Порт на березі Дунаю

         

«Величезний порт, гранітним блиском,

Безкрайній витягнутий причал,

Хвиля з безшумним, плавним плеском

Судна хитає тут і там»

Сергій Куликов

Ізмаїльський морський торговельний порт, один із найбільш сучасних і високомеханізованих портів на Дунаї, був заснований на початку XIX століття.

    1 жовтня 1812 сенат визнав містечко біля фортеці містом і дав йому ім'я -Тучков.                        

   З перших днів існування міста сюди заходили іноземні судна – турецькі, англійські, австрійські. Так як через Ізмаїл йшла торгівля головним чином із закордоном, то 26 липня 1813 в Ізмаїлі був утворений карантинний комітет. Карантинна контора була відкрита 26 жовтня 1813.9 за старим стилем) Заснування карантину і стало початком діяльності Ізмаїльського порту.

    Розташовувався він на березі Дунаю, відокремлювався від міста каналом, а з'єднувався з ним одним мостом, на якому була озброєна охорона.

    Збереглися описи устрою та діяльності карантину та порту: «Навантаження на судна в ізмаїльському порті проводиться вгору по Дунаю, на відстані від карантину близько двох верст, за гирлом річки Репіди і, попереду військової брандвахти, за допомогою перевізних суден: човнів, поромів, крилашів тощо… При порту було відкрито і вамська контора». Вамська контора існувала при Ізмаїльському порту, з відкриття 1812 року. З цього часу до 1816 року відпущено місцевою конторою: арнаутки, пшениці, ячменю, і т.д.

     З 1813 по 1816 р. мит із судів було зібрано 100 тис. руб.

Ізмаїльський порт початку ХІХ століття – це ділянка приблизно 300 метрів причалів. За одну зміну робітники могли перевалити до 100 тонн зерна та до 60 тонн лісу. Роботи ці здійснювалися вручну.

При ізмаїльському порту засновано спеціальний комітет, під керівництвом місцевого коменданта, для випуску зарубіжних країн бессарабську продукцію; а 1815 року такий комітет для вжиття спільних заходів обережності від внесення зарази. Перший прийняв ще він обов'язок чинити опитування, разом із командиром військової брандвахти, всім які приходять у порт судам і призначати цим у гавані місця, тим часом як у впорядкованих портах такий обов'язок лежить на карантині, але місцевий (так виявляється п. підполковник Полтавців, начальник ізмаїльського карантину, щодо свого до мене від 20 жовтня 1815 року) не має навіть відомості про кількість прибулих у порт і з судів, що відійшли; а сповіщає контору командир військової брандвахти тоді тільки, коли на якомусь судні перебувають пасажири, або товари до вивантаження тут призначені, про дійсну їх кількість ні контора нижче митниця вірного відомості не будуть доти, доки не запровадять правила митним регламентом вказані, щоб будь-яке судно, після прибуття в порт, через 24 години, подавало декларацію; карантин же йому перш за все має чинити опитування, після чого звірення останнього відкриє справжнє число товару та іншого. Нині дозвіл на вивантаження робиться по одному оголошення, що тільки вступило в контору, від того, до кого товари адресовані, від чого показання рідко бувають вірні. Чималий також відступ від загальних карантинних правил є і те, що на суди, які «практики» не отримали, провізія доставляється повз карантин і без відома його; але найбільш противно карантинним постановам - що виробляється за річкою Репідою, попереду військової брандвахти, поблизу практики, що ще не отримали судів, продаж на ці харчових припасів особливим постачальником визначеним для того місцевим начальством, де і переговори купецтва; а такі мають бути в карантині, у присутності певних до того чиновників. Набагато зручніше було б завантажувати з суден товари до карантину, ніж купецтві з Тучкова та Ізмаїла їздити в Репіду, на таку далеку відстань. Про це р. начальник карантину неодноразово представляв р. управителя Бессарабської області.

У 1826 р. Ізмаїльський порт відвідали 156 двох- і трищоглових судів різних країн.

