Ось воно і прийшло – святкове – зелене літо! Так захотілося поринути у красу літнього пейзажу, відчути запахи та аромати соковитого молодого листя, пряні запахи трав та квітів; так захотілося ввібрати в себе всю веселку почуттів від літніх чарівних картин природи, наповнитись освіжаючою енергетикою сонця, лісу, ріки, літнього дощу!
Природа влітку у віршах ізмаїльських поетів багата соковитими зеленими фарбами та благородним літнім настроєм. Вірші про літо у їх творчості передають красу природи, спів птахів та благодать погожого літнього дня. Вірші насичені теплом літньої краси та сповнені любові до рідної природи. Влітку все вище піднімається сонце, все спекотне повітря. Жива природа тріумфує на підступах до піку світла. Дивовижні види на кожному кроці. Запашні трави, скромні польові квіти, стіною піднялася хлібна нива, яскраве пекуче сонце – все це прикмети літа.
А взагалі літо у віршах наших поетів пахне та цвіте. Літній настрій, як і вірші, то спекотний і жаркий, то рвучкий і грозовий. Літо наповнене фарбами та запахами, повними гармонії з природою, чергуючись сонячними днями з раптовими дощовими примхами, наче нитки чарівних рядків, такі різні, у віршах про природу.
Літо в розпалі, отже, саме час для нової добірки віршів. Цього разу вона насичена сонцем і запахом літнього дощу, гудінням бджіл, ароматом солодких ягід, шелестом колосків та солоним смаком моря, адже це поезія літа. Ловіть колекцію поезій, присвячених літу, від майстрів поетичного слова Ізмаїльського краю.
Придунав'я багате на літературні традиції. Ми повинні знати творчість людей, що мешкають поруч із нами.
І почнемо ми з віршів Андрєєвої Євдокії. Поетеса народилася та виросла у Бессарабському краї. Її тонка лірика та пейзажні замальовки не можуть залишити байдужими найширшу читацьку аудиторію. Тому що поетеса точно і красиво пише про неминучі цінності, про те, що турбує кожного, незалежно від віку та смакових уподобань. Євдокія Андрєєва – багаторазова учасниця обласного туру фестивалю-конкурсу «Таланти твої, Україно», нагороджена дипломами 1 ступеня як учасник та 10 дипломами лауреата конкурсу. Твори Євдокії Михайлівни опубліковано у трьох літературних альманахах. Автору вдалося видати і три поетичні збірки: «У вдохновенья под крылом», «Цветенье лет, круженье вёсен», «Осенних роз очарованье».
Мелодії літа.
У місячнім світлі і в шелесті липи
Я слухаю ніжні рапсодії літа.
І в подиху вітра, що хвилями лине,
Птахів піднебесних я слухаю гімни.
Під зоряним небом, як подих Одетти,
Знов слухаю квітів чарівні сонети
І трав баркароли в акордах звучать,
В скрипічних концертах цикади дзвенять.
У дзвонах веселих гірських водопадів
Звучать серенади від рідного краю.
Співає весь світ тобі, літечко світле,
Елегії ніжні, що в барвах блакитних.
Літо, наше літечко.
Літо, наше літечко
Квітами заквітчане,
Житом закосичене,
Літо, наше літечко
Знов до нас прийшло.
Золотими барвами,
Кольорами синіми,
Соняшником, мальвами
Дивиться в вікно.
Вишнями червоними,
Яблуками спілими,
Грушами медовими
З рідної землі.
Щедро задарило нас
Красне наше літечко
За дари, за сонечко,
Літо , красне літечко,
Дякуєм тобі.
Літо
Не видно сонця, небо посивіло
І сипле хмара знов рясним дощем.
Цвіте картопля, соняшник жовтіє
І пахне кріп наваристим борщем.
А хата під зеленим виноградом
Блакитним оком дивиться у світ.
Схилялась вишня гілками із саду,
І мама знову вийшла до воріт.
І наша дружна, гомінка розмова
Життя наповне радісним теплом.
І світлий місяць скотиця за гору,
І зацвітуть жоржини під вікном.
Все ближе раскаты июньского грома,
Все ближе раскаты июньского грома,
Все ярче зарницы и тучи темней,
Захлопали ставенки старого дома
Под вспышки далеких небесных огней.
