караман, І. Міжнародно-правовий статус острову Зміїного[Текст] / І. Караман //Право України. – 2007. – №9. – С.118–122.

Леонідова, І. В. Природні умови острова Зміїний, іх роль у формуванні ландшафно -і грунтово - гехімічного середовища [Текст] /І. В. Леонідова. //Екологічний бюллетень. – 2011. – №1. –                      С.149–156.

Острів Зміїний може стати полігоном для екологічних новацій. [Текст] // Дунаєць. – 2011. –  9 вересня. – С.3.

Охотніков С. Б., Якірна стоянка святилища Ахилла на остров1 Левке (Зміїому) [Текст] /С.Б. Охотніков, А. С. Островерхов // Археологія. – 2002. – № 2. – С. 123–131.

Усунуто межі селища Білий. [Текст]: [Одеська обласна рада ухвалила рішення встановити межі селища Білий на острові Зміїний] // Дунаєць. – 2008. – 20 червня.  – С.1.

Філоненко, С. Рішенням Міжнародного суду ООН поставлено крапку в спірних питаннях між Україною та Румунією. [Текст]  / С. Філоненко  //Віче. – 2009. – №4. – С.17.

Черой, Л. І знову про таємниці острова Левка [Текст]: [о. Зміїний]/Л. Черой

// Придунайські вісті. – 2016. – 31 травня. – С.3.

Шевчук, Т. Загадки релігійного культу на острові Зміїний [Текст]/Т. Шевчук                             // Кур'єр тижня. – Бізнес. – 2016. – 25 червня. – С.5.

// Кур'єр тижня. – Бізнес. – 2016. –18 червня. – С.5.

Запрошуємо Вас до

ЦМБ ім. І.П. Котляревського

за адресою: м. Ізмаїл,

вул. Національної гвардії України, 41 

 

Матеріал підготувала завідувачка

інформаційно-бібліографічним відділом

Семеріна Людмила Семенівна.

Червень 2025 р.