У 1828 р. за зверненням усіх станів міста до імператора Миколи I Ізмаїльського порту як головного у Бессарабії указом Сенату від 6 жовтня були даровані свобода торгівлі, пільги на 25 років, починаючи з 1829 р., а місту призначено відрахування десятої частини митного доходу 25 років. Територія карантину та порту добудовувалась до 1843 р. Завантажувати судна стали й у карантині.

Судна, що приходили до порту, обслуговувала артіль возників, які доставляли зерно зі 115 комор у місті. До порту вели чотири мощені бруківкою вулиці: Пароплавна, Хотинська, Кишинівська та Красива. Усі вантажні роботи виконувалися вручну. Так, артіль вантажників на день могла завантажити 6 тис. пудів зерна та до 4 тис. кубів лісу. У врожайні роки через порт проходило до 6 млн. пудів зерна (96 тис. т).

1834 року через нього до Одеського, Херсонського портів везли залізо, смолу, канати, ліс із Молдови та Валахії.

З середини ХІХ століття Ізмаїльський порт досяг розквіту. Через нього до портів Чорного та Середземного морів, до Константинополя, на острови Греції везуть пшеницю, сало, шерсть, сіль, рибу – продукцію Південної та Середньої Бессарабії. До 1846 Ізмаїльський порт стає успішним конкурентом Одеського порту, так як при однакових цінах на доставку товарів з районів Бессарабії в Ізмаїл ведуть кілька зручних транспортних шляхів.

За один тільки 1846 порт Ізмаїл засікає 148 суден. У наступні роки тенденція зростання товарообігу в Ізмаїльському порту залишається такою ж високою.

   Основним товаром вивезення була пшениця. У1851 р. її вивезли 340 тис. чвертей (68 тис. т).

У 1851 року через порт зовнішній ринок вивезли товарів на 2 млн. крб., тобто у 2 разу більше, ніж 1849 року.

Останні десятиліття ХІХ ст. порт відвідували до 500 суден на рік. На той час причальна лінія порту становила 157 сажнів (335 м).

На кам'яній набережній, побудованої в 1892 р., знаходилися причали для іноземних, для судів Дунайського пароплавства (після 1903 р.), пристані для військових кораблів, рибнагляду, рибалок і барж. Однак тут не було хлібних комор (карантинні заходи).

Під час іноземного панування (1856-1878) в Ізмаїлі вдвічі зменшилася кількість населення, майже всі купці переїхали до Одеси та інших портів. Ізмаїльський порт втратив своє значення.

     У роботі зустрічалися великі труднощі. Ізмаїл був відрізаний від залізниці, що йшла до порту Рені, що значно звузило сільськогосподарський район. Аж до 1940 року в Ізмаїлі не було залізничної гілки.

З 1918 по 1940 і з липня 1941 по серпень 1944 наш край знаходився під владою окупантів. Після звільнення Ізмаїла в порту за допомогою військової інженерної частини протягом трьох діб портовики перешили колію залізниці, відремонтували трофейні вагони, поставили паровоз на колію. Це дозволило доставляти вантажі зі станції до порту. Навантаження на судна проводилося вручну, перші механізми з'явилися лише до кінця 1944 р. Протягом першого тижня після звільнення міста до порту прийняли понад 700 осіб.

 У повоєнні роки порт збудував на початку вул. Кишинівській мехмайстерні, електростанцію на 500 кВт, санпропускник та лазню.

 На початку 1960-х років. на пустирі, на розі вулиць Портової та Красивої, елеватор збудував склади для зберігання зерна.

А на вулицях Кутузова та Хотинської – барак для вантажників та гуртожиток для малосімейних (з 1969 р. у будівлі розмістилися відділ кадрів та РКО пароплавства). У той же час було збудовано дерев'яну будівлю морвокзалу, клуб та дитячий садок.