И в жаркой истоме сухая земля
В покосах дурманит увядшей травой
И просит беззвучно: -Дождя мне, дождя,
Живительной влаги земной.
А ветер, как вестник погоды ненастной,
Запутался в кронах акаций густых,
И небо с раскатами грозными, властн
Обрушит потоки дождей золотых
Месяц июнь в разнотравьи душистом.
Месяц июнь в разнотравьи душистом,
В солнечном блеске и в плеске воды,
Пахнешь ты мятой и белой гречихой,
От земляники - поляны красны.
В месяц дождей, серебристых и теплых,
В буйном цветеньи жасмина и лип,
Спеет малина и рожь колосится,
С медом пчела в полный улей летит.
Месяц июнь, светозарный, лазурный,
В пении птиц, в разнотравьи цветном,
Благословлен ты Богиней Юноной,
Доброй и щедрой Богиней земной.
Пропонуємо вам сьогодні, познайомитися з «літніми віршами» поета, співака, музиканта, композитора Михайла Денисовича Василюка. Ізмаїльське літературне об'єднання носить його ім'я. Михайло Василюк – відомий поет та кобзар Бессарабського краю, член спілки Кобзарів України. Він брав участь у районних, обласних, республіканських конкурсах молодих самодіяльних поетів та композиторів.
Липневої ночі
Липнева ніч притихла над землею,
Умліло все спекотної пори.
Село - в вогнях, неначе у лілеях,
Понад лататтям хат, понад двори.
Попід село - затока.
Верби. Гребля.
В затоці - місяць, зорі молоді І я...
Стою, неначе так і треба,
По пояс в теплій зоряній воді!
А тишина, що навіть голос Бога
Почути б міг, аби була та змога,
І думалося посеред води,
Що я сто літ тому вже бачив ніч похожу,
Що через сотню літ ізнов побачить зможу,
Неначе я - існуючий завжди!
Бабіне літо
Бабине літо потріпане вітром,
Мов чоловіком жіноча душа,
Котиться, крається, нидіє світом,
Як по ножах - по стрімких комишах.
То винувато сяйне павутина
Там, де квітує рясна лобода.
То до отав припаде на хвилину
І прошепоче трава: «Не біда!».
Доки ще холод землі не карає –
Серця надія не полиша!
Вдячну росину-сльозину ковтає
Бабине літо - жіноча душа.
До вашої уваги вірші Паршихіной Надії. Вона пише свої щирі та трепетні рядки: розмірковує, сумує і радіє, прокладаючи віршами незримий шлях від серця до серця, зводячи мости розуміння та людяності, любові та добра, віддаючи славу рідній землі, улюбленому місту та людям Ізмаїльського краю.
Вона автор ліричного збірника віршів та пісень «Хвилини радості та смутку», який вийшов у 2002 році. У 2011 році вийшла книжка духовної поезії «Пробач і не зрікайся».
Июль В Приморском
Ветер с моря пригнал волну,
Изменив все за ночь одну:
Была теплой в заливе она,
А теперь не войти — холодна!
Стала горько-соленой на вкус,
А прозрачные шляпки медуз
Словно лед в изумрудном коктейле—
Они празднуют здесь новоселье.
И тихонько шумит прибой...
Пой мне песенку, море, пой!
Пахнет вишневкой июль в Измаиле.
Пахнет вишневкой июль в Измаиле.
Дожди грозовые город умыли,
Отяжелевшие спелые вишни
Стали для дерева грузом лишним.
И, разбиваясь на чистых дорожках,
Брызнули соком под каждым окошком
И забродили, солнцем согреты.
Пахнет вишневкой южное лето.
Одуванчики
Странной парой над осеннею травой
(У природы много разных «штучек»)
Одуванчик-дед с седою головой
И его златоголовый внучек.
Дед стоит по-молодецки горд и прям,
Внук к нему прижался тесно-тесно.
Кто из них кому нужней сейчас — ни вам,
Да и мне, признаться, неизвестно...
Что за дивная поляна у обочины —
Зелень кружевом вьюночков оторочена,
Одуванчиков головки золотистые
С детской радостью встречают утро чистое
. Подорожник тоже празднует цветение —
Свечкой тоненькой он к солнышку с почтением.
Как мне словом радость передать?
Лето, лето — Божья благодать!
Отпуск у моря
Отпуск у моря, отпуск у моря, летний зной.
Синее небо, белая чайка над волной.
Воздух пронизан солнечным светом, тишина.
Берег песчаный глупым котенком лижет волна.
Берег безлюдный, берег пустынный, даль ясна.
Кажется, в этом сказочном мире я одна.
В полном согласье мысли и чувства — спора нет.
Для ненаписанной картины вечный сюжет.
Чувствую странным и нереальным свой покой.
Чудится, словно все происходит не со мной.
На горизонте ярким виденьем миражи
И алый парус, и алый парус песней души.
Ми відчули, з якою любов'ю, спостережливістю, майстерністю пише Надія Паршихіна свої вірші про Ізмаїльський край, які точні барвисті слова використовує.
Її вірші допомагають відкривати красу рідного краю, закликають охороняти все живе, вчать розуміти мову природи. Поезія – велике диво. Але відкриється воно, як і диво, не відразу і далеко не кожному, а тільки людині розумній і доброму, чуйному і уважному. Намагайтеся бути саме такими!
Публікувалася в альманахах: «Ренессанс», «Південна ліра», «Ізмаїл літературний», «Літературна Бессарабія», «Сучасний ренесанс», «Південне місто», «Склянка чacy*Zeitglas», «Одеський літератор». Закордонні публікації: газета «Українське слово» м. Буенос-Айрос, Аргентина;
Наповнимося яскравим сонячним настроєм, позитивом та радістю від можливості споглядати цю дивовижну літню красу.
Золотистая дорожка
К сердцу Солнца убегала,
И морская гладь немножко
Под теплом ее дрожала.
Вдруг зажглось над морем небо —
Цвет огня желто-горячий.
Волшебство, словно лебедь,
Парус вдалеке маячит.
Голубая даль простора
Озарялась жаром лета.
Вот так выглядело море
Посреди июля где-то.
Пропонуємо до вашої уваги літню добірку поезій ізмаїльського поєта Левіна Сергія. Автор книг віршів та пісень «Запалити світанок», «Знайти себе», аудіоальбомів «Міражі», «По струні до серця», «Життя витоки», «Наука кохання», гімнів «Україна єдина». Друкувався у різних поетичних збірках, в тому числі у Всеукраїнському «XX століття, запам'ятай нас такими...» Лауреат багатьох фестивалів та конкурсів авторської пісні та поезії, частину його віршів та пісень перекладено українською та французькою мовами.
Венчал нас радугой Ялпуг,
Закат раскрасил охрой тучи,
Лишь шепот волн нам тешил слух,
Сползал камыш лениво с кручи.
На мир весь - только ты и я
И целой вечности нам мало.
За горизонт ушла земля
И лодка островом вдруг стала.
Слились реальность и мечта,
Как хлеб и соль, как быль и небыль,
И даже наших глаз цвета
Слились, как озеро и небо.
За дымкой синею вдали
Лесов Добруджи вились гривы,
А рядом косы расплели
В ладони вод прозрачных ивы.
Над нами пара журавлей,
Как божья милость, пролетала. .
Был август. Бабель-чародей
Дарил нам бытия начало.
Дорисуй сумасшедшее лето
Дорисуй сумасшедшее лето
На желаний горячем песке,
Чтобы линий совпали ответы
На рисунке твоем и руке.
Допиши ту главу у романа,
Что связала бы Буду и Пешт,
Где потянутся строк караваны
В направлении бухты надежд.
Долети, дозови и досмейся,
Домечтай, дотвори этот стих
И Дунаем в низовьях разлейся
По степи ожиданий моих.
До вашої уваги вірші Якименко Юрія, якій народився у м. Ізмаїл Одеської області. Друкувався в альманасі «Літературний Ізмаїл», який побачив світ 2004 р. А з 2005 р. став брати участь у всеукраїнському літературному альманаху «Від серця до серця» та у міжнародному альманаху «Провінція» (Запоріжжя). Вірші його душевні та красиві.
Хорошо смотреть на небо
В поле, лёжа на траве,
И лететь туда, где не был,
С облаками во главе.
Падать вниз по горным рекам,
Покорять вершины гор
Или в полдень жарким летом
Вдруг зайти в сосновый бор.
И дышать пахучей смолкой,
И не видеть ни души,
И шагать по веткам тонким,
Сон прервав лесной глуши.