 До кінця 1960-х років. територія порту була невеликою. У східній його частині знаходився склад, де працівники порту та пароплавства отримували на зиму вугілля та дрова, а з північного боку – промбаза тресту «Чорноморгідробуд». На початку вул. Пароплавної розміщувалася автобаза порту (понад 200 машин), яка обслуговувала весь морегосподарський комплекс.

На Ізмаїльщині збирали багатий урожай кукурудзи та возили його на елеватор вдень та вночі (у початках). Вся територія була завалена кукурудзою, і її почали розвантажувати у ґратчасті загородки прямо на вул. Портовий.

1969 року почалося будівництво другого району порту. Згодом елеватор став малий для зберігання зерна, і 1970 р. до нього прибудували нову частину.

 Прохідна першого району порту, 1970-ті роки.

 

У 1977 був побудований та обладнаний контейнерний термінал, а в 1979 - другий район порту та залізнична станція Ізмаїл - Порт Новий.

 У 1986 р. другий район був розділений на 2 частини та утворено Виробничо-навантажувальний комплекс № 2 та № 3.

 З 1994 року порт є самостійним державним підприємством України.

 З 2012 по 2013 рік в Ізмаїльському порту різко скоротився вантажообіг через втрату вантажопотоку Полтавського ГЗК.

У 2015 році на підприємстві було здійснено модернізацію 20 портальних кранів, нафтоналивного теплохода «Дон», буксира-штовхача «Портовий-8» та «Портовий-1». Було проведено капітальний ремонт залізничних колій. Порт закупив маневровий трактор Коваль 5300.

    За 2022 рік Ізмаїльський порт збільшив перевалку вантажів удвічі порівняно з 2021 роком – до 8,89 млн. т.

     Порт Ізмаїл – великий транспортний вузол, у якому тісно переплітається робота морського, річкового, залізничного та автомобільного транспорту. Це найоптимальніший шлях із Придунайських європейських країн  до Закавказзя, Ірану, найкоротший шлях доставки вантажів із Туреччини. Греції та ін.

Раніше на тристоронній зустрічі Україна – Єврокомісія – Румунія сторони домовилися про координацію зусиль у вдосконаленні та розвитку експортних потужностей через українські та румунські канали річки Дунай

    Міністерство інфраструктури планує збільшити пропускну спроможність українських портів на Дунаї в 1,7 раза – до 25 млн. т на рік. Очікується модернізація портів Ізмаїл, Рені та Усть-Дунайськ, будівництво нових терміналів та хабів та залучення приватних інвестицій для будівництва терміналів.

Український агро гігант «Нібулон»  в Ізмаїлі річковий порт (термінал)

 

Сьогодні Ізмаїльський морський торговельний порт є високотехнологічним, технічно оснащеним підприємством, великим транспортним вузлом, у якому тісно переплітається робота морського, річкового та залізничного транспорту.

В даний час територія порту складає 107,5 га, площа ділянки 85 км. Складає 15, 2 га. На території порту розташовано 24 причали. Проектна потужність порту дозволяє щорічно перевантажувати 8,5 млн тонн вантажу.

Порт складається із трьох виробничо-перевантажувальних комплексів.

Перший комплекс опрацьовує пакетовані вантажі, метали та інші генеральні вантажі. На території комплексу також розташований елеватор.

Другий комплекс призначений для перевантаження навантажувальних вантажів: вугілля, кокс, руди, окатиш, концентрати, а також контейнерів, металопродукції, зерна.

На третьому комплексі обробляються генеральні та навалочні вантажі: обладнання, метал, зерно, руди, вугілля.

На 85 км річки Дунай розташована бункерна база порту, що має у своєму складі пункт зливу палива із залізничних цистерн на плавзасоби (наливні баржі).

Завдяки своєму вигідному розташуванню порт є перехрестям важливих торговельних шляхів, що пов'язують країни Середземномор'я, Близького Сходу, Північної Африки з дунайськими країнами Західної Європи та країнами СНД.