Старых пней седые маски
Строго глянут на меня –
Словно бабушкины сказки
Оживут средь бела дня...
...Хорошо смотреть на небо
В поле, лёжа на траве,
И жевать краюшку хлеба,
С думой светлой в голове.
У когорті придунайських митців слова Кібкало Тамілі належить осібне місце. Її художній доробок є доволі помітним внеском до багатої культурної скарбниці Придунав’я.
Ізмаїльська поетеса Кібкало Таміла несе до читича світло своєї душі, добро серця, висоту Духу. Її слово настояне на пахощах Буджацького степу, могутті голубого Дунаю, дивовижній красі сивих лиманів, зелених верб та високих осокорів…
Її поезії були опубліковані в різні роки у збірниках: Кібкало Т. О. «Дві мови – два крила;Кібкало Т. О. «Краю рідного картини»: Кібкало Т. О. «На Дунаї хвиля грає» .
Незрадливою любов’ю Таміли Кібкало впродовж усієї творчості є
сонячний Придунай.
Почалося літо, і так склалася ця літня добірка поезій Таміли Кібкало.
Влітку.
Ситуація така:
сонця жар пече щоднини,
а на небі – ні хмарини,
хоч би пяточка яка!
Горобці в сусіднім парку
цвірінчать: «Ой , жарко, жарко!»
Де б напитися води?
Від такого сонцепіку
недалеко й до біди!»…
Абрикосовое лето.
Абрикосовое лето в разноцветье трав одето,
В бессарабской стороне мчит на огненном коне.
Конь с роскошной желтой гривой золотит поля игриво,
Сеет искры над лугами, над прудами и садами.
За последних две недели все созрели мирабели,
Греют золотом плодов изумрудных трав покров.
Варит бабушка варенье, я пишу стихотворенье.
— Мирабели, мирабели, мы вас очень много съели,
Созревайте абрикосы, мы вас в гости просим, просим,
Окажите же нам честь, вас полтонны можем съесть!
Абрикосовое лето в разноцветье трав одето
Как ты любо, любо мне...
Абрикосовое лето, ты огнем любви согрето
И поэтами воспето в бессарабской стороне!
Вірші взяті зі збірок:
Ізмаїл літературний: альманах творів ізмаїльських поетів та прозаїків. Випуск IV – Ізмаїл – Донецьк: ЛАНДОН-ХХІ, 2013.-240 с.
«Ізмаїл літературний» - альманах творів ізмаїльських поетів та прозаїків. Випуск ІІІ. Ізмаїл: СМІЛ, 2008.
«Ізмаїл літературний» – альманах творів ізмаїльських поетів та прозаїків. Ізмаїл: СМІЛ, 2004
Андрєєва, Є.М. «У натхнення під крилом». Вірші та пісні. / Технічний редактор Рябчук Л. А. Комп'ютерний набір Лятамбур С. - Ізмаїл, 2001. - С.104.
Воронова, І. П. «Доля моя – Україна»: Вірші/І.П. Воронова. - Донецьк: ЛАНДОН-ХХІ, 2012. - 288 с.
Воронова, Ізабелла «Доля» / Технічний редактор Малигіна С. П. Коректор Тимошенко C.A. - Ізмаїл: СМІЛ, 2006. - С.268.
Кібкало Т. О. «Дві мови – два крила»/ Т. О. Кібкало [літ. ред. Г. Б. Райбедюк]. – Ізмаїл : СМИЛ, 2005. – 64 с.
Кібкало Т. О. «Краю рідного картини» / Т. О. Кібкало. – Ізмаїл :
Ізмаїльська міська друкарня, 2015. – 19 с.
Кібкало Т. О. «На Дунаї хвиля грає» . – Ізмаїл :Ірбіс, 2017. – 100с.
Левін, З. «Запалити світанок». Вірші та пісні. – Одеса: Друк, 2000. – 200 с, іл.
Паршихіхіна, Надія «Хвилини радості та смутку ...». Вірші та пісні. Ізмаїльська міська друкарня, 2002 .
Почтаренко, Ольга. «Цвітіння слів». Вірші -= Ізмаїл: СМІЛ, 2006. - С.208.
Матеріал підготувала завідувачка
інформаційно – бібліографічного відділу
Семеріна Людмила Семенівна.
Червень, 2023 рік.
Немає коментарів:
Дописати коментар