Порт оснащений сучасною високопродуктивною перевантажувальною технікою, що дозволяє безпечно та якісно перевантажувати вантажі різної номенклатури.

Порт має власний портовий флот (буксири, суховантажний самохідний і несамохідний флот, у тому числі і наливний флот, плав крани, катери та ін).

Морський порт Ізмаїл з початку 2023 року перевищив 6,187 млн ​​т вантажів. Таким чином, станом на 9 травня підприємство виконало річний план з вантажопереробки та досягло рекордних за всю історію існування порту темпів виконання річних показників.

У порту знову робота

І день і ніч кипить.

Там грюкає щось,

Зітхає та гуде.

 

Зовсім як велетні,

Витривалі і міцні,

Руками махають крани,

Сталеві добряки.

Ляйс Олександр.

 

Перелік літератури:

Димитрієв, А. Порт в епоху змін [Текст]: [історія та розвиток Ізмаїльського морського торговельного порту] / А. Димитрієв // Дунаєць. – 2013. – 25 жовтня. – С.3.

     Запорука успішної роботи - організація праці [Текст]: [історія розвитку Ізмаїльського морського торговельного порту в 70-х-80-х роках XX ст.] //Дунаєць. – 2013. –18 жовтня.  – С.3.

Колєв, О. Традиції Ізмаїльського торговельного порту - живі [Текст]: [про відзначення 200 річчя Ізмаїльського морського торговельного порту] /О. Колєв // Одеські вісті. – 2013. –  2 листопада. – С.9.

 Огнєв, І. Ізмаїльський порт відзначає своє 200 річчя. [Текст]/І. Вогнів // Кур'єр тижня. – 2013. – 26 жовтня. – С.2.

     Від румунської оккупації до звільнення Бессарабії [Текст]: [історія Ізмаїльського морського торговельного порту] // Дунаєць. – 2013. – 27 вересня. – С.3.

    Від ручної праці до механізації [Текст]: [історія Ізмаїльського морського торговельного порту] // Дунаєць. – 2013. – 11 жовтня. – С.3.

    Порт Ізмаїла увійшов до десятки найприбутковіших держпідприємств морської галузі України. [Текст] / / Сіті. – 2015. – 10 вересня. – С.3.

    Потіліко, А. Там де Дунай зустрічається з морем, маленький порт із кризою сперечається [Текст]: [про важке економічне становище морегосподарського комплексу Придунав'я] / А. Потиліко // Повітовий телеграф. – 2013. – 10 жовтня. – С.12.

Рашдачі, Н. Історія заснування порту Ізмаїл: r 190-річчя. / Н. Рашдачі //Дунаєць. – 2013.  –8 серпня. – С.2.

 Ходарченко, А. Ізмаїльський порт сьогодні: проблеми та досягнення [Текст]: [стаття про те як і в яких умовах живе підприємство] / О. Ходарченко// Дунаєць. – 2017. – 15 вересня. – С. 1.

Цетлін, В. Найбільший порт Дунаю [Текст] // Придунайська правда. – 1962. – С.3.

 

https://gmk.center/news/izmailskij-port-s-nachala-goda-perevalil-6-2-mln-t-gruzov/

https://gmk.center/news/izmailskij-port-s-nachala-goda-perevalil-6-2-mln-t-gruzov/

https://izmnews.info/v-izmaile-znakomilis-s-istoriej-morskogo-porta/news/2018/09/28/

https://www.slideshare.net/IFS-Reporter/ss-10358311

https://unece.org/fileadmin/DAM/env/teia/doc/AP/Danube_Delta_project/Joint_Visit_Sep_2011/Izmail_Презентация_Broshevan.pdf

https://ru.bessarabiainform.com/2022/04/ukrainskij-agrogigant-nibulon-v-izmaile-sobiraetsya-stroit-rechnoj-port-terminal/

Матеріал підготувала

завідувачка інформаційно-бібліографічним відділом

Семеріна Людмила Семенівна

2023 рік.